Ухвала суду № 66155691, 20.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 р. Справа № 876/3144/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у адміністративній справі №813/45/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулася в суд із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017р позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Львівський ізоляторний завод» на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 та списком №2 у розмірі 135111,17 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова Львівського окружного адміністративного суду є незаконною і безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. Доводи апелянта зводяться до того, що позивачем на адресу відповідача не надсилались жодні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 у справі №813/45/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 135111,17 грн. відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Працівникам ПАТ «Львівський ізоляторний завод», вказаним у розрахунках фактичних витрат за відповідний період, було призначено пенсію на пільгових умовах на підставі пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Дана обставина підтверджується копіями довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, копії довідок уточнюючих особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, копії заяв, протоколів і подань про призначення таким особам пільгових пенсій.

Також розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, та довідками щодо виплати такої пенсії цим особам підтверджується той факт, що управлінням Пенсійного фонду України понесені витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача за списком №1 і списком №2 за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року у розмірі 135111,17 грн. Дана сума заборгованості ПАТ «Львівським ізоляторним заводом» самостійно не сплачена.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у відповідача наявна заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до норм цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6.7 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.8 цієї Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Управлінням Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова не надсилало на адресу ПАТ «Львівський ізоляторний завод» жодних розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тому вважає, що у нього не виникло обовязку щодо сплати таких витрат.

Проте матеріалами справи підтверджується протилежне. Копіями листів, наявними у матеріалах справи, підтверджено, що Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова належним чином повідомило відповідача про необхідність відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком №1 та списком №2.

Тому, зважаючи на той факт, що відповідач не подав заперечення та не оскаржив отримані ним розрахунки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що ці розрахунки є обовязковими для виконання і підлягають до сплати.

Крім того, наведене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 25.11.2010 року у справі №26993/09, у постанові від 22.03.2012 року №К-27305/10, у постанові від 06.09.2012 року №К/9991/63551/11, а також із позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 23.03.2010 року, від 13.02.2012 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський ізоляторний завод» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у адміністративній справі №813/45/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддяЗ.М. Матковська

СуддіН.В. Бруновська

ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 25.04.2017р.