Ухвала суду № 66243757, 27.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5919/15-ц 27.04.2017 27.04.2017 27.04.2017

Провадження №22-ц/784/989/17

Справа № 489/5919/15-ц Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.

Провадження №22ц/784/989/17 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІменемУкраїни

27 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.

із секретаремБогуславською О.М.,

за участю: заявника - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2017 року за його скаргою на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - Інгульський ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області).

ОСОБА_2 зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 28 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття. На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист, який був предявлений ОСОБА_4 до державної виконавчої служби для примусового виконання. На підставі виконавчого листа державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито виконавче провадження.

7 лютого 2017 року виконавцем було винесено постанову про арешт його майна з підстав існування у нього заборгованості по сплаті аліментів більш ніж за три місяці.

Зазначену постанову про арешт майна він вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що заборгованості по аліментам у нього не існує, оскільки він регулярно сплачував аліменти на утримання дитини.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд скасувати постанову про арешт майна боржника від 7 лютого 2017 року, винесену старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_5, яка ухвалена в рамках виконавчого провадження № 53189307.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2017 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема судом при розгляді справи не взяті до уваги надані ним докази, що свідчать про відсутність заборгованості по аліментам, судом не було задоволено його клопотання про виклик в судове засідання стягувача, яка могла б підтвердити відсутність такої заборгованості, не враховано також судом упередженість державного виконавця, який не визнає відсутність у нього заборгованості по аліментам при наявності доказів такого факту.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районним судом м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 28 серпня 2015 року, до досягнення повноліття (а.с. 23-24).

30 листопада 2016 року було видано виконавчий лист (а.с.62).

В подальшому цей виконавчий лист ОСОБА_4 було предявлено до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області для примусового виконання (а.с.63).

27 грудня 2016 року старшим держаним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_5 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 53189307 з виконання вказаного виконавчого листа. Боржнику запропоновано негайно зявитись до Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області та надати пояснення щодо невиконання виконавчого документа та, у разі наявності документів підтверджуючих сплату аліментів, надати їх державному виконавцю (а.с.64).

29 грудня 2016 року державним виконавцем було направлено на адресу боржника копію даної постанови, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке міститься в матеріалах виконавчого провадження (а.с.65).

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 489/5919/15-ц за період з серпня 2015 року по січень 2017 року державним виконавцем була нарахована заборгованість ОСОБА_2 по аліментам в розмірі 8064 грн. 52 коп. (а.с.66).

7 лютого 2017 року старшим держаним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_5 винесена постанова про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2О.(а.с.68).

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення арешту на майно діяв в межах вимог, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а відтак в задоволенні скарги відмовив.

З такими висновками суду колегія погоджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УШ від 2 червня 2016 року, який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року (далі Закон ) визначено, що виконавець зобовязаний вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами ч. 2 ст. 71 Закону за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Як встановлено судом державним виконавцем відповідно до положень ч. 3 ст. 71 Закону зроблено розрахунок заборгованості по аліментам, за яким у боржника утворилася заборгованість понад три місяці, а саме з серпня 2015 року по січень 2017 року.

За такого, виконавець, постановляючи ухвалу про арешт майна боржника, діяв в межах своїх повноважень та керувався нормами Закону.

Боржник не погоджується з розміром заборгованості по аліментам, отже фактично між сторонами (стягувачем і боржником) виник спір щодо розміру аліментів.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

Згідно з ч. 8 ст. 71 Закону спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом УП ЦПК України, або у позовному провадженні.

Проте, боржник, не погоджуючись з розміром заборгованості по аліментам, зробленого виконавцем, не оскаржив його в визначеному законом порядку, а відтак доводи апеляційної скарги щодо відсутності такої заборгованості не можуть бути задоволенні, оскільки вони не були предметом заявлених вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зазначена ухвала постановлена з додержанням вимог закону, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для відхилення скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часуможе бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді:В.І. Козаченко

ОСОБА_7