Постанова № 6620984, 05.10.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2-а-8976/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«05»  жовтня  2009  року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн» до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2008 року №0007372301/0, - В С Т А Н О В И В :

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ««Рені-Лайн» до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.07.2008 року №0007372301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 900199,00 грн.

В судовому засіданні 05.10.2009 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачену при придбанні обладнання за імпортною операцією, сплачені під час розмитнення вантажу. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не мав права відносити цю сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки у квітні 2008 року він тільки надавав послуги, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 590-ХП та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 09.07.2008 року №157 (а.с.162) фахівцями Державної податкової інспекції в Ренійському районі Одеської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка діяльності ТОВ «Рені-Лайн» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень-травень місяць 2008 року.

Результати виїзної документальної перевірки оформлені актом від 21.07.2008 року №329/23-22478794 (а.с.5-17), складеному відповідно до вимог наказу ДПА України від 10.08.2005 року №327 «Про затвердження методичних рекомендацій та нової редакції зразків форм актів перевірок» та відповідно до вимог наказу ДПА України від 27.04.2006 року №225 «Про затвердження нової редакції зразків актів перевірок та методичних рекомендацій щодо їх оформлення». Перевіркою встановлено порушення в діяльності позивача п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7, абз. «а» п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.07.2008 року №00073723010/0 (а.с.4), яким було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2008 року на суму 900199,00 грн.

При цьому посадові особи відповідача виходили з наступного:

Позивач є учасником ВЕЗ «Рені» та згідно Бізнес-плану інвестиційного проекту створює зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів у ВЕЗ (а.с.98-110). На виконання цієї програми між позивачем та Компанією CHIEF INDUSTRIES INC. (США) був укладений контракт від 06.12.2007 року №1260_8/1 (а.с.148-149) на поставку позивачу обладнання для будівництва комплексу згідно з додатком до угоди №2 (а.с.150-157). Відповідно до ВМД (а.с.119-120) на адресу позивача було поставлено обладнання 22,23.04.2008 року та 22,23.04.2008 року сплачені митні податки та збори, в тому числі й ПДВ. Отримане обладнання на час проведення перевірки рахувалось в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 «Незавершене капітальне будівництво».

Сума сплаченого ПДВ в розмірі 900199,00 грн. була показана позивачем у складі податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2008 року (а.с.62-64) та ця ж сума у декларації з ПДВ за травень 2008 року (а.с.58-61) згідно розрахунку та заяви (а.с.60,61) подана на відшкодування з бюджету.

На думку посадових осіб відповідача, позивач не мав права включати суму сплаченого ПДВ в розмірі 900199,00 грн. до складу податкового кредиту, оскільки обладнання придбалось для надання послуг, які звільнені від обкладання ПДВ (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), а також з урахуванням того, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг, які частково звільненні від сплати ПДВ, він повинен був застосовувати принцип, вказаний у п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто включати до складу податкового періоду лише частку сплаченого ПДВ, яка відповідає частині послуг, які оподатковуються ПДВ у звітному періоді, а у звітному періоді (квітень 2008 року) позивач надавав саме послуги, які звільнені від сплати ПДВ, в зв’язку з чим, він не мав права у травні 2008 року включати взагалі суми ПДВ до відшкодування з бюджету.  

Але такий висновок посадових осіб відповідача є помилковим з наступних підстав:

Зазначена вище правова позиція відповідача мала б право на існування за тих умов, якщо позивач придбав обладнання для його подальшого використання при наданні послуг, які звільнені від оподаткування ПДВ (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), або позивач використовував імпортоване обладнання у звітному податковому періоді при наданні послуг, які обкладаються ПДВ так і звільненні від оподаткування ПДВ та при цьому, маючи питому вагу в розмірі 0% у звітному періоді (п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), він не мав би права на включення суми 900199,00 грн. до податкового кредиту у квітні 2008 року та подавати її на відшкодування з бюджету у травні 2008 року.  

Однак, під час офіційного з’ясування обставин справи встановлено, що згідно довідки позивача (а.с.111), п.3.1 Бізнес-плану (а.с.102) позивач мав намір використовувати придбане та імпортоване обладнання для надання послуг із заготівлі, прийому, збереженню, перевантаженню зерна зі складу або автотранспорту на борт судна, виробництва комбікормів, які згідно положень п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Представником відповідача у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано доказів щодо наміру позивача використовувати придбане та імпортоване обладнання лише при наданні ним послуг, які не оподатковуються податком на додану вартість.

Таким чином, доказів того, що придбане та імпортоване обладнання позивачем було призначено виключно для надання послуг, які звільненні від оподаткування ПДВ судом не встановлено, а тому посилання відповідача на п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», як на підставу незаконного включення позивачем суми 900199,00 грн. до податкового кредиту та його відшкодування з бюджету не ґрунтується на конкретних доказах та законі, а тому є хибним.  

До того ж судом встановлено, що імпортоване обладнання прибуло до України 22,23.04.2008 року, наприкінці відповідного податкового періоду (квітень 2008 року), воно рахувалось у бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 «Незавершене капітальне будівництво». Друга черга пускового комплексу №2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту» була побудована на підставі договору підряду №9 від 04.10.2007 року (а.с.121-123), контракту №17/10-2007 від 17.10.2007 року (а.с.130-135), обладнання монтувалось у травні 2008 року (акт прийняття виконаних робіт - а.с.124-129,138-143), сам комплекс прийнятий та введений в експлуатацію у вересні 2008 року, що підтверджується актом державної приймальної комісії від 18.09.2008 року (а.с.81-85), актом вводу в експлуатацію основних засобів від 30.12.2008 року (а.с.86-89), розпорядженням Ренійської районної державної адміністрації від 07.10.2008 року №442/А-2008 про затвердження акту державної приймальної комісії (а.с.90), свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Ренійського міського виконавчого комітету від 31.10.2008 року (а.с.91).

Згідно довідки позивача від 12.08.2009 року (а.с.117), довідки Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» від 07.08.2009 року №1/11-15 (а.с.144) позивач надавав послуги у квітні 2008 року на обладнанні першої черги комплексу по перевантаженню зерна, введеного в експлуатацію 01.11.2002 року (акт державної приймальної комісії від 01.11.2002 року – а.с.145) та другої черги комплексу по перевантаженню зерна, введеного в експлуатацію 10.04.2003 року (акт державної приймальної комісії від 10.04.2003 року – а.с.146), а імпортоване обладнання за  контрактом від 06.12.2007 року №1260_8/1 (а.с.148-149) не використовувалось в технічних операціях з вантажами.

Таким чином, позивач не використовував та не міг використовувати імпортоване обладнання при наданні ним у квітні 2008 року послуг, які оподатковуються ПДВ та які звільнені від оподаткування ПДВ, а тому позивач не повинен був застосовувати принцип питомої ваги при визначені суми податкового кредиту за квітень 2008 року, який визначений п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».      

Вищенаведене дає змоги суду прийти до висновку про те, що жодна з підстав, визначених п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  та п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не повинна застосовуватись до питання визначення позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень 2008 року, який випливає зі сплати ПДВ за імпортованим обладнанням в рамках зовнішньоекономічного контракту від 06.12.2007 року №1260_8/1 (а.с.148-149).

Натомість, суд вважає, що позивач правильно застосував до цих правовідносин положення  п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з наступних підстав:    

Згідно положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.5.3 Статуту ТОВ «Рені-Лайн», зареєстрованого державним реєстратором Ренійської РДА 17.09.2007 року (а.с.21-28) та статистичної довідки №1895 від 17.09.2004 року (а.с.19) будівництво та експлуатація комплексів щодо транспортного оброблення вантажів, в тому числі сільськогосподарської продукції є основним видом статутної діяльності позивача. Саме на реалізацію цієї діяльності позивача був укладений контракт від 06.12.2007 року №1260_8/1 (а.с.148-149) та 22,23.04.2008 року ввезено в Україну обладнання, необхідне для будівництва та введення в експлуатацію ІІ черги пускового комплексу №2 «Будівництво точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському морському порту». Згідно п.3.1 Бізнес-плану (а.с.102) метою будівництва та створення цього комплексу є надання послуг із заготівлі, прийому, збереженню, перевантаженню зерна зі складу або автотранспорту на борт судна, виробництва комбікормів,  які згідно положень п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не звільняються від оподаткуванням податком на додану вартість.

Таким чином, позивачем ввезено обладнання та сплачений ПДВ в розмірі 900199,00 грн. при митному оформленні вантажу, який планувався використовуватись у статутній господарській діяльності позивача в операціях, які не є звільненими від оподаткування податком на додану вартість, а тому правила віднесення до податкового кредиту суми сплаченого при імпорті ПДВ повинно регулюватись положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що й було зроблено позивачем у його декларації з ПДВ за травень 2008 року (а.с.58-61) та подані розрахунок і заява (а.с.60,61) на відшкодування сплаченої суми ПДВ в розмірі 900199,00 грн. з бюджету.

Оскільки в основу оскаржуваного акту суб’єкту владних повноважень були покладені хибні висновки акту перевірки, в зв’язку з чим він не ґрунтується на відповідних доказах та законі. За таких обставин його прийняття не відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування», в зв’язку з чим, такий акт відповідача повинен бути визнаний протиправним та скасований на підставі ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.   Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області від 21.07.2008 року №0007372301/0.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 15.10.2009 року.

Суддя                                                               Єфіменко К.С.