Ухвала суду № 66274233, 02.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р.Справа № 2-а-8177/10/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції:

Головуючий І інстанції суддя Стефанов С.О. Категорія № 8.2.3

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Фірма Леда»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2010 року ДП «Фірма Леда»звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 серпня 2010 року № 0001181540/0.

В обґрунтування позову зазначалось, що 09 серпня 2010 року ДП «Фірма Леда»отримано акт № 486/15-4/24761695/45 від 02 серпня 2010 року про результати документальної невиїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах позивача з ПП «ВКФ Стар»за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001181540/0 від 16 серпня 2010 року, яким у звязку з порушенням п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 386675 грн. 67 коп., з яких 257783 грн. 78 коп. за основним платежем та 128891 грн.89 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Висновки акта перевірки щодо порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість»не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому прийняте на підставі акта податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року позовні вимоги ДП «Фірма Леда»задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0001181540/0 від 16 серпня 2010 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги п. п. 7.2.1 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо неможливості формування податкового кредиту з ПДВ по податковим накладним, виписаним субєктом господарювання, який не формував свої податкові зобовязання та не подавав до контролюючого органу податкові декларації і не узгоджував такі суми з державою. У звязку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постановленого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що в період з 30 липня 2010 року по 02 серпня 2010 року посадовими особами СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено документальну невиїзну перевірку ДП «Фірма Леда»з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «ВКФ Стар»за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт за № 486/15-4/24761695/45 від 02 серпня 2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем п. п. 7.2.1 п. 7.2, п. п. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 18 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, що призвело до завищення суми податкового кредиту за березень 2010 року на 257783 грн. 78 коп..

На підставі акта перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2010 року № 0001181540/0, яким ДП «Фірма Леда»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 257783 грн. 78 коп. за основним платежем, а також суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 128891 грн. 89 коп., а всього на загальну суму 386675 грн. 67 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невиконання контрагентом зобовязань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту за господарськими операціями у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо формування такого кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за березень 2010 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «ВКФ «Стар».

Відповідно до п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця): д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

На підставі п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2. Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, всі розрахунки позивача підтвердженні податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037).

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платників податку на додану вартість.

При цьому у податкового органу відсутні претензії безпосередньо до ДП «Фірма Леда». У контролюючого органу існують претензії до ПП «ВКФ «Стар»- контрагента позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердила відсутність у податкового органу будь-яких сумнівів стосовно реальності спірних господарських операцій та використання їх результатів у господарській діяльності позивача. Будь-які докази, що підтверджують обізнаність позивача про можливість порушення податкового законодавства ПП «ВКФ «Стар»у податкового органу також відсутні.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому невиконання контрагентом свого зобовязання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на податковий кредит у звязку з невизнанням фахівцями ДПІ у Малиновському районі м. Одеси декларації ПП «ВКФ «Стар»з податку на додану вартість за березень 2010 року як податкової звітності не ґрунтуються на чинних на момент виникнення спірних правовідносин нормах податкового законодавства.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: