Ухвала суду № 66179111, 20.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/605/17

Номер справи місцевого суду: 522/5338/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Толкаченка О.О., Джулая О.Б.

секретаря судового засідання Головченко Ю.

прокурорів Самойленка М.А. та Голубкова М.В.,

слідчого Кувшинова А.В.,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №№ 12016160500008887 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 та накладений арешт на майно, перелік якого міститься в резолютивній частині ухвали, вилучене за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з допущеними суттєвими порушеннями вимог КПК України, мотивуючи свої вимоги наступним:

- слідчий суддя не дав правової оцінки тій обставині, що обшук був проведений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 28.02.2017 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а фактично обшук проведено у квартирі №99, яка знаходиться у володінні ОСОБА_3, що є незаконним;

- при проведенні обшуку житла ОСОБА_3 були порушені вимоги ч. 1 ст. 233 КПК України, оскільки ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку відсутня, а безпосередньо ОСОБА_3, який є орендарем квартири за адресою: АДРЕСА_1 згоди на проведення обшуку житла не надавав;

- слідчий суддя не врахував, що оскільки слідчий та прокурор не звернулись у порядку ст. 233 КПК України до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, то вилучене у ОСОБА_3 майно утримується ними незаконно, отже вилучене у ОСОБА_3 майно не є тимчасово вилученим, тому накладення на нього арешту, є незаконним;

- оскільки слідчим та прокурором був порушений процесуальний порядок вилучення майна, а в ухвалі слідчий суддя послався на положення ст. 170 КПК України в редакції, яка не є чинною на даний час, не звернувши увагу на відмінність у адресах в ухвалі про обшук майна та фактичному проведенні обшуку в іншій квартирі, то дані дії свідчать про порушення вимог чинного КПК України;

- у звязку з тим, що ухвала слідчого судді була вручена ОСОБА_3 11.04.2017 року, а участі при розгляді провадження про накладення арешту на вилучене майно він не приймав, тому вважає, що процесуальний строк на її оскарження не пропущений.

Посилаючись на ці доводи, захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а також повернути ОСОБА_3 вилучене майно, зазначене в протоколі обшуку від 21.03.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, прокурорів Самойленка М.А. та Голубкова М.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Відповідно до приписів ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді зазначено, що вилучені під час обшуку предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, тому, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження, може призвести до їх втрати.

На думку суду апеляційної інстанції, за таких обставин, заходи забезпечення кримінального провадження, у даному випадку є необхідними.

Доводи захисника ОСОБА_2, щодо незаконності проведення обшуку з тих підстав, що ухвалою слідчого судді наданий дозвіл на проведення обшуку АДРЕСА_3, а фактично обшук проведено у квартирі №99, колегія суддів вважає безпідставними, адже ухвалою слідчого судді від 22.03.2017 року, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 233 КПК України надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4.

Твердження захисника про те, що в ухвалі слідчий суддя послався на положення ст. 170 КПК України в редакції, яка не є чинною на даний час, колегія суддів вважає слушним, але розцінює це як описку.

До того ж, редакція ст. 170 КК України, на яку послався слідчий суддя також передбачає підстави для арешту майна, яке у кримінальному провадженні має статус речових доказів.

Згідно с вимогами ч. 1 та 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на майно свідчить про те, що вона є обґрунтованою, вмотивованою, а отже законною, а доводи апеляційної скарги захисника, по суті, суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 22.03.2017 року про арешт майна ОСОБА_3, вилученого за адресою: АДРЕСА_1 в рамках кримінального провадження № 12016160500008887 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 187 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

О.В. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Джулай