Постанова № 6620987, 06.10.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а-9240/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2009 року 12 год. 45 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Корой С.М.

при секретарі судового засідання - Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» (далі Позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (далі Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень. Відповідно до заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 17.07.2009 р. (а.с. 133-141), останній просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0012102310/0 від 27.11.2008 р., №0012102310/1 від 24.01.2009 р., №0012102310/2 від 01.04.2009 р., №№0012102310/3 від 07.07.2009 р. та №0012092310/0 від 27.11.2009 р., №0000282310/1 від 24.01.2009 р., №0000282310/2 від 01.04.2009 р., №0000282310/3 від 07.07.2009 р.

6 жовтня 2009 року у судовому засіданні представником Позивача подано заяву про закриття провадження за позовною вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2008 року №0012092310/0 прийнятого ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в якій останній просив прийняти його відмову від позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0012092310/0 від 27.11.2008 р..

Ухвалою суду від 06.10.2009 р. закрито провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012092310/0 від 27.11.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на прибуток у розмірі 672378,00 грн. (за основним платежем – 548792,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 123586,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Висновки Відповідача про те, що після 27.04.2007 р. договорів або додаткових угод до договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р., який укладено між Позивачем та ТОВ «Платінум Індастріз», не укладалось, а тому Позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку від сум авансів, що були перераховані на користь ТОВ «Платінум Індастріз», по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності податку, не відповідають дійсності, адже між зазначеними сторонами 25.04.2007 р. укладено додаткову угоду до вказаного договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006. Згідно вказаної додаткової угоди, термін дії основного договору подовжено до 31.12.2009 р. З огляду на вказане та посилаючись на положення ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, п.7.4.1. ст. 7.4., п.7.5.1 ст. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», Позивач вважає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 2387000 грн. Також Позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 918391,89 грн. від сум авансової сплати, яка була перерахована останнім на користь ТОВ «Рубітекс» в межах договору комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008 р., адже зазначеним товариством була надана податкова накладна №080513000000066 від 13.05.2008 р. на вказану суму та право на таке віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту прямо передбачено положеннями п. 4.7. ст. 4 та п. 7.3.1. ст. 7.3. Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до письмових пояснень Позивача від 28.09.2009 р. (а.с. 203), 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» повернуло йому грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ – 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв’язку з чим ТОВ «Рубітекс» проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. Вказане коригування відображено Позивачем в податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року, в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн.. Таким чином, як вказує Позивач, за період з березня по серпень 2008 року фактичне недонадходження по ПДВ за господарськими операціями комісійної торгівлі по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р. в державний бюджет не відбулося.

Крім зазначеного, Позивач вказує на протиправність висновку Відповідача про те, що відсутній зв’язок між витратами по сплаті авансів на користь ТОВ «Платінум Індастріз» та господарською діяльністю Позивача, так як відсутній документ, який би продовжував термін дії договору №П-021/2006 від 25.04.2007 р.. Так, як вже було вказано, між зазначеними сторонами 25.04.2007 р. укладено додаткову угоду до вказаного договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006. Також безпідставні посилання Відповідача на те, що не встановлено факту використання нафтопродуктів, що мали придбаватись Позивачем у вказаного товариства, у власній господарській діяльності, адже відповідно до положень п. 2.2. договору №П-021/2006 поставка товарів покупцеві здійснюється на протязі 12 календарних місяців з моменту отримання повної передплати за товар, але станом на теперішній час Позивачем повністю не сплачено суму передплати, тому й постачання нафтопродуктів не відбулося. Положеннями ж п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо передбачено, що датою збільшення валових витрат може вважатися дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), якщо вона сталась раніше за оприбуткування платником податку товарів.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду заперечення (а.с. 156-161), де зазначив наступне.

Позивачем у податковій декларації по податку на прибуток за три квартали 2007 року та за 2007 рік не були враховані висновки акту попередньої виїзної планової перевірки (акт Відповідача №9697/23-10/31428311 від 30.10.2007 р.) стосовно завищення ним від’ємного значення об’єкта оподаткування у першому півріччі 2007 року на суму 45513 грн. (заниження суми податку на прибуток на 11378 грн.). Крім того Позивачем помилково не враховано самостійне зменшення нарахованого податку за попередній звітній період на суму 34713 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток, який належить до сплати за три квартали 2007 року на суму 34713 грн. Виходячи з вказаного та тексту позовної заяви Позивачу правомірно донараховано 46090 грн. податкових зобов’язань з податку на прибуток, які до того ж останнім не оскаржуються.

Кошти у розмірі 12822000 грн., які були перераховані у якості авансу ТОВ «Платінум Індастріз» неможливо кваліфікувати як аванси по договору №П-021/2006 від 27.04.2006 р., адже до дати закінчення дії даного договору (27.04.2007 р.) та після, ні додаткових угод, ні інших договорів між даними сторонами не укладалось та, крім того, оприбуткування товарів протягом перевіряємого періоду не відбувалося. Додаткова угода ж від 25.04.2007 р., на яку посилається Позивач, не була надана до перевірки та взагалі не позначена як відповідний додаток до договору. Зважаючи на вказані фактичні обставини та положення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5, Позивачем занижено податку на прибуток на суму 489261 грн. З огляду на те, що Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від сум авансів у розмірі 14322000 грн., по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то і податковий кредит з ПДВ, який входить до складу авансових платежів не може бути відображений у податковому обліку Позивача.

Крім того, Відповідач зазначає, що грошові кошти у розмірі 5510351,42 грн., що були сплачені Позивачем ТОВ «Рубітекс», не можна вважати поставкою комісіонером комітенту компенсації вартості проданих комісійних товарів, адже Позивачем було реалізовано товар ТОВ «Рубітекс» на загальну суму 51358418,22 грн., а грошові кошти перераховані Позивачем за вказаний реалізований товар у розмірі 56868769,64 грн., що перевищує загальну вартість реалізованого товару. Зважаючи на вказане та положення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, ч.2 п. 4.7. ст. 4 та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Позивачем занижено податок на додану вартість у вказаному випадку на 918392 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративної позовної заяви у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративної позовної заяви заперечував у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю її вимог, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування викладені в наданому суду запереченні.

Суд заслухавши осіб, що з’явились в судове засідання, доводи адміністративної позовної заяви та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

27.04.2006 р. між Позивачем та ТОВ «Платінум Індастріз» укладено договір поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 13-14), згідно якого останнє зобов’язалось передати в обумовлені сторонами строки бензин марки А-95 у кількості 2000 тонн, а Позивач зобов’язався прийняти та сплатити за товар суму договору у розмірі 8880000 грн., включаючи ПДВ – 20%. Відповідно до п. 2.2. Договору, поставка товару здійснюється на протязі 12 календарних місяців з моменту отримання повної передплати за товар. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 27.04.2007 р. (п. 6.1. Договору). Також відповідно до п. 8.2. Договору, його сторони є платниками податків на загальних умовах.

25.04.2007 р. між Позивачем та ТОВ «Платінум Індастріз» укладено додаткову угоду до договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 15), відповідно до якої пункт 6.1. зазначеного договору викладено в новій редакції, а саме дію договору було продовжено до 31.12.2009 р.

28.12.2007 р. Позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. та згідно платіжного доручення №10144 (а.с. 199) перераховано ТОВ «Платінум Індастріз» аванс за паливно-мастильні матеріали у розмірі 1500000 грн. (в т.ч. ПДВ – 250000 грн.). Частину суми зазначеного авансу у розмірі 1041667 грн. включено Позивачем до складу валових витрат у 2-му кварталі 2008 року (а.с. 31). ТОВ «Платінум Індастріз» видало Позивачеві податкову накладну №071228000000007 від 28.12.2007 р. на загальну суму 1500000 грн. (в т.ч. ПДВ – 250000 грн.) (а.с. 195).

01.03.2008 р. між Позивачем та ТОВ «Платінум Індастріз» укладено додаткову угоду про внесення змін в договір поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 16), відповідно до якого положення останнього були доповнені п.п. 1.2.1., 1.4.1., 1.5.1., 1.6.1. та викладено в новій редакції п. 1.7., а саме найменування товару за Договором доповнено дизельним паливом (ДП) марки Л – 0,50 – 40, встановлено його ціну за одну тонну у розмірі 5500 грн. без ПДВ та 6600 грн. з ПДВ. Також було збільшено суму договору до 30000000 грн., включаючи ПДВ – 20%.

Позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. та згідно платіжних доручень №324 від 28.03.2008 р. та №566 від 29.04.2008 р. (а.с. 200, 201) перераховано ТОВ «Платінум Індастріз» аванс за паливно-мастильні матеріали у загальному розмірі 12822000 грн. (в т.ч. ПДВ – 2137000 грн.). Суму зазначених авансових платежів включено Позивачем до складу валових витрат у 2-му кварталі 2008 року (а.с. 28). ТОВ «Платінум Індастріз» видало Позивачеві податкові накладні №080328000000034 від 28.03.2008 р. на загальну суму 12222000 грн. (в т.ч. ПДВ – 2037000 грн.) та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 600000 грн. (в т.ч. ПДВ – 100000 грн.) (а.с. 196, 197).

Суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних №071228000000007 від 28.12.2007 р., №080328000000034 від 28.03.2008 р. та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 2387000 грн. виданих ТОВ «Платінум Індастріз» Позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ (а.с. 38-39).

01.03.2008 р. між Позивачем та ТОВ «Рубітекс» укладено договір комісії №01/03-08/МП (а.с. 17-19), згідно якого Позивач зобов’язався за дорученням ТОВ «Рубітекс» за винагороду здійснити від свого імені, але за рахунок останнього угоди по реалізації паливно-мастильних матеріалів – бензину наступних марок: А-76(80), А-92, А-95, а також дизпалива, шляхом їх продажу за готівковим та безготівковим розрахунком. Паливно-мастильні матеріали передавались на комісію для роздрібної реалізації з наступною видачею через мережу АЗС та оптової реалізації. Відповідно до п.1.2. Договору, розмір комісійної винагороди встановлюється сторонами в додатковій угоді за результатами місяця. Строк оплати комісійної винагороди встановлюється за додатковою згодою сторін. Також згідно п. 1.3. Договору, поставка комітентом паливно-мастильних матеріалів на АЗС комісіонера проводиться подекадно, починаючи з місяця укладення даного договору на підставі заявок комісіонера. Паливно-мастильні матеріали, які поступили до комісіонера від комітента у зв’язку з виконанням даного договору, є власністю комітента.

17 та 18 березня 2008 року між Позивачем та ТОВ «Рубітекс» укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008 р. (а.с. 20, 21).

Загальний обсяг товару комісійного товару, реалізованого комісіонером (Позивачем) склав у перевіряємому періоді 51358418,22 грн. Загальний обсяг грошових коштів перерахованих Позивачем на користь ТОВ «Рубітекс» за реалізований комісійний товар склав у перевіряємому періоді 56868769,64 грн. (а.с. 41).

На суму авансової сплати за договором комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008 р. у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ – 918391,89 грн.) перерахованої Позивачем на користь комітента – ТОВ «Рубітекс», останнім була видана податкова накладна №080513000000066 від 13.05.2008 р. (а.с. 198). Суму податку на додану вартість у розмірі 918391,89 грн. по зазначеній податковій накладній віднесено Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у травні 2008 року (а.с. 41).

08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» було повернуто Позивачеві грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ – 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв’язку з чим 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. (а.с. 204) Вказане коригування відображено Позивачем в податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року (а.с. 205-210), в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн.. Вказана скоригована податкова декларація з ПДВ з додатками подана Відповідачеві в електронній формі, реєстраційний номер 167879 (а.с. 211).

11.11.2008 р. за результатами планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008 р. Відповідачем складено акт №11669/23-3/31428311 (а.с. 22-54).

Згідно висновків зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення:

- пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог Наказу Держаної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 р. «Про затвердження форм декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 548792 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 46091 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 502701 грн.;

- пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9715865 грн. за 1-е півріччя 2008 року;

- пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3305392 грн., в томі числі в розрізі звітних періодів: грудень 2007 р. – 250000 грн., березень 2008 р. – 2037000 грн., травень 2008 р. – 1018392 грн.;

Зазначені висновки зроблені Відповідачем на підставі наступних обґрунтувань.

Суми авансу у розмірі 12822000 грн. та 1041667 грн., які перераховані ТОВ «Платінум Індастріз» у другому кварталі , безпідставно віднесені Позивачем до складу валових витрат, адже до дати закінчення дії договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. (27.04.2007 р.) та після, ні додаткових угод, ні інших договорів між даними сторонами не укладалось, що свідчить про відсутність зв’язку зазначених витрат з господарською діяльністю, та, крім того, оприбуткування товарів протягом перевіряємого періоду не відбувалося. Додаткова ж угода від 01.03.2008 р. до вказаного договору поставки нафтопродуктів не передбачала продовження дії останнього. Позивачем у податковій декларації по податку на прибуток за три квартали 2007 року та за 2007 рік на порушення вимог п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не були враховані висновки акту попередньої виїзної планової перевірки (акт №9697/23-10/31428311 від 30.10.2007 р.) стосовно завищення ним від’ємного значення об’єкта оподаткування у першому півріччі 2007 року на суму 45513 грн. (заниження суми податку на прибуток на 11378 грн.). Також Позивачем помилково не враховано самостійне зменшення нарахованого податку за попередній звітній період на суму 34713 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток, який належить до сплати за три квартали 2007 року на суму 34713 грн.

З огляду на те, що Позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від сум авансів на користь ТОВ «Платінум Індастріз» за договором поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. у розмірі 14322000 грн., по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то виходячи з положень пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит з ПДВ, який входить до складу даних авансових платежів, не може бути відображений у податковому обліку Позивача. Також на порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» Позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2008 року суму ПДВ від авансової сплати, здійсненої на користь підприємства-комітента ТОВ «Рубітекс» на підставі договору комісії, а не від компенсації вартості товарів, реалізованих в межах договору комісії, адже Позивачем було реалізовано товар ТОВ «Рубітекс» на загальну суму 51358418,22 грн., а грошові кошти перераховані за вказаний реалізований товар у розмірі 56868769,64 грн., що перевищує загальну вартість реалізованого товару.

27.11.2008 р. на підставі акту перевірки Відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0012102310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.) (а.с. 104) та податкове повідомлення-рішення №0012092310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на прибуток у розмірі 672378,00 грн. (за основним платежем – 548792,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 123586,00 грн.) (а.с. 107).

За результатами розгляду скарг Позивача №456 та №457 від 10.12.2008 р. на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с. 55-62), Відповідачем прийнято рішення про розгляд первинних скарг №2363/10/25-012 від 19.01.2009 р. (а.с. 63-69), згідно якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0012092310/0 в частині 13440 грн. податку на прибуток та 2688,30 грн. застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0012102310/0 від 27.11.2008 р. залишено без змін. За наслідками розгляду вказаних скарг Позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/1 від 24.01.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.) (а.с. 105) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/1 від 24.01.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем – 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 120898,00 грн.) (а.с. 108).

За результатами розгляду повторних скарг Позивача №28, 29 від 28.01.2009 р. та №45, 46 від 06.02.2009 р. (а.с. 70-86) на зазначені податкові повідомлення-рішення, Державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення №9914/10/25-0007 від 26.03.2009 р. про результати розгляду повторної скарги (а.с. 87-90), яким зазначені скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0012102310/1 та №0000282310/1 від 24.01.2009 р. без змін. За наслідками розгляду зазначених скарг Позивачеві були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/2 від 01.04.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.) (а.с. 106) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/2 від 01.04.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем – 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 120898,00 грн.) (а.с. 109).

За результатами розгляду скарги Позивача №111 від 07.04.2009 р. (а.с. 96-101) на зазначені податкові повідомлення-рішення, Державною податковою адміністрацією прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг №5482/6/25-0515 від 11.06.2009 р. (а.с. 102-103), яким зазначені скарги залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду вищезазначеної скарги Позивачеві були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/3 від 07.07.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.) (а.с. 142) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/3 від 07.07.2009 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем – 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 120898,00 грн.) (а.с. 143).

Як встановлено судом та актом перевірки №11669/23-3/31428311 від 11.11.2008 р., Позивачем у податковій декларації по податку на прибуток за три квартали 2007 року та за 2007 рік не були враховані висновки акту попередньої виїзної планової перевірки (акт державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №9697/23-10/31428311 від 30.10.2007 р.) стосовно завищення ним від’ємного значення об’єкта оподаткування у першому півріччі 2007 року на суму 45513 грн., в результаті чого останнім було завищено валові витрати на вказану суму та занижено суму податку на прибуток на 11378 грн.. Крім того, Позивачем помилково не враховано самостійне зменшення нарахованого податку за попередній звітній період на суму 34713 грн., яке відбулося внаслідок подання до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань за перше півріччя 2007 року та призвело до заниження суми податку на прибуток, який належить до сплати за три квартали 2007 року, на суму 34713 грн. Позивач проти вказаних обставин не заперечував.

З огляду на вказане та керуючись положеннями ч. 3 ст. 72 КАС України, суд вважає правомірним донарахування Відповідачем Позивачеві 46090 грн. податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Що стосується решти донарахованих Відповідачем податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд вважає їх протиправними виходячи з наступного.

Згідно вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарською діяльністю, згідно п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону, є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової) (пп. 11.2.1. та 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Будь-яка особа, визначена абзацом “б” цього підпункту, зобов’язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку — покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі (ч. 2 пп. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Зважаючи на вищевказані вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми авансів у розмірі 12822000 грн. та 1041667 грн. сплачених ТОВ «Платінум Індастріз» на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. (зі змінами внесеними додатковими угодами до вказаного договору від 25.04.2007 р. та від 01.03.2008 р.). Посилання Відповідача на положення пп. 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та те, що оприбуткування товарів від ТОВ «Платінум Індастріз» протягом перевіряємого періоду не відбувалося, є безпідставними, адже останнє є платником податків на загальних умовах (п. 8.2 Договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р.), а тому датою збільшення валових витрат Позивача вважається дата списання коштів з банківських рахунків останнього на оплату товарів (робіт, послуг). Доводи Відповідача про те, що додаткова угода від 25.04.2007 р. до договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. не була надана до перевірки з посиланнями на покази свідка допитаного в судовому засіданні судом не приймаються до уваги, як документально не підтвердженні. Саме на Відповідача, в силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України, покладено обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Вимогами пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пп. 7.5.1. п. 7.5. ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. 3 пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З огляду на вищезазначені вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку по податкових накладних №071228000000007 від 28.12.2007 р., №080328000000034 від 28.03.2008 р. та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 2387000 грн., які видані ТОВ «Платінум Індастріз» в результаті сплати авансів на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р.. В свою чергу, доводи Відповідача щодо відсутності зв’язку витрат по сплаті авансів на користь зазначеного товариства з господарською діяльністю Позивача судом до уваги не приймаються як документально недоведені.

Що стосується висновків Відповідача про те, що на порушення п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» Позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2008 року суму ПДВ від авансової сплати, здійсненої на користь підприємства-комітента ТОВ «Рубітекс» на підставі договору комісії, а не від компенсації вартості товарів, реалізованих в межах договору комісії, адже Позивачем було реалізовано товар ТОВ «Рубітекс» на загальну суму 51358418,22 грн., а грошові кошти перераховані за вказаний реалізований товар у розмірі 56868769,64 грн., що перевищує загальну вартість реалізованого товару, суд вказує на таке.

Як встановлено судом, 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» повернуто Позивачеві грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ – 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв’язку з чим 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. (а.с. 204). Дане коригування відображено Позивачем в податкової декларації з ПДВ за серпень 2008 року (а.с. 205-210), в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн..

Відповідно до вимог пп. 4.5.1. п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів (послуг).

Зважаючи на вищевказане, в результаті коригування Позивачем власних податкових зобов’язань сума податку на додану вартість у розмірі 918391,89 грн. фактично не була віднесена до складу податкового кредиту, що спростовує висновки Відповідача щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ у цій частині.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 11, 69 -71, 160-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000282310/1 від 24.01.2009 р.; №0000282310/2 від 01.04.2009 р. та №0000282310/3 від 07.07.2009 р. якими визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем – 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 120898,00 грн.) в частині визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на прибуток у розмірі 587112,7 грн. (за основним платежем – 489261,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 97852 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012102310/0 від 27.11.2008 р., №0012102310/1 від 24.01.2009 р.; №0012102310/2 від 01.04.2009 р. та №0012102310/3 від 07.07.2009 р. якими визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або подання апеляційної скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 12.10.2009 року.

Суддя Корой С.М.

Справа №2а-9240/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

06 жовтня 2009 року 12 год. 45 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Корой С.М.

при секретарі судового засідання - Топор І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000282310/1 від 24.01.2009 р.; №0000282310/2 від 01.04.2009 р. та №0000282310/3 від 07.07.2009 р. якими визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем – 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 120898,00 грн.) в частині визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на прибуток у розмірі 587112,7 грн. (за основним платежем – 489261,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 97852 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012102310/0 від 27.11.2008 р., №0012102310/1 від 24.01.2009 р.; №0012102310/2 від 01.04.2009 р. та №0012102310/3 від 07.07.2009 р. якими визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс плюс» по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем – 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями – 1652696,00 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або подання апеляційної скарги у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Корой С.М.