Ухвала суду № 66273825, 16.02.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2011 р.Справа № 15/411/06-НР/5016

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Васильєва Л.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

ОСОБА_1

при секретарі Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову господарського суду Миколаївської областi від 17.08.2009 року по справі за адміністративним позовом ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, за участю прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006 року, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн.,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»(далі ТОВ «МГЗ») звернувся до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006 року, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн., посилаючись на те, що визначення суми бюджетного відшкодування здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а саме пунктів 7.2.6., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем порушено пункт 7.7.5 статті 7 вказаного закону щодо надання висновку на безспірну суму бюджетного відшкодування, відсутністю права відповідача здійснювати позапланову перевірку без наявності рішення суду з цього питання.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві позов не визнала з тих підстав, що позивач порушив вимоги підпунктів 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: в розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року позивач включив суму 1 043 475 грн. податку на додану вартість за придбаний товар, який не ввійшов до складу податкового кредиту березня 2006 року. Висновок до державного казначейства на суму 4 026 234, 31 грн. не надано, оскільки зустрічними перевірками на даний час не підтверджено надходження до бюджету податку на додану вартість на вказану суму.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області проти позову заперечував, пояснив, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється на підставі отриманих реєстрів та висновків податкових органів, рішень суду.

Прокурор в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, вказаних Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

Постановою господарського суду Миколаївської областi від 17.08.2009 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 18.07.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «МГЗ»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень 2006 року в сумі 4 026 234, 31 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «МГЗ»судовий збір в сумі 3, 40 грн. і 1 700 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала до суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Миколаївської областi від 17.08.2009 року, в якій вказується, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказує на те, що податкове повідомлення-рішення №0000342302/0 від 18.07.06 р. було прийнято за наслідками виїзної позапланової перевірки ТОВ «МГЗ»(акт №1111/23-5/33133003 від 12.07.2006 р.), в ході якої було встановлено порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Було встановлено, що ТОВ «МГЗ»у березні сплатило ДП «Енергоринок»за електроенергію грошові кошти в сумі 6 260 850,00 грн., у тому числі ПДВ 1 043 475,00 грн. В наданому ТОВ «МГЗ»до ДПІ реєстрі отриманих податкових накладних за період з 01.03.2006 р. по 31.03.2006 р. відсутня податкова накладна від ДП «Енергоринок»на сплачену суму 6 260 850,00 грн., в тому числі ПДВ 1 043 475,00 грн. Підприємством внесено до реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2006 року за порядковим номером 708 податкова накладна №275 від 31.03.2006 р. на загальну суму 6 260 850,00 грн. у тому числі сума ПДВ 1 043 475,00 грн. та віднесено цю суму ПДВ до складу податкового кредиту у звітному податковому кредиту (за квітень 2006 року).

Нормою п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у разі відмови постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Однак, незважаючи на недотримання постачальниками ДП «Енергоринок»зазначеної норми, ТОВ «МГЗ»не скористалось правом на включення сум ПДВ в розмірі 1 043 475,00 грн., до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді березні 2006 року.

Тобто апелянт вказує на те, що навіть у випадку не надання постачальником податкової накладної ТОВ «МГЗ»своєчасно, підприємство могло скористатися своїм правом, наданим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і включити цю суму до складу податкового кредиту березня 2006 року. В даному випадку сума ПДВ в розмірі 1 043 475,00 грн. не включена ТОВ «МГЗ»до складу податкового кредиту і тому не врахована при розрахунку відємного значення, яке підлягає бюджетному відшкодуванню.

За таких обставин апелянт вважає, що ТОВ «МГЗ»безпідставно включено до розрахунку бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 1 043 475,00 грн. за квітень 2006 року, в звязку з чим відповідачем було правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2006 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві була здійснена позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з ПДВ за квітень 2006 року, про що було складено акт перевірки від 12.07.2006 року №1111/23-5/3313303. Позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення №0000342302/0 від 18.07.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 1 043 475,00 грн.

В акті перевірки вказується на порушення позивачем вимоги п.п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що на думку СДПІ у м. Миколаєві призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року на суму 1 043 475,00 грн.

В березні 2006 року позивачем на користь ДП «Енергоринок»сплачено 6 260 850,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 1 043 475,00 грн., за постачання електроенергії.

Оскільки податкова накладна №275 від 31.03.2006 року на зазначені суми була включена до реєстру податкових накладних не в березні, а в квітні 2006 року, то СДПІ у м. Миколаєві вважає неправомірним включення суми 1 043 475,00 грн. до рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків в акті перевірки, доводів представників відповідачів та прокурора стосовно допущення позивачем порушень чинного податкового законодавства при визначенні суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року на суму 1 043 475,00 грн.

Підпунктами 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були виконані всі вимоги зазначених норм пп. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що також підтверджується даними податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування. При цьому СДПІ у м. Миколаєві неправомірно було зменшено суму податку на додану вартість, яка була фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді на 1 043 475,00 грн., з тих підстав, що цей податок не ввійшов до складу податкового кредиту березня 2006 року, що суперечить зазначеному вище п.п. «а»пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 р. №15316/7/15-2417 (із змінами та доповненнями, внесеними листом Державної податкової адміністрації України від 30 липня 2008року №15352/7/16-1117) записи в податковому обліку про податкові накладні, отримані із запізненням, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, а тому включення їх до декларації з податку на додану вартість повинно здійснюватися в такому порядку.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому пп. 7.4.5 ст. 7 Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

У випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

За таких обставин судом першої інстанції було правильно встановлена відсутність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування на 1 043 475,00 грн. за квітень 2006 року та необхідність скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення як протиправного.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення, а постанову господарського суду Миколаївської областi від 17.08.2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 21.02.2011 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький