Ухвала суду № 66382366, 03.05.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/912/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Орендовський В. А.

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

03.05.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів: Голованя А.М., Гайсюка О.В.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану від її імені представником - адвокатом Поповичем Павлом Олександровичем, на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новомиргородська районна державна адміністрація Кіровоградської області, про визнання договору оренди землі недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 пред'явила позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новомиргородська районна державна адміністрація про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

28 лютого 2017 року представник позивача Попович Павло Олександрович звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу: приступати до проведення весняно-польових робіт на спірній земельній ділянці; проведення розпорядчих дій щодо землевпорядної та іншої дозвільної документації; проведення реєстрації договорів про передачу земельної ділянки в суборенду; вчиняти дії щодо володіння і користування вказаною земельною ділянкою. Накласти арешт на земельну ділянку № НОМЕР_2 (кадастровий номер НОМЕР_1), яка розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району, з приводу якої було укладено додаткову угоду до договору оренди землі між ОСОБА_2 та ТОВ «Машинно-технологічна станція Ятрань».

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року в задоволенні заяви відмовлено.

У апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року та постановити нову ухвалу, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник відповідача подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача Попович Павло Олександрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно вимог статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із позовними вимогами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до роз"ясень Пленуму Верховного Суду України у постанові від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А також, що єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, слід зауважити, що Верховний Суд України в п.4 та п. 5 зазначеної вище постанови зазначає, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність зареєстрована відповідно до закону як підприємець, а також, акцентує увагу, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що заява не містить даних, які б свідчили, що невжиття такого заходу забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання можливого рішення суду.

На переконання колегії суддів, такий висновок районного суду є вірним, зважаючи на підстави пред'явленого позову та зміст позовних вимог, які є не співмірними з вимогами про вжиття заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач у справі є юридичною особою, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур, заявлені позивачем види забезпечення позову будуть перешкоджати здійсненню господарської діяльності товариства і такі обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватись та розпоряджатись власним майном може призвести до незворотних наслідків. Наприклад, позивач обрав такі заходи забезпечення позову, як заборона здійснювати весняно-польові роботи на спірній земельній ділянці, а такі дії становлять реальну перешкоду в господарській діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань».

Щодо заборони вчинення дій щодо реєстрації суборенди земельної ділянки, то припущення позивача є безпідставними так, як згідно пояснень представників обох сторін у справі з часу виникнення між сторонами орендних правовідносин обробіток земельної ділянки здійснює безпосередньо відповідач, який є сільгоспвиробником.

Крім того, зміст позовних вимог вказує на те, що імовірне рішення суду не матиме зобов'язального характеру і не підлягатиме примусовому виконанню, а отже твердження позивача про існування реальних ризиків його невиконання є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив надані матеріали та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, у відповідності до ст.ст.151-153 ЦПК України, оскільки заявлені позивачем види забезпечення позову не є співмірними і є перешкодою у здійсненні господарської діяльності юридичної особи.

Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану від її імені представником - адвокатом Поповичем Павлом Олександровичем, відхилити, а ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: