Постанова № 66379476, 03.05.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

03 травня 2017 року Справа № 902/63/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Демянчук Ю.Г.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. у справі №902/63/17

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке"

(вул. Мандролька, б. 19, с. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область. 22865)

про стягнення 750092,47грн.

за участю представників сторін:

позивача - Цепляєв С.В. (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 19.12.2003р);

відповідача - Каленяка Е.А. (довіреність б/н від 10.01.2017р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. у справі №902/63/17 задоволено частково позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 750092,47 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 448197 грн. 10 коп. - боргу; 39 648 грн. 67 коп. - 3% річних та 7 317 грн. 69 коп. - витрат на сплату судового збору. В позові в частині стягнення 64189,37 грн. пені та 198057,33 грн. трьох відсотків річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх.№1150/17, арк.справи 173-175).

В скарзі апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів про направлення ФОП ОСОБА_1 11 лютого 2013 року та 15 лютого 2014 року претензії до ТОВ «Ситковецьке» з вимогою негайного погашення боргу та, відповідно, отримання даних документів ТОВ «Ситковецьке» (зокрема квитанції про направлення поштової кореспонденції, повідомлення про отримання, вхідні штампи та номери реєстрації вхідної кореспонденції, тощо).

Звертає увагу, що договорі про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 01.03.2013р. відсутня будь-яка інформація про те, що він має відношення до договору купівлі - продажу № 008 від 12.03.2012 р., який укладено між ПП «Наша компанія» та ТОВ «Ситковецьке».

ТОВ «Ситковецьке» стверджує, що його представником ОСОБА_4 не підписувався тристоронній договір про заміну боржника (уступлення права вимоги) по Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 03 березня 2014 року. ОСОБА_4, який зазначений підписантом від ТОВ «Ситковецьке» у договорі, був позбавлений права підпису будь-яких документів на підставі рішення загальних зборів товариства від 25.01.2013 року.

Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» №21 від 25 січня 2013 року директором товариства призначено ОСОБА_5 з правом підпису всіх документів, разом з тим, цим же протоколом ОСОБА_4 переведено на посаду заступника директора без права підпису документів.

Звертає увагу, що ухвалою Немирівського районного суду від 16.06.2016 року призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Станом на 14.03.2017р. рішення по вказаному кримінальному провадженні ще не прийнято.

Разом з тим, на розгляді в Немирівському районному суді знаходиться цивільна справа №140/2902/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Ситковецьке» про стягнення коштів на підставі тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014р. в сумі 4000 грн. В межах вказаного провадження ТОВ «Ситковецьке» звернулося до ОСОБА_5 з зустрічним позовом про визнання тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014р. недійсним.

Скаржник вважає, що під час розгляду вказаних справ буде встановлюватися факт підписання та наявності тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014р., зокрема і шляхом проведення відповідних експертиз, як підстав для перерахування ОСОБА_5, коштів в сумі 216 000 грн.

В судовому засіданні яке проводилося 01.03.2017р. в господарському суді Вінницької області представником ТОВ «Ситковецьке», після відмови судом в задоволені клопотання про зупинення провадження в справі, заявлялося усне клопотання про бажання провести почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_4, на тристоронньому договорі від 03.03.2014р. та експертизу стосовно того чи виготовлено текст тристороннього договору на вже підписаному бланку, в зв'язку з чим представник відповідача просив суд про відкладення провадження в справі для підготовки письмового клопотання та визначення з організацією яка б проводила експертизу, однак, в задоволенні клопотання судом першої інстанції було відмовлено.

Також зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2014 року між ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_1, було підписано Угоду про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, умовами якої сторони підтвердили, що борг ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_1 за Договором про відступлення права вимоги від 01 серпня 2012 року зменшився на 220 000,00 гривень. Однак, вказана Угода випливає із тристороннього договору про заміну боржника від 03.03.2014 р. та підписана на підставі зазначеного договору, а тому не може братися до уваги судом, як належний та допустимий доказ, так як на даний час даний договір є оспорюваним та може бути визнаним недійсним судом.

Апелянт також зазначає, що до позовної заяви позивачем додано акт звірки від 30.11.2014р. та додано платіжні вимоги які підтверджують оплату заборгованості, однак в даних платіжних вимогах значиться зовсім інше призначення платежу. Зокрема в платіжних вимогах від 31.10.2014р. та 05.11.2014р. №615 та №639 відповідно призначення платежу зазначено оплата за запчастини згідно рахунку від 30.10.2014р., платіжна вимога від 07.04.2014р. №1815 призначення платежу оплата за послуги згідно рахунку від 30.10.2013р., в інших платіжних вимогах призначення платежу зазначено погашення заборгованості згідно акту звірки від 01.02.2014р., однак самого акту звірки від 01.02.2014р. в матеріалах справи немає.

Звертає увагу, що в матеріалах справи взагалі відсутні платіжні документи які б підтверджували сплату боргу за Договором про відступлення права вимоги від 01 серпня 2012 року на користь ФОП ОСОБА_1.Крім того, відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують те, що позивачем взагалі в період з 01.08.2012р. по 01.12.2016р. нього здійснювалися якісь дії по стягненню заборгованості з ТОВ «Ситковецьке», в зв'язку з чим до позовних вимог позивача має бути застосована позовна давність.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017 р. у справі №902/63/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 03.05.2017р.

Позивач надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12254/17 від 03.05.2017р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві, зокрема, зазначає, що Договір про заміну боржника від 03.03.2014р. є тристоронньою угодою. Він був підписаний позивачем, фізичною особою ОСОБА_5 та ТОВ «Ситковецьке». Це означає, що заміна боржника відбулась за згодою кредитора, як того передбачає ст.520 ЦК України.

Звертає увагу, що ОСОБА_4 підписав договір від імені ТОВ «Ситковецьке» на підставі довіреності, виданої 03.03.2014р. директором - уповноваженою особою ТОВ «Ситковецьке» Статутними документами. Тому, ОСОБА_4 мав право підпису у даному договорі, згідно виданої довіреності, що знаходиться у матеріалах справи.

Окрім того, ТОВ «Ситковецьке» не заперечує дійсність угоди, а в силу ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним. Також, ТОВ «Ситковецьке» в подальшому схвалило даний правочин тим, що проводило виконання даного правочину, що підтверджується Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2014р., погашенням зобов'язань сплатою, що підтверджується платіжними дорученнями та актами звірки.

Скаржник вважає, що апелянт протиправно посилається на підробку підпису ОСОБА_4 у тристоронньому договорі. Наявність лише заяви відповідача від 17.01.2017р. до Немирівського відділу поліції про підробку ОСОБА_5 підпису ОСОБА_4, проте відсутність вироку суду з цього питання - повністю виключає цей документ з статусу належного доказу згідно ст.35 ГПК України. Тому, той факт, що в правоохоронних органах знаходиться заява ТОВ «Ситковецьке» про підробку підпису, не спростовує існування укладеного і в подальшому схваленого правочину. Ця заява з'явилась лише коли ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, до цього часу ТОВ «Ситковецьке» обіцяло розрахувались найближчим часом на усю суму боргу.

Твердження відповідача про наявність якоїсь іншої кримінальної справи відносно ОСОБА_5, по якій ще триває судовий розгляд Немирівським райсудом Вінницької області, жодним чином не впливає на права ФОП ОСОБА_1 по стягненню заборгованості з ТОВ «Ситковецьке» та на обов'язки ТОВ «Ситковецьке» погасити перед ним борг.

Щодо платіжних доручень №615 та №639, в яких зазначено призначення платежу по іншому рахунку, представник стверджує, що ФОП ОСОБА_1 прийняв їх, як належний до сплати платіж та в свій час не звернув уваги на призначення платежу, оскільки для бухгалтерського обліку фізичної особи - підприємця дана обставина є неважливою, а тому ФОП ОСОБА_1 не став витрачати свій час на переробку цих платежів. Інших правовідносин між ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_1 не існувало. При цьому, ці платежі враховані в погашення боргу ТОВ «Ситковецьке», що на користь апелянту.

Також позивач зазначає, що перебіг позовної давності перервався, про що свідчать дії ТОВ «Ситковецьке» по визнанню свого боргу перед ФОП ОСОБА_1, а саме, ТОВ «Ситковецьке» запропонувало позивачу укладення Договору про заміну боржника (уступлення права вимоги) (по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики)) від 03.03.2014р., згідно якої зобов'язалось за позивача сплатити борг перед ОСОБА_5 на суму 220 000,0 грн., внаслідок чого між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ситковецке» було підписано угоду від 03.03.2014р. про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань на суму 220 000,00 грн. Також, ТОВ «Ситковецьке» здійснювало проплати рахунок ФОП ОСОБА_1, що підтверджується платіжними дорученнями та актами звірки. Відповідно до даного акту зараховувались проплати від ТОВ «Ситковецьке» на рахунок по договору купівлі-продажу №008 від 12.03.2012р. оскільки, згідно договору про відступлення права ФОП «ОСОБА_1» є новим кредитором за цим зобов'язанням. Таким чином, так як ТОВ «Ситковецьке» здійснило останню проплату погашення боргу 05.11.2014р., то строк позовної давності закінчується 05.11.2017р. Позов до суду поданий 26.12.2016р. в межах трирічного строку позовної давності, а тому господарський суд Вінницької області обґрунтовано відмовив у його застосуванні.

Посилаючись на положення ст.ст.655, 692, 526, 527, ч.1 ст.625, 512, ч.1 ст.514, ст.ст.533, 610, 611, 549, 551, 256, 261, 264 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 222, п.6 ст.232 Господарського кодексу України, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін.

Розпорядженням В.о.керівника апарату суду №01-04/537 від 03.05.2017р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Огородніка К.М., відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

З Протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 03.05.2017р., вбачається, що визначено колегію у такому складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Демянчук Ю.Г.

Ухвалою від 03.05.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» на рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. у справі №902/63/17 прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Демянчук Ю.Г.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.05.2017р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. у справі №902/63/17 незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. по справі №902/63/17 є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12 березня 2012 року між ПП «Наша компанія» (Продавець) та ТОВ «Ситковецьке» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №008 (арк.справи 13, 14)

Згідно предмету даного Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість насіння кукурудзи, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Конкретний асортимент, кількість, ціна, строку поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата Товару (виконання зобов'язання) передбачено в гривні згідно розділу 3 цього Договору (п.2.1.Договору)

Загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору, які є невід'ємною частиною (п.2.2.Договору)

Розділом 3 Договору купівлі продажу №008 від 12.03.2012р. передбачено, що у разі зміни курсу гривні до долара США на день оплати по договору, загальна сума оплати буде змінюватись відповідно до ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США.

Відповідно до Специфікації №4 від 12.03.2012р. до Договору вартість Товару склала 627 900,00 грн., що станом на момент підписання Договору складало 78 000,00 доларів США. (арк.справи 15).

З видаткової накладної №30/2 від 30.04.2012р. вбачається, що ПП «Наша компанія» поставило ТОВ «Ситковецьке» Товар вартістю 627 900,00 грн. (арк.справи 15, зворот)

Як погоджено Сторонами у Специфікації №4 від 12.03.2012р. Покупець повинен в строк до дати поставки Товару перерахувати на поточний рахунок Продавця суму попередньої оплати в розмірі 188 370,00 грн.

21.03.2012р. ТОВ «Ситковецьке» було сплачено на користь ПП «Наша компанія» кошти розмірі 188 370,00 грн. за насіння кукурудзи, що відображено в акті звірки взаємних розрахунків з ПП «Наша компанія» станом на 31.07.2012р. (арк.справи 16).

Вказаним актом звірки встановлено, що станом на 31.07.2012р. заборгованість ТОВ «Ситковецьке» перед ПП «Наша компанія» за видатковою накладною №30/2 становить 439 530 грн.

01 серпня 2012 року між ПП «Наша компанія» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір про відступлення права вимоги. У відповідності до п.1 даного Договору Сторона-1 (ПП «Наша компанія») передала Стороні-2 (ФОП ОСОБА_1.), а Сторона-2 прийняла від Сторони-1 всі права та обов'язки Сторони-1 за Договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012 р. в сумі 54 600,00 доларів США, що становить 439 530,00 грн. за курсом гривні до долара США 8,05 за 1 долар США. (арк.справи 18)

За даним Договором до Сторони - 2 переходять всі права та обов'язки Сторони - 1 за договором купівлі - продажу № 008 від 12.03.2012р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п.3. Договору).

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (п.13 Договору).

За актом приймання-передачі від 01.08.2012р. ПП «Наша компанія» передало, а ФОП ОСОБА_7 прийняв наступні документи: договір купівлі-продажу №008 від 12.02.2012р.; специфікацію № 4 від 12.03.2012р. до договору купівлі-продажу №008 від 12.02.2012р.; видаткові накладні на реалізацію насіння кукурудзи Сингента Аробаз та насіння кукурудзи Монсанто. (арк.справи 19)

Як вбачається з листа ПП «Наша компанія» №1 від 04.01.2017р., адресованого ФОП ОСОБА_1, останній свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі (арк.справи 41).

ФОП ОСОБА_1 надіслав ТОВ «Ситковецьке» 01.08.2012р. повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012р., в якому зазначалось, що ФОП ОСОБА_1 є Новим Кредитором по відношенню до ТОВ «Ситковецьке» на суму боргу 54 600,00 доларів США, що є еквівалентом 439 530,00 грн. за Договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012р. Також просив повідомити про дату погашення вищезазначеного боргу на його користь (арк.справи 21).

Як свідчать матеріали справи, зокрема акт звірки взаємних розрахунків «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_1 станом на 01.08.2012 р., у зв'язку з заміною кредитора ПП «Наша компанія» та ФОП ОСОБА_8 згідно договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012р., заборгованість ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_8 становить 439 530,00 грн. (арк.справи 20).

Оскільки відповідачем не вчинено будь яких дій, направлених на погашення боргу, позивачем 11 лютого 2013 року та 15 лютого 2014 року направлятись претензії до ТОВ «Ситковецьке» з вимогою негайного погашення боргу (арк.справи 22, 23).

Також, 01.03.2013р. між ОСОБА_5 (Позикодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (арк.справи 24).

Згідно предмету цього Договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 220 000,00 грн. (п. 2.1.Договору).

Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 01 березня 2014 року (п.3.1.Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 8.1. Договору).

З прибуткового касового ордеру № 1 від 01.03.2013р. вбачається, що ФОП ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_5 220 000,00 грн. фінансової допомоги за Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2013р. (арк.справи 25).

03 березня 2014 року між Кредитором - ОСОБА_5, Боржником - ФОП ОСОБА_1 та Новим боржником - ТОВ «Ситковецьке» укладено Договір про заміну боржника (уступлення права вимоги) по Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (арк.справи 26).

За умовами п.1.1 цього Договору Боржник передає, а Новий боржник приймає на себе зобов'язання щодо погашення поворотної фінансової допомоги в сумі 220 000,00 грн., що виникло на підставі Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2013р.

Відповідно до п.2.2. Договору Новий Боржник у термін до 31.12.2014р. перераховує на рахунок Кредитора суму, визначену у п.1.1.Договору суму коштів, і таким чином виконує зобов'язання Боржника перед Кредитором.

Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.4.1.Договору).

03 березня 2014 року між ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_7 було підписано Угоду про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, умовами якої сторони підтвердили, що борг ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_7 за Договором про відступлення права вимоги від 01 серпня 2012 року зменшився на 220 000,00 гривень (арк.справи 42,43).

Актом звірки, підписаним цього ж дня - 03.03.2014р., підтверджується зменшення боргу ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП ОСОБА_7 на суму 220 000,00 грн. у зв'язку з укладенням Договору про заміну боржника у зобов'язанні від 03 березня 2014 року. Даним Актом також підтверджується, що сума залишку заборгованості відповідача перед позивачем складає 219 530,00 грн. (арк.справи 27).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору про відступлення права вимоги від 01.08.2012р. ТОВ «Ситковецьке» перерахувало ФОП ОСОБА_7 кошти у розмірі 175000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №1700 від 07.03.2014 року на суму 10 000,00 грн.

- №1726 від 20.03.2014 року на суму 20 000,00 грн.

- №1751 від 26.03.2014 року на суму 20 000,00 грн.

- №1815 від 07.04.2014 року на суму 20 000,00 грн.

- №1865 від 24.04.2014 року на суму 5000,00 грн.

- №615 від 31.10.2014 року на суму 50 000,00 грн.

- №639 від 05.11.2014 року на суму 50 000,00 грн. (арк.справи 29-32)

У розрахунку позивача у позовній заяві, сума боргу відповідача на момент звернення з позовом до господарського суду Вінницької області становить 16 983,3 долара США (448 819,10 грн.).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі частиною 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договором купівлі-продажу №008 від 12.03.2012р. строком повної оплати товару визначено до 01.11.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем товар до визначеної дати оплачено частково, в сумі 188 370,00 грн.

При цьому, ПП «Наша компанія» своє право вимоги до ТОВ «Ситковецьке» відступило ФОП ОСОБА_1 за Договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012р.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до ч.1 ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент укладення Договору відступлення права вимоги від 01.08.2012р. у ПП «Наша компанія» існувало право вимоги 439 530,00 грн., що за курсом гривні до долара США станом на 01.08.2012 р. становило 54 600,00 доларів США.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

У відповідності до ст.517 Цивільного кодексу України ПП «Наша компанія» (Кредитор) передало ФОП ОСОБА_7 (Новому кредитору) згідно з Актом приймання-передачі від 01.08.2012р. документи, що підтверджують виникнення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, з моменту укладення зазначеного Договору, відповідачем, з урахуванням Угоди про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань від 03.03.2014р. та часткових проплат за платіжними дорученнями, погашено заборгованість перед позивачем в розмірі 395 000,00 грн., що було перераховано позивачем в еквівалент до долару США.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Разом із тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює можливість визначення зобов'язання в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України ч.2 ст.533 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України 6-474цс16 від 18.05.2016р.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок позивача про стягнення з відповідача боргу, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що він здійснений в межах міжбанківського курсу долару США, як визначено договором купівлі-продажу №008, а тому підлягає задоволенню у визначеній позивачем сумі, в розмірі 448 197,10 грн. (16 983,6 доларів США).

Також, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем було заявлено до стягнення 64 189,37 грн. пені за період з 23.06.2016р. по 23.12.2016р. та 237 706,00 грн. - 3% річних період з 12.03.2012р. по 23.12.2016р.

У відповідності до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У договорі сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді сплати пені у граничному розмірі, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 5.1 Договору купівлі-продажу №008 від 12.03.2012р. визначено, що в випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікації(ях) Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочки оплати.

Позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 64 189,37 грн. за період з 23.06.2016р. по 23.12.2016р.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлений позивачем розрахунок пені, з урахуванням діючого законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем було невірно визначено період нарахування пені, а саме - не врахував положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Позивач нарахував відповідачу пеню на загальну суму заборгованості в розмірі 423 061,40 грн., що виникла за накладною №30/2 від 30.04.2012р., з граничним строком оплати, визначеним Специфікацією №4 від 12.03.2012р. - до 01.11.2012р. Таким чином період нарахування пені за накладною 30/2 від 30.04.2012р. починається з 01.11.2012р. та закінчується 01.05.2013р.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року роз'яснено: Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, визначений позивачем період нарахування пені (з 23.06.2016р. по 23.12.2016р.) виходить за межі встановленого приписами частини шостої статті 232 ГК України, оскільки початок такого перебігу не може бути змінений сторонами, таким чином суд вважає, що розрахунок пені наданий позивачем є необґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 64 189,37 грн. за період з 23.06.2016р. по 23.12.2016р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши в апеляційному провадженні правильність заявленого позивачем розрахунку трьох відсотків річних (розрахунок наведений в позовній заяві), колегія суддів погоджується з висновком про наявність помилки в періоді нарахування.

Так, датою порушення зобов'язання позивач визначає 12.03.2012р. (дата укладення договору купівлі-продажу №008). При цьому, зобов'язання за даним договором підлягали виконанню поетапно: а саме: 188370,00 грн. до 16.03.2012р.; 219 765,00 грн. до 01.08.2012р.; 219 765,00 грн. до 01.11.2012р. Перший платіж в розмірі 188 370,00 грн. відповідач здійснив на користь ПП «Наша компанія». До позивача за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2012р. перейшло права вимоги за платежами 219 765,00 грн. до 01.08.2012р. та 219 765,00 грн. до 01.11.2012р.. Відтак, порушенням зобов'язання за платежем в розмірі 219 765,00 грн. з терміном оплати до 01.08.2012р. буде 01.08.2012р., а за платежем в розмірі 219 765,00 грн. з терміном оплати до 01.11.2012р. відповідно 01.11.2012р. При здійсненні розрахунку позивачем не було враховано даної обставини. Окрім того, відповідно до методики наведеної позивачем в розрахунку, проводиться нарахування трьох відсотків річних по декілька разів на одну і ту саму суму боргу та за один і той же період. Вказані помилки призвели до значного завищення розміру трьох відсотків річних.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок трьох відсотків річних (39648,67 грн.), колегія суддів вважає його вірним.

За таких обставин, в позові в частині стягнення 198057,33 грн. відмовлено правомірно.

Щодо твердження апелянта про сплату боргу на користь ФОП ОСОБА_1 за платіжними дорученнями №615 від 31.10.2014 р. на суму 50 000,00 грн., №639 від 05.11.2014р. на суму 50 000,00 грн. та №1815 від 07.04.2014 р. на суму 20 000,00 грн., вказуючи, що вони містять зовсім інше призначення платежу, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, оскільки жодних доказів про наявність інших правовідносин з ФОП ОСОБА_7, крім відносин, що є предметом даного спору в матеріалах справи відсутні, а скаржником не надано. Позивач визнав сплату даних коштів в рахунок погашення боргу по Договору про відступлення права вимоги 01.08.2012р.

В скарзі апелянт зазначає, що відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «Ситковецьке» №21 від 25.01.2013р. директором товариства призначено ОСОБА_5 з правом підпису всіх документів. Разом із тим, цим же протоколом ОСОБА_4 переведено на посаду заступника директора без права підпису документів. Наказом №2-к від 25.01.2013р. ОСОБА_4 займав посаду заступника директора без права підпису документів. Відповідач посилається на п.9.8 Статуту Товариства, згідно якого директор має право першого підпису платіжних та інших фінансово-господарських документів Товариства та без довіреності діє від імені товариства, а тому ОСОБА_4 не мав права підпису тристороннього договору про переведення боргу, укладеного між ОСОБА_5, ТОВ «Ситковецьке» та ФОП ОСОБА_1. Також відповідач зазначає, що даний договір був підроблений ОСОБА_5

Колегія суддів не приймає дані твердження до уваги з огляду на те, що в матеріалах справи наявна Довіреність від 03.03.2014р., видана ОСОБА_4 на право представництва інтересів ТОВ «Ситковецьке» у судових органах, а також, крім іншого, з усіх питань, що пов'язані із справами довірителя, крім того укладати та підписувати договори, зокрема договору купівлі-продажу, міни, дарування, відступлення права вимоги (про заміну боржника) , переведення боргу та заміну кредитора, вексельні угоди, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Відповідно до ст.239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку від представляє.

Враховуючи те, що дана Довіреність є діючою і видана керівником підприємства, який мав повне право на вчинення будь-яких дій від імені Товариства, що підтверджується статутом ТОВ «Ситковецьке», що знаходиться в матеріалах справи, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача стосовно відсутності у ОСОБА_4 права підпису тристороннього Договору про заміну боржника (відступлення права вимоги) від 03 березня 2014 року.

Щодо твердження скаржника про необхідність застосування строку позовної давності до даних вимог, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Частинами 1,3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). При цьому суд зауважує, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

У відповідності до п.4.4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, частковою сплатою боргу на користь ФОП ОСОБА_7 у відповідності до зазначених вище платіжних доручень, ТОВ «Ситковецьке» вчинило відповідні дії, що свідчать про визнання боргу (ч.1 ст.264 ЦК України), а тому строк позовної давності перервався і її перебіг почався знову з моменту останньої сплати відповідачем коштів на користь ФОП ОСОБА_7 з 05.11.2014р.

Апелянт також зазначав, що в судовому засіданні 01.03.2017р. в господарському суді Вінницької області представник відповідача заявляв усне клопотання про бажання провести почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_4 на тристоронньому договорі від 03.03.2014р. та експертизу стосовно того чи виготовлено текст тристороннього договору на вже підписаному бланку, в зв'язку з чим представник відповідача просив суд про відкладення провадження в справі для підготовки письмового клопотання та визначення з організацією яка б проводила експертизу, однак, в задоволенні клопотання судом першої інстанції було відмовлено

Однак, в протоколі судового засідання господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. (арк.справи 142) відсутні будь-які відомості щодо заявлення представником відповідача зазначених клопотань.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги правомірно задоволено господарським судом Вінницької області у розмірі 448 197,10 грн. основного боргу та 39648,67 грн. трьох відсотків річних.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" на рішення господарського суду Вінницької області від 01.03.2017р. у справі №902/63/17- залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демянчук Ю.Г.