Рішення № 66366707, 05.05.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №475/638/16-ц 05.05.2017 05.05.2017 05.05.2017

Провадження №22-ц/784/1088/17

Справа №475/638/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Вадовська А.В.

Провадження № 22ц-784/1088/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 27

Рішення

Іменем України

05 травня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Данилової О.О.,

із секретарем Шагаєм О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що між ним і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав останній грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Своїм підписом на анкеті - заяві відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між нею і банком договір про надання банківських послуг та отримала кредитну картку «Універсальна».

27 грудня 2012 року ОСОБА_3 вказану кредитну картку було переоформлено на кредитну картку «Gold», відповідно до умов якої вона отримала кредит у розмірі 8 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Gold» зі сплатою 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом. Розмір кредитного ліміту неодноразово змінювався.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань станом на 31 травня 2016 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 39 515 грн. 48 коп., яку Банк просив стягнути з ОСОБА_3 та судові витрати.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2017 року в позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано ухвалу суду про витребування доказів, а саме - не надано оригінал кредитної справи, Банком не доведено належними доказами, що ОСОБА_3 отримала в кредит грошові кошти або кредитну картку, а тому судом взято до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у нього будь-яких кредитних зобов'язань перед Банком.

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи, зокрема із фотокопії анкети - заяви, доданої банком до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_3 06 жовтня 2010 року, ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», підписала анкету-заяву про приєднання до вказаних умов та отримала картку «Універсальна».

27 грудня 2012 року відповідачці було переоформлено кредитну картку на «Універсальна Gold», згідно з тарифами якої вона отримала кредит у розмірі 8 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 20,40 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Змінюючи кредитний ліміт ПАТ КБ «ПриватБанк» керувався п.1.1.3.2.3; п.2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, заборгованість відповідачки станом на 31 травня 2016 року становить 39 515 грн. 48 коп., яка складається з: 25 135 грн. 69 коп.- заборгованість за кредитом; 11 921 грн. 91 коп.- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;100 грн. - пеня та комісія; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 857 грн. 88 коп. - штраф (процентна складова).

ОСОБА_3 заперечуючи проти позову зазначала про відсутність у неї будь-яких зобов'язань перед Банком, стверджувала, що кредитні картки, про які йдеться у позовні заяві вона не отримувала. Кредит у банку вона отримувала лише у 2006 році і копію такого кредитного договору долучила до справи.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 10 ЦПК України.

На підтвердження існування між сторонами кредитних зобов'язань та підставності заявленого позову банком надано заповнену та підписану відповідачкою ОСОБА_3 06 жовтня 2010 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Зі змісту цієї анкети-заяви вбачається, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», складає між нею та банком Договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Також, зі змісту анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_3 виявила бажання отримати послугу банка у вигляді отримання кредитного ліміту за платіжною карткою Кредитка «Універсальна».

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування кредитної картки клієнта, позичальнику ОСОБА_3 визначено номер карткового рахунку з терміном дії картки до січня 2018 року, на платіжну картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 8 700 грн., а в подальшому, 11 жовтня 2013 року банком збільшено розмір кредитного ліміту до 15 000 грн.

Із наданого Банком витягу з програмного комплексу вбачається, що особа боржника раніше ідентифікована, ОСОБА_3 06 жовтня 2010 року отримала кредитну картку, яка в подальшому, а саме 27 грудня 2012 року була переоформлена.

Позивачем також надано довідки про рух коштів за рахунком позичальника з якої вбачається, що відповідачці був установлений кредитний ліміт у сумі 8 700 грн, саме цими коштами вона користувалася регулярно до 05 січня 2016 року, отримуючи гроші через банкомати (їх зазначено), купуючи товар у магазині, а також вносила грошові кошти на картковий рахунок, за яким власне і відбувався рух коштів.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази на спростування обставин, пов'язаних з укладенням договору між сторонами, неотриманням коштів відповідачкою, розміру нарахованої позивачем кредитної заборгованості та підставності вимог щодо її стягнення.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції 17 січня 2017 року відповідачка частково визнавала позов, зазначаючи, що зверталася до Банку із заявою про отримання кредиту, у жовтні 2010 року отримувала платіжну картку кредитний ліміт якої складав 1 500 грн. В подальшому кредитний ліміт збільшувався до 8 000 грн., хоча й згоди на це вона не надавала. Також відповідачка стверджувала, що користувалася кредитною карткою, частково сплачувала кредитну заборгованість, а в подальшому з її пенсії Банком здійснювалося автоматичне списання коштів по 670 грн. щомісячно. Просила зменшити суму нарахованої банком заборгованості.

Наведене свідчить про визнання відповідачкою кредитного договору.

Крім цього, за правилами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таких обставин апеляційним судом не встановлено.

Вирішуючи спір та зазначаючи про те, що позивачем не доведено факту укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачкою за цим договором коштів, суд першої інстанції не врахував, що обов'язок по доведенню таких обставин покладається на сторони. При цьому, банк повинен довести факт укладення кредитного договору і наявність заборгованості, а клієнт банку має спростувати доводи банку та довести протилежне. Неможливість спростування/доведення останнім цих обставин не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позову і такі висновки суду ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Банку про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі позовної заяви та апеляційної скарги Банком сплачено відповідно 1378 грн. і 1515 грн. 80 коп. судового збору. Тому із врахуванням обсягу задоволених вимог Банку на його користь із відповідачки підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2893 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором , укладеним 06 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, яка станом на 31 травня 2016 року становить 39 515 грн. 48 коп., з яких : 25 135 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом; 11 921 грн. 91 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 100 грн. - пеня та комісія; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 857 грн. 88 коп. - штраф (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 2 893 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :