Ухвала суду № 66192715, 20.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19812/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі за текстом - «ПАТ «Укрнафта») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 10.11.2014 р., яким позивачеві збільшено суму зобов'язання із сплати дивідендів (доходу), нарахованого на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, на 468 971 972 грн. та нараховано пеню у розмірі 122 574 559 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 жовтня 2014 р. посадовцями Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Укрнафта» з питань повноти та своєчасності сплати до державного бюджету частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2011-2013 роки.

Результати перевірки оформлено актом № 1264/28-10-41-20/00135390 від 24.10.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», внаслідок чого не сплачено до бюджету частину чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за 2011-2013 р. у загальній сумі 468 971 972 грн. та не нараховано і не сплачено пеню у сумі 122 574 559 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтовано наступним.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є власником 27 114 256 простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта», що складає 50% + 1 акція.

За даними фінансової звітності чистий прибуток позивача становив: у 2011 р. - 2 181 892 000 грн.; у 2012 р. - 1 428 111 000 грн., у 2013 р. - 189 886 000 грн.

Відповідно до вимог частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 р. № 185-V (надалі за текстом - «Закон № 185-V») позивач зобов'язаний був перерахувати до бюджету частину чистого прибутку, у розмірі визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, у загальній сумі 588 971 972 грн., однак фактично сплатив лише 120 000 000 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято рішення № 1 від 10.11.2014 р., яким ПАТ «Укрнафта» збільшено суму зобов'язання із сплати дивідендів (доходу), нарахованого на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, на 468 971 972 грн. та нараховано пеню у розмірі 122 574 559 грн.

Згідно абзацу 6 частини 5 статті 11 Закону № 185-V господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Відповідно до абзацу 7 частини 5 названої статті Закону № 185-V на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону № 185-V передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25 травня 1998 р. № 747 установлено, що 100 відсотків акцій Компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.

Наведене дає підстави для висновку, що ПАТ «Укрнафта», як господарське товариство, 50 і більше відсотків акцій якого знаходиться у статутному капіталі публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а частка держави останнього становить 100 відсотків, мало до 1 травня року, що настає за звітним, прийняти рішення про нарахування дивідендів та сплатити їх до 01 липня відповідного року до Державного бюджету України, або у це й же строк сплатити частину чистого прибутку.

У даній правовій ситуації позивачем у визначений Законом № 185-V строк не приймалось рішення про нарахування дивідендів, а відтак у нього виник обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку.

Водночас, в порушення наведених правових норм рішенням Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 1 від 10.11.2014 р. ПАТ «Укрнафта» збільшено суму зобов'язання із сплати дивідендів, а не частини чистого прибутку.

При цьому, згідно спірному рішенню дивіденди (доход), нараховано на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність, тоді як ПАТ «Укрнафта» не належить до господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

За змістом статті 19-1 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, а збором (платою, внеском) - обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів наведено у ст.ст. 9, 10 ПК України.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає грошове зобов'язання платника податків як суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За приписами пункту 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до Додатків № 1 «Доходи Державного бюджету України» Законів України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. № 2857-VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 р. № 5515-VI доходи у вигляді частини чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність віднесено до неподаткових надходжень.

Таким чином, частина чистого прибутку та дивіденди, що підлягають сплаті до державного бюджету не є податком, збором чи податковим зобов'язанням в розумінні ПК України, а отже відповідач не наділений повноваженнями здійснювати їх нарахування, збільшувати суму зобов'язання за цими платежами та вимагати їх сплати на визначений ним бюджетний рахунок.

В силу наведених законодавчих приписів відповідач є контролюючим органом виключно щодо нарахування пені на суму несплаченої до державного бюджету частини чистого прибутку.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначаючи спірним рішенням розмір пені, Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників виходило з розміру дивідендів (доходу), нарахованого на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, а не з частини чистого прибутку, що підлягала сплаті до державного бюджету.

При цьому, відповідач виходив з положень абзацу 8 частини 5 статті 11 Закону № 185-V яким передбачено, що пеня нараховується у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини.

Водночас, абзац 6 частини 5 статті 11 Закону № 185-V не визначає порядку нарахування пені.

Крім того, здійснюючи розрахунок пені відповідачем були застосовані базові нормативи відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 р. № 122, від 27 березня 2013 р. № 214, від 29 січня 2014 р. № 33.

Разом з тим, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, ці нормативні акти не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ПАТ «Укрнафта» не належить до господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.

Приймаючи до уваги, що питання щодо розміру базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків законодавчо не врегульовано, в силу положень абзацу 6 частини 5 статті 11 Закону № 185-V такий розмір має становити 30 відсотків.

Насамкінець, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно протоколу позачергових загальних зборів акціонерів № 22 від 10.10.2014 р. ПАТ «Укрнафта» прийнято рішення про розподіл чистого прибутку за 2011-2013 р.

За даними цього протоколу позивачем спрямовано на виплату дивідендів: за 2011 р. - 99, 99 % відсотків чистого прибутку; за 2012 р. - 99, 98 % відсотків чистого прибутку; за 2013 р. - 99, 95 % відсотків чистого прибутку.

Тобто, з прийняттям цього рішення у відповідача припинились зобов'язання щодо сплати до державного бюджету частини чистого прибутку, натомість виникли прострочені зобов'язання із сплати дивідендів.

Відповідно ж до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону № 185-V пеня на суму несвоєчасно сплачених дивідендів на державну частку нараховується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Спірним рішенням ПАТ «Укрнафта» були нараховані зобов'язання за платежем «дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств у статутних капіталах яких є державна власність» та запропоновано сплатити їх на визначений відповідачем бюджетний рахунок.

Цим же рішенням позивача попереджено, що у разі несплати зобов'язання органом Міністерства доходів і зборів України будуть вжиті заходи в порядку, встановленому законодавством, а також роз'яснено право платника оскаржити рішення у порядку ст. 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.1, 56.2 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає нормативно обґрунтованою позицію суду попередньої інстанції щодо того, що спірне рішення порушує права та інтереси позивача, а останній, в силу наведеного, наділений правом оскаржити його у судовому поряду.

З огляду на викладене, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення № 1 від 10.11.2014 р.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 25 квітня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.