Рішення № 66115335, 12.04.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/51/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 Справа № 908/446/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТЕКО (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25-А Літера А, код ЄДРПОУ 37686849)

до відповідача: приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947)

про стягнення суми

Суддя Азізбекян Т.А.

Присутні представники сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 28.02.2017р.

СУТЬ СПОРУ:

03.03.2017р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю ВЕТЕКО з позовом до приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія про стягнення з відповідача 1 084 550,31 грн., з яких: 881 741,93 грн. основного боргу, 117 038,31 грн. пені, 70 290,51 грн. інфляції та 15 479,56 грн. 3% річних.

Ухвалою від 03.03.2017р. порушено провадження у справі № 908/446/17, присвоєно справі номер провадження 24/51/17, розгляд справи призначено на 03.04.2017р.

Ухвалою від 03.04.2017р. розгляд справи відкладений на 12.04.2017р.

Судове засідання проводилося без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.04.2017р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач в судове засідання 12.04.2017р. не прибув. 11.04.2017р. на електронну адресу суду від ТОВ «ВЕТЕКО» надійшли письмові пояснення від 11.04.2017р. вих. № 11/04, в яких позивач повідомив, що станом на 11.04.2017р. сума основного боргу відповідача, з урахуванням проведених відповідачем оплат, становить 876 741,93 грн. Просить суд стягнути з відповідача 1 079 550, 31 гривень, у тому числі: суму основного боргу - 876 741,93 грн.; суму пені - 117 038,31 грн.; втрати від інфляції - 70 290,51 грн.; 3 % річних - 15 479,56 грн. Отже, позивач фактично зменшив розмір позовних вимог.

Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 876 741,93 грн. основного боргу, 117 038,31 грн. пені, 70 290,51 грн. інфляції та 15 479,56 грн. 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконання з боку відповідача зобовязань щодо своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки № 984, який укладений між сторонами 08.11.2013р. Станом на 11.04.2017р. сума основного боргу, з урахуванням часткової оплати, становить 876 741,93 грн. За порушення термінів оплати товару відповідачу нараховано пеня в сумі 117 038,31 грн., 70 290,51 грн. інфляції та 15 479,56 грн. 3% річних за загальний період з 20.05.2016р. по 21.02.2017р. Позивач просить суд на підставі ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, свою позицію виклав у відзиві від 29.03.2017р. на позову заяву, в якому вказує, що у позові позивач стверджує, що поставка товару відповідачу відбулася згідно видаткових накладних, проте самі видаткові накладні до позову не додані. Як на підтвердження розміру позовних вимог позивач посилається лише на копію акту звірки взаєморозрахунків, який не може бути доказом підтвердження здійснення господарської операції. Крім того, позивачем не надано до позову і довіреності на утримання матеріально-товарних цінностей, які також підтверджують здійснення господарської операції. Просить суд в позові відмовити. Також відповідачем подано клопотання від 10.04.2017р. про відстрочку виконання рішення на 12 місяців, яке прийнято судом до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕТЕКО» (Продавець) і приватним акціонерним товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (Покупець) укладено договір поставки № 984 (з додатковими угодами), за умовами якого (п. 1.1.) Продавець зобовязується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання згідно видаткових накладних (передача за якими товару Покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невідємною частиною даного Договору.

У видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний Договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії - до неї застосовуються умови цього Договору. При отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником Покупця та з обовязковим проставленням відтиску печатки з боку Покупця у звязку з тим, що підприємство Покупця працює без виписки Довіреності на отримання ТМЦ (п. 1.3.).

Згідно п. 2.1. договору, кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до поданих Покупцем та погоджених Продавцем письмових заявок (замовлень). Заявка може передаватися усно по телефону, при цьому Покупець зобовязаний на вимогу Продавця підтвердити таку заявку в письмовій формі.

У розділі 4 договору сторони передбачили, що Покупець оплачує поставлений Продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Виставлений Продавцем рахунок діє на протязі терміну визначеного п. 5.2. даного Договору, Продавець до моменту поставки товару Покупцю має право змінити ціни. Якщо Покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені Сторонами (п. 4.1.). Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму Договору складає сума вартості всього товару, що постачається Продавцем Покупцю на умовах цього Договору на протязі терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується (п. 4.3.).

За умовами розділу 5 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок Продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку (п. 5.1.). Порядок оплати: 100 % суми кожної поставки сплачується по факту поставки в наступному порядку: 20 % суми кожної поставки сплачується згідно виставленому рахунку фактури або підписаної видаткової накладної протягом двох календарних днів, якщо в документах не визначений інший термін оплати; остаточний розрахунок здійснюється після отримання Товару згідно видаткової накладної протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту переходу права власності на Товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної. (п. 5.2. в редакції додаткової угоди № 1 від 11.03.2016р.). Грошові кошти, що надходять від Покупця як оплата за отриманий по Договору товар, зараховується Продавцем в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (п. 5.3.).

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 року. Закінчення строку дії цього Договору не тягне за собою припинення зобовязань по оплаті поставленого товару. Якщо сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даним Договір пролонгується на один рік без укладання окремої письмової угоди про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 05.05.2016р. по 17.11.2016р., ТОВ «ВЕТЕКО» здійснило поставку товару відповідачу, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2914 від накладна 05.05.2016р. на суму 142 804,01 грн., № 3312 від 20.05.2016р. на суму 28 339,99 грн., № 3624 від 31.05.2016р. на суму 62 711,16 грн., № 3625 від 31.05.2016р. на суму 160 030,61 грн., № 4229 від 22.06.2016р. на суму 115 805,38 грн., № 4280 від 23.06.2016р. на суму 117 752,29 грн., № 4299 від 29.06.2016р. на суму 7 308,01 грн., № 4668 від 07.07.2016р. на суму 51 147,36 грн., № 4689 від 08.07.2016р. на суму 766,63 грн., № 5066 від 22.07.2016р. на суму 45 597,42 грн., № 5076 від 26.07.2016 р. на суму 106 968,01 грн., № 5517 від 08.08.2016р. на суму 16 800,01 грн., № 6030 від 30.08.2016р. на суму 13 440,01 грн., № 6081 від 31.08.2016 р. на суму 41 616,32 грн., № 6331 від 12.09.2016р. на суму 11 760,01 грн., № 6519 від 20.09.2016 р. на суму 16 899,96 грн., № 6521 від 20.09.2016р. на суму 16 899,96 грн., № 6671 від 26.09.2016р. на суму 23 343,01 грн., № 7933 від 17.11.2016 р. на суму 18. 755,26 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується печаткою ПАТ «Агропромислова компанія» на видаткових накладних, підписом уповноваженої особи та довіреностями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак свої зобовязання згідно умов договору відповідач у повному обсязі не виконав, у звязку з чим, у нього утворився борг в сумі 876 741,93 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ Агропромислова компанія заборгованості за договором поставки № 984 від 08.11.2013р. в розмірі 876 741,93 грн., пені в розмірі 117 038,31 грн., 3 % річних в розмірі 15 479,56 грн. та інфляції в розмірі 70 290,51 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобовязань протягом травня-листопада 2016року поставив відповідачу обумовлений договором поставки від 08.11.2013р. № 984 товар.

Отримання відповідачем товару підтверджується вказаними вище накладними, які містять підпис уповноваженого представника Покупця та відбиток печатки підприємства відповідача, а також довіреностями на отримання товару, виданими на імя ОСОБА_2

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 5 Договору, про що зазначалось вище.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, у повному обсязі не виконав.

Матеріали справи свідчать, що станом на час розгляду справи в суді основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором складає суму 876 741,93 грн.

Доказів погашення заборгованості в сумі 876 741,93 грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань в частині оплати отриманого Товару та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 876 741,93 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки, як вже зазначалося вище, отримання товару відповідачем згідно видаткових накладних підтверджується підписом уповноваженого представника та печаткою підприємства відповідача на видаткових накладних, а також довіреностями на отримання товару.

До того ж, п. 1.3. договору сторонами узгоджено, що при отриманні товару видаткові накладні підлягають підписанню представником відповідача з обовязковим проставлянням печатки відповідача, у звязку з тим що підприємство працює без виписки довіреності. Таким чином наявність підпису та печатки відповідача на видаткових накладних є достатнім доказом отримання товару відповідачем.

Також, доводи відповідача стосовно відсутності видаткових накладних є хибними, оскільки копії вищезазначених накладних є в матеріалах справи, оригінали надавалися для огляду у судовому засіданні 03.04.2017р. Копії видаткових накладних та довіреностей були надіслані відповідачу разом з копією позовної заяви, докази надсилання яких (опис та чек) містяться в матеріалах справи. Також до матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме копії позовної заяви з додатками (в тому числі видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ), що було вручене представнику відповідача за довіреністю 28 лютого 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач не спростував належними доказами доводи позивача та висновків суду.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 117 038,31 грн. пені за загальний період з 20.05.2016р по 21.02.2017р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобовязання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобовязаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобовязання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2. договору, який передбачає, що у разі порушення терміну розрахунків Покупець за вимогою Продавця зобовязаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги розяснення, викладені у п. 1.12 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, відповідно до якого з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано, а тому, не виходячи за межі позовних вимог, пеня підлягає стягненню з відповідача в сумі 117 038,31 грн. за загальний період з 20.05.2016р. по 21.02.2017р.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 70 290,51 грн. інфляції та 15 479,56 грн. 3% річних за загальний період з 20.05.2016р. по 21.02.2017р.

Розрахунок 3% річних виконаний з дотриманням норм законодавства, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 15 479,56 грн. судом задовольняється.

Стосовно вимог щодо стягнення інфляційних витрат суд зазначає, що в пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач здійснив розрахунок індексу інфляції без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем за певний календарний період прострочення, що є меншим одного місяця, по днях, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

У звязку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, які склали 79 926,34 грн. за загальний період з червня 2016 року по лютий 2017 року (включно). Проте судом, не виходячи за межі позовних вимог, стягується з відповідача інфляція в сумі 70 290,51 грн. за загальний період з червня 2016 року по лютий 2017 року (включно).

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Посилаючись на тяжкий фінансовий стан на даний час, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення по справі № 908/446/17 про стягнення 1 079 550,31 грн. строком на дванадцять місяців.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідність надання відстрочки виконання судового рішення, відповідач обґрунтовує наступними обставинами:

Відповідач є підприємством сільгоспвиробником, яке займається господарською діяльністю з розведенням свиней та птиці і яке є одним із провідних підприємств в Україні із виробництва свинини.

Відповідач протягом тривалого часу поставляв м'ясопродукцію контрагентам, які знаходились на території Автономної Республіки Крим, в результаті чого, у останніх перед відповідачем накопичилась значна сума заборгованості, яка з обєктивних причин (окупація цієї території) не погашається, що позбавило відповідача можливості повернути свої грошові кошти.

На даний час керівництво відповідача намагається знайти спосіб ліквідування вказаної заборгованості.

Також проведення на території Донецької і Луганської областей антитерористичної операції позбавила відповідача значної частини ринку збуту, у звязку з чим істотно знизився обєм реалізації виготовленої продукції.

Відповідач має значну непогашену кредиторську заборгованість, що суттєво похитнуло фінансовий стан відповідача, який не зміг своєчасно розрахуватись за отримані корма і ветеринарні препарати

Разом з тим, на початку 2017 року значно виросла ціна на свинину та птицю, при незмінному стані вартості кормів, тобто, в наявності тенденція, коли доходи відповідача почали потроху перевищувати витрати відповідача на годування свиней та птиці, що дає позитивні сподівання на поступове погашення до середини 2018 року всіх заборгованостей відповідача.

Стягнення суми боргу по даній справі без відстрочки його виконання, утруднить чи унеможливить погашення заборгованості перед енергопостачальниками, сплату податків, зборів, що спричинить наростанню фінансових проблем, яке не виключено, може закінчитись і звільненням працівників відповідача та доведення до зупинення його діяльності, тощо.

Небажане зупинення діяльності відповідача, може призвести до його банкрутства, що зробить неможливим чи ускладнить фактичне виконання рішення у даній справі.

Для погашення заборгованості, 04.11.2016р. відповідач додатковою угодою до кредитного договору № 283/16.1-К/13 з ПАТ «ПУМБ», поновив строк можливості користуватись кредитними коштами цього банку в розмірі 12 000 000,00 грн. строком до 05.10.2019р., із сплатою 27,5% річних за користування кредитом, під іпотеку нерухомого майна, у звязку з чим відповідач поступово, в залежності від свого фінансового стану, зможе отримувати ці кредитні кошти і відновити свою фінансово-господарську діяльність.

Відповідні документи, що обґрунтовують позицію відповідача надані суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд констатує існування обєктивних обставин, які ускладнюють виконання рішення. Судом враховано вищенаведені обставини, надано оцінку на предмет реальної можливості виконання судового рішення при наданні відстрочки, враховано, що відстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

За таких обставин, суд вважає за можливе скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та задовольнити клопотання відповідача від 10.04.2014р., надавши відстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі до 12.04.2018р., що надасть можливість відповідачу за цей період вирішити питання щодо погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 16 193,25 грн.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Агропромислова компанія (72319, Запорізька область, місто Мелітополь, вул. Героїв України (Кірова), буд. 175, код ЄДРПОУ 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ВЕТЕКО (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 25-А Літера А, код ЄДРПОУ 37686849) 876 741 (вісімсот сімдесят шість тисяч сімсот сорок одна) грн. 93 коп. основного боргу, 117 038 (сто сімнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 31 коп. пені, 70 290 (сімдесят тисяч двісті девяносто) грн. 51 коп. інфляції, 15 479 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят девять) грн. 56 коп. 3% річних та 16 193 (шістнадцять тисяч сто девяносто три) грн. 25 коп. судового збору.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. у справі № 908/446/17 в частині стягнення 876 741 грн. 93 коп. основного боргу, 117 038 грн. 31 коп. пені, 70 290 грн. 51 коп. інфляції та 15 479 грн. 56 коп. 3% річних - до 12.04.2018р.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18.04.2017р.

Суддя Т.А. Азізбекян