Ухвала суду № 66444478, 10.05.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 6/522/282/17

Справа № 522/17819/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла громадянина України ОСОБА_1, АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання Приморського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про примусове проникнення до житла, а саме: квартири № 27, яка розташована в будинку № 13 по вулиці Ніжинській в м. Одесі, що належить на праві власності боржнику України ОСОБА_1, для проведення виконавчих дій.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні в їх відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за № 522/17819/15-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 17.03.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 453502,31 грн.. Постановою відділу від 27.04.2016 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа. Боржником, рішення суду у наданий державним виконавцем строк самостійно не виконано. У відділі наявні відомості про те, що боржнику на праві власності належить нерухоме майно, а саме: квартира № 27, яка розташована в будинку № 13 по вулиці Ніжинській в м. Одесі. Державним виконавцем було здійснено вихід до вказаної квартири а також за місцем реєстрації боржниці для проведення виконавчих дій, а саме: перевірки майнового стану боржника, виявлення у боржника майна, звернення стягнення на це майно тощо. Однак, виходами до квартири боржниці державному виконавцю не вдалося потрапити в квартиру боржниці у звязку з тим, що боржниці не було за адресою. Своїми діями боржниця перешкоджає примусовому виконанню вказаного виконавчого листа, чим порушує права стягувача.

10.05.2017 року державний виконавець усунув недоліки згідно ухвали суду від 10.04.2017 року.

В судове засідання 10.05.2017 року державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби не зявився, проте, разом в поданні просить розглянути за його відсутності.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України суд негайно розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у разі неявки в судове засідання всіхосіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши вказане вище подання, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Подання подане з додержанням чинного законодавства України.

Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.11.2015 року був задоволений позов ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто з ОСОБА_1, на користь ПАТ «Кредобанк» стягнуто заборгованість у розмірі 449848,31 грн., а також стягнуті судові витрати у розмірі 3654 грн.

На підставі зазначеного рішення, Приморським районним судом м. Одеси 17.03.2016 року був виданий виконавчий лист № 522/17819/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 (надалі боржник) на користь ПАТ «Кредобанк» (надалі стягувач) заборгованості за кредитним договором у розмірі 449848,31 грн. та судових витрат у розмірі 3654 грн.. В листі зазначено, що рішення набрали законної сили 04.03.2016 року а строк предявлення виконавчого листа до виконання до 04.03.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений виконавчий лист перебуває на виконанні у Приморському відділі державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області та був прийнятий до виконання на підставі заяви ПАТ «Кредобанк» про відкриття виконавчого провадження, яка була надана до відділу 20.04.2016 року.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Франчук М.А. від 27.04.2016 року було відкрито виконавче провадження за № 50994119 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Вказаною постановою боржнику було запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний строк. У постанові також зазначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішень буде розпочате примусове виконання цих рішень із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Вказана постанова була направлена боржнику та стягувачу, що підтверджується доданими до подання супровідним листом та рекомендованим поштовим повідомленням.

У поданні зазначено, що державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження направлені запити до відповідних державних органів з метою виявлення у боржниці майна тощо.

З відповідей ПФУ та ДПС за параметрами запиту інформація щодо ОСОБА_1відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що квартира № 27, яка розташована в будинку № 13 по вулиці Ніжинській в м. Одесі належить боржниці на праві власності та перебуває в іпотеці ПАТ «Кредобанк» згідно Іпотечного договору № 3325 від 18.12.2013 року, що підтверджує інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №83814001 від 30.03.2017 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що боржниця зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З доданих до подання документів вбачається, що 28.02.2017 року та 10.03.2017 року державним виконавцем Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Куліковим І.О. було складено акт, якими встановлено, що виходами за адресою: АДРЕСА_1, вхідні двері у вказаній квартирі боржника не виявлено.

Постановою державного виконавця від 27.04.2016 року накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та оголошено заборонено здійснення відчуження майна.

Постановою державного виконавця від 11.07.2016 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 які містять на рахунку ПАТ «Альфа-Банк» у межах суми боргу.

Згідно листа ПАТ «Альфа-Банк» №97373-223 від 19.12.2016 року кошти на рахунку, відкритого на імя ОСОБА_1 відсутні.

21.07.2016 року направлено виклик державного виконавця про необхідність явки ОСОБА_1 до державного виконавця.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що державним виконавцем були вжиті усі заходи щодо примусового виконання виконавчого документа, які не дали відповідного результату у звязку з чим він звернувся до суду з зазначеним поданням.

Аналізуючи усе вищевикладене суд дійшов висновку про те, що боржник умисно ухиляється від виконання своїх зобовязань за вищезазначеним виконавчим документом та не вирішує питання щодо своїх зобовязань, чим суттєво порушує права стягувача.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до ст.11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.2 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії та має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.

Відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з метою реалізації повноважень, наданих йому п.2 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», яким до функцій органів державної виконавчої служби віднесено право звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - до виконання ним боргових зобовязань.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення дожитлачи іншого володіння боржника -фізичної особиабо особи, у якої знаходитьсямайноборжника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, абодитина, щодо якої євиконавчий документпро її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Дане положення спрямоване на реалізацію конституційного права особи на недоторканість житла чи іншого володіння особи, в той же час ним створюються процесуальні гарантії забезпечення прав стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження».

У справі "ОСОБА_2 проти Італії" наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції, Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, nо.38773/05, від 26.07.2012 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. У контексті вищезазначеного, суд зазначає, що саме на державу покладається обовязок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012).

Отже, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

Суд вважає, що заявником доведений факт ухилення боржника від виконання зобовязання, так як боржник будучи обізнаним про те, що у нього перед стягувачем є невиконані зобовязання з погашення заборгованості за наданим йому кредитом, не вчинив відповідних дій щодо погашення цього зобовязання та жодного разу не зявився до державного виконавця для вирішення питання щодо погашення заборгованості за виконавчим документом.

Згідно ч.2 ст. 10 ЦПК України сторонита інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодоподання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожнастороназобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінюєдоказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали подання, враховуючи те, що незастосування заходів щодо забезпечення виконання виконавчого документу може унеможливити його виконання, факт співмірності із заявленими вимогами, факт ухилення боржника від виконання зобовязань та ігнорування вимог стягувача, суд вважає за можливе задовольнити зазначене подання.

Керуючись ст. 30 Конституції України, ст.ст.. 3, 11, 15, 57, 60, 197, 208-210, 212, 217, 376 ЦПК України; ст.ст.. 1, 2, 3, 5,10, 18 ч.2 п.4 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, для проведення виконавчих дій - задовольнити.

Дозволити державному виконавцю Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області примусове проникнення до житла, а саме: квартири № 27, яка розташована в будинку № 13 по вулиці Ніжинській в м. Одесі, що належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2,) для проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа за № 522/17819/15-ц, виданого Приморським районним судом м. Одеси 17.03.2016 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_4

10.05.2017