Ухвала суду № 66247970, 27.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/13593/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/643/17 Категорія: 81 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання Галицька І.П.,

з участю державного виконавця Арсенюк О.В., представника боржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі Другий відділ ДВС Луцького МУЮ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

19 липня 2016 року державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ звернувся до суду із поданням про обмеження особи у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні у цьому відділі перебуває зведене виконавче провадження № 51376078 по виконанню виконавчого листа № 161/13593/13-ц від 07 травня 2014 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» боргу в сумі 1 147 648,13 грн., виконавчого листа № 161/165936/14-ц від 28 січня 2015 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 58 268,96 грн., виконавчого листа № 161/12311/14-ц від 25 квітня 2016 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрексімбанк» боргу в сумі 1 589 330,62 грн.

Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень, про що повідомлено боржника у встановленому законом порядку, надіслано запити щодо зареєстрованого нерухомого та рухомого майна боржника. За адресою реєстрації боржника перевірено його майновий стан. Майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє.

За боржником зареєстровано садову ділянку та квартиру в м. Києві. На даний час діє мораторій на відчуження землі. Квартира в м. Києві перебуває в іпотеці АБ «Укрексімбанк». Оскільки кредит в даному банку отримано в іноземній валюті, то діє мораторій на заборону відчуження таких квартир без згоди на це боржника. 21 червня 2016 року боржником подана заява про те, що він не дає згоду на реалізацію іпотеки.

ОСОБА_2 на даний час не працює, отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку. Відрахування проводяться з пенсії боржника не більше 50 % від пенсії на погашення боргів, що є недостатнім для погашення значної суми боргу.

Винесена постанова про арешт рухомого майна в межах суми боргу по виконавчих провадженнях боржника та оголошено заборони на його відчуження, про що до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи.

Державна прикордонна служба повідомила, що боржник має закордонний паспорт та перетинає кордон.

Враховуючи викладене, державний виконавець просив тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань перед стягувачем.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року подання задоволено.

Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до повного виконання своїх зобовязань перед стягувачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати цю ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця, покликаючись на неповне зясування та недоведеність всіх обставин, що мають істотне значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що на виконанні у Другому відділі ДВС Луцького МУЮ перебуває зведене виконавче провадження № 51376078 по виконанню виконавчого листа № 161/13593/13-ц від 07 травня 2014 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» боргу в сумі 1 147 648,13 грн., виконавчого листа № 161/165936/14-ц від 28 січня 2015 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 58 268,96 грн., виконавчого листа № 161/12311/14-ц від 25 квітня 2016 року, виданого Луцьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрексімбанк» боргу в сумі 1 589 330,62 грн.

З метою примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем Другого відділу ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження та зобовязано боржника виконати рішення суду в добровільному порядку протягом семи днів з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак рішення суду в добровільному порядку ОСОБА_2 не виконує. Державним виконавцем надіслано запити щодо зареєстрованого нерухомого та рухомого майна за боржником. За адресою реєстрації боржника перевірено майновий стан останнього, майно на яке можливо звернути стягнення відсутнє. Винесено постанову про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Даною постановою накладено арешт на все рухоме майно в межах суми боргу по виконавчих провадженнях.

За боржником зареєстровано садову ділянку та квартиру в м. Києві. На даний час діє мораторій на відчуження землі. Квартира в м. Києві перебуває в іпотеці в АБ «Укрексімбанк». Оскільки кредит в даному банку отримано у валюті, то діє мораторій на заборону відчуження таких квартир без згоди на це боржника. 21 червня 2016 року боржником надана заява про те, що він не дає згоду на реалізацію іпотеки.

Боржник на даний час не працює, отримує пенсію Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку. Відрахування проводяться з пенсії боржника не більше 50% від пенсії на погашення боргів, що є недостатнім для погашення значної суми боргу.

З повідомлення державної виконавчої служби вбачається, що ОСОБА_2 перетинав державний кордон України.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 не сплачує заборгованість по кредитних зобовязаннях протягом тривалого часу, хоча мав реальну можливість сплатити стягувачу кошти, оскільки про те, що є непрацездатним або на його утриманні є інші особи, суд чи виконавчу службу не повідомляв, крім того, виїжджав за кордон, можливо, на заробітки, що передбачає наявність коштів, у тому числі й для сплати боргу, ці обставини свідчать про ухилення від виконання зобовязань, покладених на нього судовими рішеннями.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ст. 6 цього Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон те, що він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України (в редакції, що діяла на час звернення з поданням) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час звернення з поданням) державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні зазначених обов'язків.

Обовязки боржника у виконавчому провадженні встановлені ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час звернення з поданням), згідно з якою боржник зобовязаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ ОСОБА_4 не надав доказів про невиконання ОСОБА_2 будь-якого з покладених на нього законом обовязків. Також заявником не надано суду підтверджень наміру боржника виїхати за межі України з метою уникнення відповідальності.

Судом не встановлено і не наведено в оскаржуваній ухвалі фактів, що підтверджують ухилення ОСОБА_2 від виконання зобовязань, покладених на нього судовими рішеннями.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 Цивільного кодексу України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування. Передчасне і безпідставне обмеження таких прав є неприпустимим.

Сам по собі факт неодноразових виїздів боржника за кордон і повернення його в Україну не свідчить про його ухилення від виконання зобовязань, оскільки обмеження на здійснення вказаного права на нього в установленому законом порядку не накладалися. В апеляційній скарзі боржник зазначив, що він є інвалідом другої групи загального захворювання, обмеження у праві виїзду за межі України позбавить його можливості поїхати до іншої країни для придбання ліків за більш вигідною ціною для покращення стану його здоровя.

Не є порушенням передбачених законом обовязків боржника не надання ОСОБА_2 згоди на відчуження його квартири, що перебуває в іпотеці кредитора (а. с. 3), оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено мораторій на відчуження такого житла без згоди власника. Отже відмова боржника у наданні згоди на примусове стягнення його майна ґрунтується на законі, а тому не може вважатися ухиленням від виконання зобовязань.

За таких обставин в суду не було встановлених законом підстав для задоволення подання.

Оскільки питання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, оскаржувану ухвалу слід скасувати і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду від 15 вересня 2016 року в даній справі скасувати і постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді