Ухвала суду № 66274249, 16.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р.Справа № 2-а-11648/09/1570

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат Будматеріалів»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року ТОВ «Комбінат Будматералів»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.07.2009 р. №0000602300/0 про сплату податку на прибуток у сумі 918575 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 737282 грн. 00 коп., усього 1655857 грн. ТОВ «КБМ», від 07.10.2009 р. №0000602300/1 про сплату податку на прибуток у сумі 918575 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 737282 грн. 00 коп., усього 1655857 грн. ТОВ «КБМ», від 17.07.2009 р. №0000612300/0 про сплату податку на додану вартість у сумі 876345 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 876346 грн. 00 коп., усього 1752691 грн. ТОВ «КБМ», від 07.10.2009 р. №0000612300/1 про сплату податку на додану вартість у сумі 876345 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 876346 грн. 00 коп., усього 1752691 грн. ТОВ «КБМ».

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказував, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 17.07.2009 р. №0000602300/0 та від 07.10.2009 р. №0000602300/1 про сплату податку на прибуток у сумі 918575 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 737282 грн. 00 коп., усього 1655857 грн. ТОВ «КБМ»були винесені на підставах, що суперечать законодавству України з питань оподаткування та із перевищенням компетенції відповідача, оскільки при визначенні в цих повідомленнях-рішеннях податкового зобовязання позивача з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій відповідачем було невірно, з порушенням податкового законодавства та з перевищенням компетенції, визначений обєкт оподаткування, що призвело до невірного визначення суми податку на прибуток (за основним платежем), сум штрафних (фінансових) санкцій та загальної суми податкового зобовязання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на зазначені обставини.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у запереченнях, а також зазначив наступне. Проведеною посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 918 575,00 грн. та завищення відємного значення обєкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 13 295 189,00 грн. та п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 876 345,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 р. позов задоволений у повному обсязі, визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 17 липня 2009 року №0000602300/0 про сплату податку на прибуток у сумі 918757 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 737282 грн. 00 коп., усього 1655857 грн. ТОВ «КБМ», від 07 жовтня 2009 року №0000602300/1 про сплату податку на прибуток у сумі 918575 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 737282 грн. 00 коп., усього 1655857 грн. ТОВ «КБМ», від 17 липня 2009 року №0000612300/0 про сплату податку на додану вартість у сумі 876345 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 876346 грн. 00 коп., усього 1752691 грн. ТОВ «КБМ», від 07 жовтня 2009 року №0000612300/1 про сплату податку на додану вартість у сумі 876345 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 876346 грн. 00 коп., усього 1752691 грн. ТОВ «КБМ».

Не погодившись з таким рішенням суду ДПІ у Малиновському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу на зазначену постанову від 01.09.2010 р., в якій просять оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Комбінат Будматеріалів»у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що ТОВ «Комбінат Будматеріалів»перераховувались на рахунок ПП «Кредо-Реал»кошти у сумі 8 269 952,00 грн. на підставі нікчемного договору №ЯХТ2/КР без мети реального настання правових наслідків, але з метою ухилення від оподаткування. Проведення ТОВ «Комбінат Будматеріалів»діяльності з ПП «Кредо-Реал»призвело до штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, внаслідок чого ТОВ «Комбінат Будматеріалів»занижувався обєкт оподаткування та несплачувались податки. Відсутність обґрунтованості розумних економічних причин (ділової мети) є підставою для створення умов, за яких ТОВ «Комбінат Будматеріалів»та ПП «Кредо-Реал»не мали наміру отримати економічний ефект у результаті своєї підприємницької діяльності. Їх діяльність була спрямована на отримання виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість та формування валових витрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси на підставі направлення від 10.06.2009 року № 660, виданого ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат будматеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було складено акт про результати позапланової виїзної перевірки TOB «Комбінат будматеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року № 239/23-213/32178840 від 14.07.2009 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), в результаті чого в періоді, що перевірявся, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 918 575,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 13 295 189,00 грн., а також порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 876 345,00 грн.

На підставі акту перевірки № 239/23-213/32178840 від 14.07.2009 року та за результатами розгляду скарг позивача ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2009 року № 0000602300/0, від 7 жовтня 2009 року № 0000602300/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1655857 грн., у тому числі: за основним платежем - 918575 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 737282 грн. 00 коп. та від 17 липня 2009 року № 0000612300/0, від 7 жовтня 2009 року № 0000612300/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1752691 грн., у тому числі: за основним платежем -876345 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 876346 грн. 00 коп.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п. 5.1., п.п. 5.2.1., п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у загальному розмірі 1655857 грн., у тому числі: за основним платежем - 918575 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 737282 грн. 00 коп.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1.. п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у періоді, що перевірявся, шляхом включення до складу валових витрат сум сплачених грошових коштів на адресу ПП «Кредо-Реал»у розмірі 6891627 грн., які, на думку відповідача, не пов'язані із здійсненням фінансово-господарської діяльності, є помилковими.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях, що договір №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року, укладений між позивачем та ПП «Кредо Реал»є нікчемним відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що договір №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року на виконання будівельних підрядних робіт був укладений між позивачем (Замовник) та ПП «Кредо-Реал»(Підрядник). Відповідно до предмету договору підрядник зобов'язувався виконувати будівельні роботи, а замовник оплачувати ці роботи. Відповідно до п. 5.2. договору розрахунки між сторонами договору могли здійснюватися шляхом авансових платежів, що не потребують додаткових письмових узгоджень між сторонами. Таким чином відповідно до договору позивач мав право здійснювати авансові платежі на користь підрядника.

Згідно з вимогами ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем (замовником) та виконавцями будівельних підрядних робіт були дотримані усі вимоги, встановлені ст.203 ЦК України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст.204 ЦК України правочин, яким є вищевказаний договір, є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Докази визнання вищевказаного договору недійсними відповідачем до суду не надано.

Згідно з вимогами п.п.5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з вимогами ч.4 п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на: потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат відповідних сум, пов'язаних з оплатою за укладеним договором виконаних будівельних підрядних робіт, підтверджується наданими позивачем та наявними у матеріалах справи документами, а саме: податковими накладними №283 від 18.09.2008 року, №426 від 09.10.2008 року, №431 від 14.10.2008 року, № 469 від 05.11.2008 року, №502 від 19.11.2008 року, №492 від 20.11.2008 року, №494 від 21.11.2008 року, №503 від 03.12.2008 року, №511 від 05.12.2008 року, №524 від 19.12.2008 року, №536 від 26.12.2008 року, банківськими виписками, що підтверджують списання коштів з банківського рахунку позивача на оплату робіт підрядника за зазначеним договором, тобто первинними документами, оформленими згідно з вимогами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з вимогами п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання в акті перевірки на те, що позивач спрямував свої дії на заволодіння майном держави, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обставини, що зазначені перевіряючими в акті щодо наміру заволодіння майном держави ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих які не мають підтверджених доказів. Тобто факт заволодіння майном держави не є документально підтвердженим.

Відповідно до вимог п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що раніше відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт перевірки від 31.12.2008 року №518/23-213/32178840 в якому, в тому числі, були відображені відносини позивача з TOB «Кредо-Реал»(операція із перерахування 18.09.2009 року позивачем на користь ПП «Кредо-Реал»авансу у сумі 2 564 952,00 грн. в т.ч. ПДВ за договором №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року). Будь-яких заперечень щодо відображення в податковому обліку операцій між TOB «Кредо-Реал»та позивачем у цьому акті не зазначалося. Будь-яких санкцій за цими операціями до позивача із боку відповідача не застосовувалося. Тобто раніше відповідач вже перевіряв документи та операції, що стосуються договору №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року, укладеного між позивачем та ПП «Кредо-Реал», та не заперечував дійсність цього правочину.

13 серпня 2009 року рішенням господарського суду Одеської області було задоволено позов TOB «Комбінат будматеріалів»до ПП «Кредо-Реал»про спонукання до виконання умов договору. Зазначене рішення набрало законної сили 25 серпня 2009 року. Відповідно до зазначеного рішення господарський суд Одеської області зобов'язав ПП «Кредо-Реал»належним чином виконати умови договору № ЯХТ2/КР від 16.09.2008 року про виконання будівельних робіт, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат будматеріалів», підписати акт звірки взаємних розрахунків з товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат будматеріалів»по договору № ЯКТ2/КР від J 6.09.2008 року про виконання будівельних підрядних робіт; утримуватися від дій, які могли б порушувати права товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат будматеріалів»при виконанні умов договору №ЯХТ2/КР від 16.09.2008р. про виконання будівельних підрядних робіт.

Відповідно до вимог ч. 2. ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто із недійсного правочину не можуть виникати зобов'язання щодо його виконання сторонами.

Таким чином господарський суд Одеської області дослідивши договір №ЯХТ2/КР від 16.09.2008р., що був укладений між позивачем та ПП «Кредо-Реал»встановив його дійсність, доказом чому є зобов'язання судовим рішенням приватного підприємства «Кредо-Реал»виконати зобов'язання за цим договором.

Крім цього судова колегія враховує, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2009 року було скасовано постанову першого заступника прокурора Малиновського району м. Одесі від 16.06.2009 року про порушення кримінальної справи по факту створення ПП «Кредо-Реал», з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було правомірно та обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суми сплачених грошових коштів на адресу ПП «Кредо-Реал»у розмірі 6 891 627 грн., а тому відповідач не мав правових підстав щодо зменшення валових витрат позивача за перевіряємий період на суму 6 891627 грн. та урахування зазначеної суми зменшення валових витрат при визначенні суми об'єкту оподаткування та податку на прибуток.

Суд першої інстанції вірно не погодився з висновками відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1. ст.5 та абзацу 2 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом віднесення всіє суми курсової різниці по валютному кредиту, отриманому від TOB КБ «СоцКом Банк»за кредитним договором №041/-980 від 13.08.2008 року, до складу валових витрат в сумі 9 578 786 грн. з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем (Позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «СоцКом Банк»(Банк) був укладений кредитний договір №041/-980 від 13.08.2008 року, згідно якого позивач 13.08.2008 року отримав валютний кредит у розмірі 3 800 000 доларів США із строком погашення до 12.08.2009 року (включно).

Відповідно до вимог абзаців 1-3 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств, балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку -дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Судовою колегією встановлено, що позивач відображав у своєму податковому обліку та звітності операції з віднесення сум курсової різниці по валютному кредиту, отриманому від TOB КБ «СоцКом Банк»за кредитним договором № 041/-980 від 13.08.2008 року, до валових витрат в порядку, передбаченому абзацом 3 пп. 7.3.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що відповідає змісту цих операцій. Відповідачем не була врахована саме ця норма закону при визначені валових витрат позивача за цими операціями.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позивачем було правомірно та обґрунтовано віднесено до складу валових витрат всю суму курсової різниці по валютному кредиту, отриманому від TOB КБ «СоцКом Банк»за кредитним договором №041/-980 від 13/08/2008, у розмірі 9 578 786 грн., тому у відповідача не було правових підстав щодо зменшення валових витрат позивача за перевіряємий період на суму 9 578 786 грн. та урахування зазначеної суми зменшення валових витрат при визначенні суми об'єкту оподаткування та податку на прибуток.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при визначенні у податкових повідомленнях-рішеннях від 17 липня 2009 року № 0000602300/0 та від 7 жовтня 2009 року № 0000602300/1 податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій відповідачем невірно, з порушенням податкового законодавства та з перевищенням компетенції визначений об'єкт оподаткування, що призвело до невірного визначення сум податку на прибуток (за основним платежем), сум штрафних (фінансових санкцій) та загальної суми податкового зобов'язання, а саме відповідачем неправомірно було зменшено суму валових витрат позивача за перевіряємий період на суми сплачених грошових коштів на адресу ПП «Кредо-Реал»у розмірі 6891627 грн. та на суму курсової різниці по валютному кредиту, отриманому від TOB КБ «СоцКом Банк»за кредитним договором №041/-980 від 13.08.2008 року, у розмірі 9 578 786 грн., у зв'язку з чим відповідачем неправомірно визначена сума податку на прибуток у сумі 918575 грн. та накладені на позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 737282 грн.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1., п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним, одержаним від підприємства ПП «Кредо Реал», до складу податкового кредиту в сумі 1378325 грн. по перерахованим платежам на користь ПП «Кредо Реал», у зв'язку з чим позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1752691 грн., у тому числі: за основним платежем - 876345 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 876346 грн. 00 коп. Як, вбачається з акту перевірки, висновки про порушення позивачем зазначених вимог податкового законодавства також ґрунтуються на припущеннях, що договір №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року, укладений між позивачем та ПП «Кредо Реал»є нікчемним відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України.

Висновки відповідача щодо нікчемності договору №ЯХТ2/КР від 16.09.08 року, укладеного між позивачем та ПП «Кредо Реал», спростовані судом першої інстанції з виводами якого судова колегія погодилась.

Натомість, в обґрунтування та підтвердження позовних вимог, позивачем надані до суду вищевказаний договір на виконання будівельних підрядних робіт, заявку на виконання робіт по договору на виконання будівельних робіт; банківські виписки, що підтверджують списання коштів з банківського рахунку позивача на оплату робіт підрядника за зазначеним договором.

Крім того, судова колегія встановила, що згадані вище документи містять опис господарської операції, а також підтверджують факти її виконання, тобто, за визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовується факт надання позивачем під час перевірки податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту. Зокрема, позивачем надані до суду податкові накладні: №283 від 18.09.2008 року, №426 від 09.10.2008 року, №431 від 14.10.2008 року, № 469 від 05.11.2008 року, №502 від 19.11.2008 року, №492 від 20.11.2008 року, №494 від 21.11.2008 року, №503 від 03.12.2008 року, №511 від 05.12.2008 року, №524 від 19.12.2008 року, №536 від 26.12.2008 року, які в повному обсязі підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 7.5. вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідачем не спростовується факт надання позивачем під час перевірок податкових накладних, які підтверджують правомірність віднесення сум до складу податкового кредиту. Позивачем в обґрунтування позовних вимог надані до суду податкові накладні, які оформлені відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та свідчать про правомірність віднесення позивачем вказаних сум до складу податкового кредиту.

Таким, чином судова колегія вважає, що позивачем було правомірно та обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 1378325 грн. за розрахунками із ПП «Кредо-Реал».

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.03.2011 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький