Постанова № 66114285, 14.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 323/3861/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №323/3861/16-п Головуючий в 1 інст. Фісун Н.В.

Провадження №33/778/219/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі судді Дадашевої С.В.,

за участю ОСОБА_2,

розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою останнього на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29 жовтня 2016 року о 01-30 год. в м.Запоріжжя по вул.Кремлівська-вул.Таганська керував автомобілем НОМЕР_1, у стані алкогольного спяніння. Огляд на стан спяніння проведений на місці зупинки за допомогою алкотестеру «Драгер» у присутності двох свідків.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, окрім вимог щодо скасування даної постанови, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що при розгляді справи судом першої інстанції він участі не брав та копію постанови суду отримав лише 13лютого 2017 року.

Заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки доводи щодо причин пропуску цього строку підтверджуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану постанову суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог вказує на порушення поліцейським Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного спяніння, оскільки під час його огляду на стан алкогольного спяніння на місці зупинки транспортного засобу на його вимогу працівником поліції не було предявлено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер». Також, на думку апелянта, постанова суду не відповідає вимогам ст.ст.283, 284 КУпАП. Крім того зазначає, що про час та місце розгляду справи в суді він не був належним чином сповіщений, оскільки судових повісток не отримував.

Вислухавши ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав та пояснив, що на його вимогу працівники поліції не надали сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер». Також зазначив, що такої кількості проміле, як показав Драгер, у нього не могло бути, а тому він вважає, що цей прилад був у несправному стані.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №311747 від 29 жовтня 2016 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 ознайомився з його змістом і копію отримав, йому розясненні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та він погодився з результатами огляду на стан спяніння, про що поставив свій підпис (а.с.1), а також результатом тесту та актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що огляд ОСОБА_2 на стан спяніння проведений технічним приладом Драгер, результат позитивний 1,60 проміле, з даними результатами ОСОБА_2 погодився, про що поставив свій підпис в акті огляду (а.с.5-6), направленням на огляд до КУ «ЗОНД» водія ОСОБА_2 з метою виявлення стану спяніння (а.с.4), поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили результати проведеного огляду ОСОБА_2 на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу та результати цього огляду (а.с.2-3).

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі зясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі наявні в матеріалах адміністративної справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи відносно ОСОБА_2, будь-яких порушень при їх складанні не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №311747 від 29 жовтня 2016 року містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також зазначив, що суд розглянув справу без його участі, тим самим позбавив його права надати свої пояснення з приводу вказаної події.

Під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджені усі наявні матеріали, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин адміністративного правопорушення. При цьому у судовому засіданні апеляційного суду заслухані пояснення самого ОСОБА_2, інспектора поліції ОСОБА_5, яким складено вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, досліджені додаткові докази.

Інспектор поліції ОСОБА_5 підтвердив обставини, зазначені ним у протоколі та надав свідоцтво про державну реєстрацію, сертифікат та свідоцтво про повірку щодо використаного при огляді ОСОБА_2 газоаналізатора.

Таким чином, при апеляційному розгляді ОСОБА_2 мав можливість реалізувати свої процесуальні права, проте висновки суду першої інстанції ним не спростовані в установленому законом порядку.

Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачають необхідності обовязкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 28 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її винесення й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1