Ухвала суду № 66243184, 27.04.2017, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 130/2110/16-ц Провадження № 22-ц/772/977/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 30Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Луценка В.В., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3; представника відповідача ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці у цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» і Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» і Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування майнової і моральної шкоди,

В с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» і ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування майнової і моральної шкоди в загальній сумі 110210 грн., завданої внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме, дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач просила стягнути солідарно з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» і ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, в сумі 20210 грн. солідарно та моральну шкоду по 5000 грн. з кожного; з ОСОБА_4 стягнути моральну шкоду в сумі 80000 грн..

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» і Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 10000 грн. моральної шкоди та 152 грн. судового збору.

Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія Універсальна» на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди та 76 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди та 76 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовлено.

На рішення суду всі відповідачі подали апеляційні скарги.

Позивач рішення суду не оскаржила.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього моральної шкоди в сумі 80000 грн.

Зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті такого рішення не врахував того, що завдана позивачеві шкода вже була повністю ним відшкодована, а позивач зловживає своїм правом і намагається протиправно повторно отримати компенсацію.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6»» просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові до ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6».

Зазначив, що рішення суду підлягає зміні, оскільки суд не застосував закон, який підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» просить змінити рішення суду в частині стягнення з ПАТ «СК «Універсальна» моральної шкоди, стягнувши на користь позивача моральну шкоду у меншому розмірі в сумі 688,20 грн.

Зазначив, що не погоджується із рішенням суду в частині стягнення з ПАТ «СК «Універсальна» моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, у тому числі порушено норми статті 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 9 Закону України «Про страхування».

Відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням того, що позивач не оскаржила рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог заявлених до страхових компаній про страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом в сумі 20210,00 грн. та згідно вимог ч. 1 статті 303 ЦПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється на законність і обгрунтованість в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з усіх відповідачів моральної шкоди і її розміру.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримала його апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Апеляційні скарги інших відповідачів також просить задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційних скарг всіх трьох відповідачів, просить їх відхилити. З рішенням суду погоджується та просить залишити його в силі.

Представник відповідача ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» у судове засідання не зявився, надіслав заяву, якою просить розглянути справу у його відсутність, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не зявився.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів кожної апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що всі три апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що 21 серпня 2013 року о 08.45 год. ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем «Rover-416» державний номерний знак 153-81ВТ, на ділянці автомобільної дороги Т 02-18 Лука-Барська Ямпіль поблизу с. Рів Жмеринського району Вінницької області, порушив пункти 14.2-в, 14.2-г Правил дорожнього руху в Україні, внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ-2106 державний номерний знак М81-18ВИ. В результаті зіткнення водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_8 і пасажир ОСОБА_9 загинули, а пасажир ОСОБА_2, яка знаходилася на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2106, згідно висновку судово-медичної експертизи № 167 від 17.10.2013 року отримала ушкодження у вигляді перелому лобної кістки, кісток носа, верхньої щелепи з забоєм головного мозку та контузією обох очей; перелом правого стегна внаслідок дії тупих твердих предметів, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Такі обставини встановлені вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 січня 2014 року у кримінальному провадженні 1-кп/130/14/2014 р. (справа № 130/3901/13-к р).

Цим вироком ОСОБА_4 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 3 КК України з призначенням покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки (а. с. 6-8).

Полісом № АС/0308053 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 28.04.2013 року страховиком ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» і страхувальником ОСОБА_10, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «Rover-416», типу В2, номерний знак 15381ВТ, 1999 року випуску, VIN (номер кузова, шасі, рами) SARRTSW2SXD375643, зі строком дії: з 28.04.2013 року до 29.04.2014 року включно (а. с. 117).

Цим полісом (пункт 4) визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю/здоровю сто тисяч грн.; за шкоду заподіяну майну пятдесят тисяч грн., розмір франшизи 510 грн. (а. с. 117).

Власником автомобіля ВАЗ-21063 являється ОСОБА_8 (а. с. 129).

Із наявного в матеріалах цивільної справи технічного паспорта автомобіля марки ВАЗ-21063, 1987 року випуску, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, вбачається, що даний автомобіль на праві власності належав ОСОБА_11.

Технічний паспорт автомобіля серії АЩ № 831773 виданий начальником ДАІ Жмеринського МРЕВ Вінницької області 24 жовтня 1987 року (а. с. 129 на звороті).

Зміна власника автомобіля відбулася на підставі договору дарування, посвідченого Жмеринською державною нотаріальною конторою 07.07.1990 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1291, за яким ОСОБА_11 подарувала належний їй автомобіль ОСОБА_8. Про таку зміну власника начальником ДАІ Жмеринського МРЕВ Вінницької області 07.07.1990 року зроблено відмітку у технічному паспорті (а. с. 129).

У звязку із зміною власника автомобіля змінений номерний знак автомобіля з присвоєнням номерного знака М8118ВИ (а. с. 129 на звороті).

Згідно полісу № АВ/2075354 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 11 вересня 2012 року страховиком ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» та страхувальником ОСОБА_8, забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль марки ВАЗ-2106, типу В1, номерний знак НОМЕР_3, 1987 року випуску, VIN (номер кузова, шасі, рами) 1793666, зі строком дії: з 12.09.2012 року до 11.09.2013 року включно (а. с. 10).

Отже, забезпеченим транспортним засобом являється автомобіль марки ВАЗ-21063 з правильним державним номерним знаком М8118ВИ, який був діючим на момент дорожньо-транспортної пригоди, що сталася саме із цим забезпеченим транспортним засобом 21.08.2013 року.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_7 «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» в тому, що товариство не страхувало відповідальність водіїв транспортного засобу ВАЗ-21063 з державним реєстраційним номером М8118ВИ. Саме товариство при оформленні полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів допустило помилку, вказавши старий номерний знак, що діяв до зміни власника.

Пунктом 4 полісу № АВ/2075354 визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду заподіяну життю/здоровю сто тисяч грн.; за шкоду заподіяну майну пятдесят тисяч грн. (а. с. 10).

Звертаючись із даним позовом до суду позивач ОСОБА_2 зазначила, що крім майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй було причинено значну моральну шкоду, яку вона оцінила в 90000 гр., яка полягає у наступному. Внаслідок отриманої травми вона перенесла значний фізичний біль і страждання. Були порушені її життєві звязки і плани, оскільки була позбавлена можливості продовжувати активне життя. Позивач проходила тривале лікування; перенесла пять операцій; терпіла болісні лікувальні і діагностичні процедури; до цього часу відчуває сильні головні болі і болі в травмованих місцях. В праве стегно їй встановлено дві пластини, що призвело до значного ускладнення життя, так як позбавило її можливості вільного пересування без милиць або ціпка. Вона перенесла душевні страждання негативні переживання і спогади; перенесла емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, страх за своє здоровя і життя. Їй неприємно і дискомфортно пересуватися на милицях. Отримані нею ушкодження обличчя, а саме: перелом лобної кістки, кісток носа, верхньої щелепи, змінили обличчя і надали йому іншого і неприємного вигляду. Вона змушена пристосовуватися до негативних умов існування, що викликає негативні емоції і страждання.

Позивач вважає, що з урахуванням того, що водії обох транспортних засобів, з участю яких сталася пригода, застрахували свою цивільну відповідальність, страховики, якими є відповідні страхові компанії зобовязані відшкодувати їй моральну шкоду по 5000 грн. кожна, а разом на її користь 10000 грн. Відповідач ОСОБА_4 має відшкодувати їй різницю між фактичним розміром моральної шкоди 90000 гр. і страховою виплатою 10000 гр., тобто 80000 гр.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно вимог статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

По даній справі страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася 21 серпня 2013 року.

Ця пригода стала підставою для виплати потерпілій особі позивачу по справі страхового відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Загальний порядок здійснення страхового відшкодування визначається розділом III Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ч. 3 статті 23 ЦК України.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, також вважається моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування страховиком потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, передбачений обома договорами (полісами), складає 100000 гр. (а. с. 10, 117).

Розмір моральної шкоди, що має бути відшкодований страховиком визначається у сумі 5000 гр.

Зі змісту ч. 3 ст. 5 ЦК України новий акт цивільного законодавства застосовується лише до тих прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, однак новий акт не застосовується до вже існуючих правовідносин.

Як зазначено у п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 05 липня 2012 року № 5090-VI, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім п. п. 13 - 21 пункту 2 розділу I цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Офіційне опублікування Закону України №5090-VI відбулось у друкованому засобі масової інформації "Голос України" № 142 від 04 серпня 2012 року.

На час звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідачів моральної шкоди статті 9, 22, 23, 26-1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були чинними в новій редакції, які діяли і на час розгляду цієї справи та в день скоєння ДТП 21 серпня 2013 року.

Правовідносини у сторін виникли 21 серпня 2013 року.

У пункті 2 страхових полісів № АВ/2075354 та № АС/-308053 зазначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Сам факт укладення договору не являється підставою для виплати страхового відшкодування за відсутності страхового випадку.

У цей день саме за наслідками здійснення дорожньо-транспортної пригоди, виникла цивільно-правова відповідальність, яка була застрахована за цими договорам (полісами) та у сторін виникли певні права й обовязки: у потерпілої сторони позивача по справі виникло право вимоги на відшкодування заподіяної їй шкоди, а у страховика виник обовязок відшкодувати заподіяну забезпеченим транспортним засобом шкоду.

За таких обставин слід застосувати Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, що була чинною на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки позивач заявила вимогу на підставі норми закону, що була чинною в момент виникнення таких спірних правовідносин.

Винною у пригоді особою за вироком суду визнано відповідача ОСОБА_4, який здійснив дорожньо-транспортну пригоду забезпеченим транспортним засобом, у звязку з чим страховик відповідач ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», зобовязаний відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду в сумі 5000 гр.

За правилами статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобовязані її відшкодувати, незалежно від їх вини.

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілій особі ОСОБА_2 завдана моральна шкода, сталася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, одним із яких є автомобіль марки ВАЗ-21063, який являється забезпеченим транспортним засобом згідно полісу № АВ/2075354, відповідно до якого страховик має відшкодувати причинену позивачу моральну шкоду в сумі 5000 гр.

Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Винною особою є відповідач ОСОБА_4, який має відшкодувати недостатню суму моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину душевних страждань позивача, що вона продовжує лікування, врахував характер вчиненого правопорушення, ступінь вини винної особи, яка завдала моральної шкоди, оскільки така вина є підставою для відшкодування шкоди, врахував інші обставини, які мають істотне значення, та, виходячи із засад розумності справедливості, законності, прийшов до вірного висновку про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, яка підлягає до стягнення із відповідача ОСОБА_4, в сумі 10000 грн.

Доводи апеляційних скарг являються безпідставними, надуманими і такими, що не грунтуються на законі, на висновки суду не впливають та спростовуються наведеним вище.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_6» і Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_12

Судді: /підпис/ ОСОБА_13

/підпис/ ОСОБА_14

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська