Постанова № 66195425, 06.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2017 р. Справа№ 925/1283/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Прохонюк Л.П. - представник, дов. № 35-к від 14.02.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Центрукргеологія"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016

у справі № 925/1283/16 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Приватного підприємства „Патріот В"

до Дочірнього підприємства „Центрукргеологія" Національної акціонерної компанії „Надра України"

про стягнення 27 748,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося Приватне підприємство "Патріот В" з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Дочірнього підприємства "Центрукргеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України" про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 15 564,81 грн., пені за договором 2 378,94 грн., інфляційних 8 907,22 коп. та 3% річних 898,00 грн.

Рішенням від 27.12.2106 Господарського суду Черкаської області позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Центрукргеологія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2017 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Центрукргеологія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 у справі № 925/1283/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання 06.04.2017 не з'явився, про місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 у справі № 925/1283/16 в апеляційному порядку, за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, за наявними матеріалами справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.04.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 у справі № 925/1283/16 залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Позивач до Господарського суду Черкаської області подав позовну заяву про стягнення з відповідача коштів в сумі 15 564,81 грн., пені за договором 13 015,32 грн., інфляційних 8 907,22 грн., 3% річних 898,00 грн.; судових витрат.

На підставі ст. 22 ГПК України, 13.12.2016 позивачем до господарського суду першої інстанції подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач зменшив позовні вимоги, в частині розрахунку пені та просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 15 564,81 грн., пеню за договором 2 378,94 грн., інфляційні 8 907,22 грн., 3% річних 898,00 грн.; судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір на охорону об'єкта № 285/11 з додатками №№ 1,2 відповідно до п. 1.1 якого відповідач, за договором замовник, передає, а позивач, за договором виконавець, приймає під охорону територію ДП "Центрукргеологія", яка зазначена в дислокації об'єктів (додаток № 1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору № 285/11 оплата за послуги охорони за цим договором визначається та узгоджується Протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору; оплата за послуги здійснюється щомісячно протягом 10 діб з моменту отримання рахунку згідно із актом виконаних робіт охорони.

Згідно із вказаним Протоколом сума за послугу за період 30.09.2014 по 31.10.2014 складає 15 564,81 грн.

Пунктами 5.1, 5.2 договору № 285/11 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє з 30.09.2014 по 31.10.2014; кожна із сторін має право розірвати договір, повідомивши другу сторону письмово за один місяць, при цьому відповідач повинен провести повний розрахунок за послуги позивача.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором № 285/11 підтверджується підписаним 31.10.2014 між позивачем та відповідачем актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000606 за послуги фізичної охорони за жовтень 2014р. за рахунком № СФ-0000602 від 01.10.2014 на суму у розмірі 15 564,81 грн., без зауважень.

Докази оплати відповідачем наданих позивачем послуг згідно із договором № 285/11 за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000606 на суму у розмірі 15 564,81 грн., у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 15 564,81 грн., за надані позивачем послуги за договором № 285/11.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 564,81 грн. заборгованості, є такою, що відповідає вимогам ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України та підтверджена матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору № 285/11 встановлено, що за несвоєчасне проведення грошових розрахунків за кожен місяць відповідачем перед позивачем, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається із розрахунку, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, пеня за прострочення платежу нараховується позивачем з 10.11.2014 по 10.04.2015.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що сума пені у загальному розмірі 2 378,94 грн. є правильною та нарахованою із дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін (п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, апеляційний господарський суд, зазначає, що відповідачем, до суду першої інстанції, заяви про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені подано не було.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення пені саме у розмірі 2 378,94 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних нарахувань, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми 3% річних у розмірі 898,00 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 8 907,22 грн., є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Твердження скаржника про те, що судом не досліджено підписаний сторонами договір, наявні в матеріалах справи документи та те що позивачем заявлено пеню за період з 10.11.2014 по 12.10.2016 без врахування ч. 6 ст. 232, ст. 258 ЦК України, є безпідставними, оскільки скаржником не надано доказів використання факсиміле при підписанні договору № 285/11 та акту виконаних робіт, крім того, як вже зазначалось, позивачем у заяві про зменшення позовних вимог змінено період нарахування пені, а саме: з 10.11.2014 по 10.04.2015, що відповідає положенню ч. 6 ст. 232 ЦК України, а скаржником, всупереч положенню ч. 4 ст. 267 ЦК України, не подано до господарського суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Також, слід зазначити, що у клопотанні про призначення експертизи, скаржник не заперечує надання позивачем охоронних послуг.

Доказів того, що позивач неякісно та невчасно надавав охоронні послуги, відповідачем не надано.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм процесуального права, порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Центрукргеологія" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 у справі № 925/1283/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2016 у справі № 925/1283/16 залишити без змін.

3. Справу № 925/1283/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич