Ухвала суду № 66212219, 26.04.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №281/129/17 Головуючий у 1-й інст. Данчук В. В.

Категорія 5 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лугинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, приватного нотаріуса ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5 Грачаєвич, Лугинська районна державна адміністрація Житомирської області, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк АВАЛЬ», про визнання прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсними

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6

на ухвалу судді Лугинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2М звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Лугинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Житомирській області та приватного нотаріуса ОСОБА_4 Просять визнати недійсними прилюдні торги та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посилаючись на порушення процедури проведення таких торгів.

Ухвалою судді Лугинськогорайонного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2М визнано неподаною та повернуто позивачам з підстав, передбачених ч.2 ст. 121 ЦПК України.

Не погодившись із ухвалою судді суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Зокрема зазначає, що за подання позовної заяви позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у повному обсязі. Відтак вона незаконно обмежена у доступі до правосуддя.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скаргапідлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неподаною та повертаючи її позивачам, суддя суду першої інстанції виходив із того, що недоліки, зазначені в ухвалі судді, не усунуті.

Однак колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з таким застосуванням положень ч.ч.1 та 2 ст.121 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Лугинського районного суду Житомирської області від 17 березня 2017 року позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Лугинського районного відділу ДВС та приватного нотаріуса ОСОБА_4 про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів була залишена без руху, оскільки не оплачена судовим збором у повному обсязі, а також не викладені обставини, якими позивачі обґрунтовують вимоги до приватного нотаріуса. Суддею також вказано, що позивачам належить доплатити судовий збір у сумі 1280 грн. та визначитися із колом відповідачів, належним чином обґрунтувавши вимоги щодо кожного із них (а.с.22).

У п.10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розяснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору.

Відповідно до абз. другого ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 Закону за подання позову немайнового характеру (абз. другий ч.6 ст.6 Закону України «Про судовий збір»).

Якщо в позовній заяві обєднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою) (п.13 вищевказаного пленуму).

Відповідно до підпункту 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому заява подається до суду.

Позовна заява подана до суду 06 березня 2017 року (а.с.18). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» станом на 01 січня 2017 року, складає 1600 грн. За таких обставин вимога немайнового характеру повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 640 грн.(1600 грн. х 0,4 =640 грн.).

У позовній заяві обєднано дві самостійні повязані між собою вимоги немайнового характеру. Оскільки позов немайнового характеру одночасно подано двома позивачами, то кожному із позивачів належало сплатити судовий збір у сумі 1280 грн., оплативши кожний по дві вимоги немайнового характеру.

Як убачається із квитанцій про сплату №№62519 та 62520 (кожна із яких на суму 640 грн.) при поданні позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у загальній сумі 1280 грн., тобто що й належало вчинити останній, оплативши тим самим свої вимоги до відповідачів у повному обсязі (а.с.1-2). Проте суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, не звернув уваги на те, яким позивачем та у якій сумі сплачено судовий збір, а тому прийшов до неправильного висновку про те, що ОСОБА_1 начебто не сплачений судовий збір та безпідставно залишив її позовну заяву без руху з цього приводу.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. За таких обставин в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним.

Відповідно до вимог ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, імя (найменування) відповідача, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У позовній заяві зазначені відповідачі та викладені обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, що є реалізацією її диспозитивних прав як позивача.

Питання визначення процесуального статусу нотаріуса, виходячи із підстав позову, чи то обставини матеріально-правового характеру, що не повязані з діяльністю нотаріуса, чи то обставини, що виникають унаслідок незаконних та недбалих дій нотаріуса і є наслідком порушення процесуального порядку вчинення тієї чи іншої нотаріальної дії, слід зясовувати при розгляді справи, а не на стадії відкриття провадження у справі. При розгляді справи належить звертати увагу на те, що нотаріус не має матеріально-правової заінтересованості щодо предмета спору, окрім при предявленні позову про відшкодування шкоди (на підставі преюдиційного судового рішення).

Окрім того, питання щодо складу осіб, які братимуть участь у справі, також належить вирішувати не на стадії відкриття провадження у справі.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає, що залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з посиланням на не викладення обставин, якими обґрунтовуються вимоги до приватного нотаріуса та щодо кола відповідачів є надуманими на стадії відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене вбачається, що не було підстав залишати позовну заяву ОСОБА_1 без руху з підстав, зазначених суддею у такій ухвалі.

Незаконне залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху призвело до необґрунтованого визнання її заяви неподаною та, як наслідок, до незаконного повернення.

Оскільки порушено порядок, встановлений для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, то відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду скасовує ухвалу судді суду першої інстанції в частині визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 та передає питання щодо відкриття провадження у справі в цій частині на новий розгляд до Лугинського районного суду Житомирської області. У решті ухвала залишається без змін.

Апеляційна скарга задовольняється частково у звязку з тим, що ухвала скасовується в частині, а не в цілому, як просив представник ОСОБА_1 ОСОБА_6

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу судді Лугинського районного суду Житомирської області від 30 березня 2017 року в частині визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 скасувати та передати питання щодо відкриття провадження у справі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді: