Рішення № 66243754, 27.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2256/14-ц 27.04.2017 27.04.2017 27.04.2017

Провадження №22-ц/784/340/17

Провадження № 22ц/784/340/17 Суддя першої інстанції Волкова О.І.

Справа № 486/2256/14-ц

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (надалі Банк, ПАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

3 грудня 2014 року Банк звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 було укладено генеральну угоду № 09 строком дії до 11 жовтня 2017 року, за якою Банк зобовязався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної валютної лінії, укладених у рамках генеральної угоди, які є невідємними її частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості ОСОБА_4 не повинен перевищувати 500 000 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту, плата за користування кредитом складає 13,5 % річних.

Того ж дня між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 26.46-09/07-СК згідно якого банк надав кредит у сумі 300 000 дол. США строком користування до 11 жовтня 2014 року зі сплатою 13,5 % річних.

25 лютого 2013 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 7 до кредитного договору № 26.46-09/07-СК від 11 жовтня 2007 року відповідно до якого строк користування кредитом збільшено до 11 жовтня 2017 року та процентна ставка залишена 13,5% річних.

В забезпечення своєчасного виконання зобовязань ОСОБА_4 за генеральною угодою та кредитним договором, 12 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 09-ДИ-2, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля магазину, яка розташована по бульвару Шкільному № 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області.

У звязку з тим, що ОСОБА_4 порушував зобовязання кредитного договору та не здійснював платежі станом на 20 лютого 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 227415.98 дол. США, що за офіційним курсом дол. США до гривні встановленим НБУ станом на 20 лютого 2015 року 6 335 466 грн. 79 коп.

Посилаючись на викладене, Банк просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 11 жовтня 2007 року у визначеному розмірі звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю магазина по Шкільному бульвару 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціною, що буде встановлена на підставі незалежної експертної оцінки.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній ПАТ «ВТБ Банк» просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_4 укладена генеральна угода № 09 (т. 1 а.с.45).

У рамках цієї угоди сторони уклали кредитний договір № 26.46-09/07-СК від 11 жовтня 2007 року, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 300 000 дол. США строком до 11 жовтня 2014 року зі сплатою 13,5% річних(т. 1 а.с.55-56).

25 лютого 2013 року договором про внесення змін № 7 кредитний договір викладено в новій редакції, якою залишено суму кредиту та процентну ставку без змін, а кінцевий строк повернення кредиту збільшено до 11 жовтня 2017 року(т.1 а.с. 64-70).

В забезпечення своєчасного виконання зобовязань ОСОБА_4 за генеральною угодою та кредитним договором, 12 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 09-ДИ-2, згідно умов якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля магазину, яка розташована по бульвару Шкільному № 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області (т.1 а.с.95-103).

За змістом п. 4.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобовязань іпотекодавця за будь-яких договором, що є невідємною частиною Генеральної угоди, іпотекодердатель має право достроково вимагати виконання зобовязань в повному обсязі за всіма іншими договорами, укладеними на підставі цієї Генеральної угоди та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У звязку з порушенням позичальником грошових зобовязань 3 жовтня та 5 листопада 2014 року на адресу відповідачів ОСОБА_5 надіслав вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати інших платежів, які залишено без виконання (т. 1 а.с.107-109).

За розрахунком ОСОБА_5 станом на 20 лютого 2015 року заборгованість по кредитному договору становила 227 415.98 дол. США, що еквівалентно 6335 466,79 грн., а саме: - строкова заборгованість по кредиту 148 204,52 дол. США., що еквівалентно 4128 754 грн. 73 коп.;

- прострочена заборгованість по кредиту 39 567,35 дол. США, що еквівалентно 1102 286 грн. 78 коп.;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів 23 552,36 дол. США., що еквівалентно 656 133 грн. 28 коп.;

- строкова заборгованість по сплаті процентів за період з 18 лютого по 20 лютого 2015 року 211,26 дол. США, що еквівалентно 5 885 (пять тисяч вісімсот вісімдесят пять) грн. 39 коп.;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 12 жовтня 2007 року по 20 лютого 2015 року 2756,49 дол. США що еквівалентно 76 791 грн. 66 коп.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 12 жовтня 2007 року по 20 лютого 2015 року 11 011,63 дол. США, що еквівалентно 306 767 грн. 43 коп.;

- 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 12 жовтня 2007 року по 20 лютого 2015 року 310,79 дол. США, що еквівалентно 8 658 грн. 14 коп.;

- 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту за період з 12 жовтня 2015 року по 20 лютого 2015 року 1 801,58 дол. США., що еквівалентно 50189 грн. 31 коп. (т. 1 а.с. 144).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2015 року, яке набрало законної сили 18 травня 2015 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 заборгованість за вказаними генеральним та кредитним договорами станом на 20 лютого 2015 року, яка складається, зокрема: 187771.87 дол. США заборгованості про кредиту; 23763.62 дол. США процентів; 383559.09 грн. пені та 2112.37 дол. США три проценти річних, що разом становить 6335466.79 грн. ( т. 1а.с.192-193).

За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» під час розгляду справи та викладення змісту судового рішення суд повинен вирішити такі питання: -

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суть іпотеки як засобу забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань полягає у тому, що кредитор (іпотекодержатель) набуває право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення з вартості іпотечного майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. Це право відповідно до Закону України «Про іпотеку» підлягає підтвердженню з боку суду.

Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов'язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Позивач в своїх позовних вимогах просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде встановлена на підставі незалежної експертної оцінки, визначеної при підготовці до проведення прилюдних торгів, згідно Порядку реалізації арештованого майна, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

Проте, визначення початкової ціни предмета іпотеки на підставі незалежної експертної оцінки, визначеної при підготовці до проведення прилюдних торгів, згідно Порядку реалізації арештованого майна, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» суперечить вимогам ст.ст. 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», Верховних Суд України в своїх правових висновках дійшов правового висновку, що в розумінні норми ст. 39 цього Закону встановлення в рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки, визначеної за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону, означає встановлення її в грошовому вираженні.

Сторони не досягли згоди щодо ціну продажу предмета іпотеки.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем під час розгляду справи, незважаючи на розяснення прав та обовязків сторін, попередження про наслідки не вчинення процесуальних дій щодо визначення ціни предмету іпотеки, Банк не надав суду доказів на встановлення у грошовому вираженні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Між тим, за клопотанням представника ОСОБА_5 4 вересня 2015 року суд призначив у справі будівельно-технічну експертизу для визначення дійсної вартості іпотечного майна, проведення якої доручив Одеському науково-дослідницькому інституту судових експертиз. Проте, оскільки експерту не було надано правовстановлюючих документів на іпотечне майно, експертизу не було проведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, колегія судів вважає, що суд першої інстанції повинен був розяснити позивачу його право на забезпечення доказів в порядку ст. 133 ЦПК України та сприяти у здійсненні зазначеного процесуального права шляхом витребування необхідних доказів.

Однак районний суд формально підійшов до розгляду спору по суті та на порушення положень ст. 10 ЦПК України не сприяв повному, обєктивному та всебічному розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно буди законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, неповно встановив фактичні обставини справи, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції була призначена та проведена будівельно-технічна експертиза щодо визначення ціни предмету іпотеки, за висновками якої дійсна (ринкова) вартість іпотечного майна нежитлової будівлі магазину загальною площею 215.6 км.м., що знаходиться по бульвару Шкільний, 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА_3, складає 1374285 грн. (т. 3 а.с. 2-9).

При визначенні розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, в рахунок якої необхідно звернути стягнення на іпотечне майно, колегія суддів вважає, що до складу цієї заборгованості не входять суми, які нараховані ОСОБА_5 на підставі ст. 625 ЦК України та включені до складу заборгованості за кредитним договором, зокрема: 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 12 жовтня 2007 року по 20 лютого 2015 року у сумі 8 658 грн. 14 коп. та 3% річних за весь час прострочення повернення кредиту за період з 12 жовтня 2015 року по 20 лютого 2015 року у сумі 50 189 грн. 31 коп. з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Договором іпотеки забезпечено тільки виконання зобовязань ОСОБА_4 за генеральною угодою та кредитним договором від 12 жовтня 2007 року, проте умови договору іпотеки не передбачають забезпечення відповідальності боржника на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобовязання.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню. В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_4 за генеральною угодою № 09 від 11 жовтня 2007 року та кредитним договором № 26.46-09/07-СК від 11 жовтня 2007 року у розмірі 6276619.27 грн. слід звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю магазину загальною площею 215.6 км.м., що знаходиться по бульвару Шкільний, 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА_3, за ціною 1374285 грн.

Отже рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом на суму 3 617.46 грн. та за подачу апеляційної скарги 3979.21 грн., витрати за проведення експертизи 6336 грн., а всього 13 932.67 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за Генеральною угодою № 09 від 11 жовтня 2007 року та за кредитним договором № 26.46-09/07-СК від 11 жовтня 2007 року в загальному розмірі 6276619 ( шість мільйонів двісті сімдесят шість тисяч шістсот девятнадцять) грн. 27 коп., що складається із строкової заборгованості по кредиту 148 204,52 дол. США., що еквівалентно 4128 754 грн. 73 коп.; простроченої заборгованості по кредиту 39 567,35 дол. США, що еквівалентно 1102286 грн. 78 коп.; простроченої заборгованості по сплаті процентів 23 552,36 дол. США., що еквівалентно 656 133 грн. 28 коп.; строкової заборгованості по сплаті процентів з 18 по 20 лютого 2015 року 211,26 дол. США, що еквівалентно 5885 грн. 39 коп.; пені за несвоєчасну сплату процентів 76 791 грн. 66 коп.; пені за несвоєчасне повернення кредиту 306 767 грн. 43 коп., звернути стягнення в межах заборгованості на предмет іпотеки - нежитлову будівлю магазину загальною площею 215.6 кв.м., що знаходиться по бульвару Шкільний, 7 в м. Южноукраїнську Миколаївської області і належить на праві власності ОСОБА_3 та переданого нею в іпотеку на підставі договору від 12 жовтня 2007 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів за початковою ціною 1374285 (один мільйон триста сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят пять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» 13932 грн. 67 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

ОСОБА_8