Ухвала суду № 66114295, 06.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 324/1032/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №324/1032/14-к Головуючий в 1 інст. Омельчук В.Є.

Провадження №11-кп/778/101/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ст.ст.190, 191, 366 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Дадашевої С.В.,

суддів Булейко О.Л., Шаповал О.С.,

при секретарі Параскєвіній Н.П.,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014080320000420 від 21 березня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 - ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України,

за участю прокурора Мотренко М.В.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 - в режимі відеоконференції із Пологіським районним судом Запорізької області,

захисника - адвоката ОСОБА_4 - в режимі відеоконференції із Гуляйпільським районним судом Запорізької області,

ВСТАНОВИЛА:

обвинувачена ОСОБА_3, її захисник-адвокат ОСОБА_5, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6, звернулися до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено:

- за ч.3 ст.191 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 3 років позбавлення волі, без позбавлення права обіймати посаду начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта»;

- за ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 1 року обмеження волі, без позбавлення права обіймати посаду начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта»;

на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права обіймати посаду начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта»;

на підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, та з покладенням на неї обовязків, передбачених ст.76 КК України.

По обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.190 КК України останню виправдано.

ОСОБА_3 засуджено:

- за ч.1 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі;

- за ч.2 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі;

на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

на підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, та з покладенням на неї обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Постановлено стягнути на користь Пологівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином: з ОСОБА_3 - 11039 грн 35 коп.; солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 33638 грн 72 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи №111 від 25квітня 2014 року, у розмірі 983 грн.

Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3, вказуючи на відсутність в її діях ознак інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а також на відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх та допустимих доказів її вини, просить її виправдати.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить вищевказаний вирок суду стосовно ОСОБА_3 скасувати та ухвалити виправдувальний вирок щодо неї. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд в основу обвинувального вироку поклав не перевірені, які суперечать один одному, докази та не зробив їх аналіз. Також суд, в порушення вимог ст.89 КПК України, не вирішив питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухвалені судового рішення. Не надано оцінки і показанням свідка ОСОБА_7, яка неодноразово змінювала свої показання як в ході досудового слідства, так і в суді, щодо одноразової виплати пенсії за ОСОБА_8 ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурор просить вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.190, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та призначити їй покарання за ч.5 ст.27, ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч.3 ст.191 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права займати посаду начальника відділення; за ч.1 ст.366 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення права обіймати посаду начальника відділення, на підставі ст.70 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати посаду начальника відділення, на підставі ст.75 КК України, звільнити її від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України;

визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 КК України та ч.2 ст.190 КК України, як вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, і призначити покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.70 КК України, - у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнити її від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.190 КК України, не в повній мірі врахував встановлені обставини в справі, в мотивувальній частині вироку не послався на досліджені докази, не надав їм належної оцінки. Крім того зазначає, що судом у вироку безпідставно не враховано показання самої обвинуваченої ОСОБА_2, зокрема, про те, що у період з початку 2011 року до вересня 2013 року вона особисто видавала пенсію ОСОБА_3, яка не мала жодного права на її отримання. Вона була поінформована про те, що проблемні питання з пенсійним фондом з приводу незаконної видачі пенсії буде вирішувати ОСОБА_3 Також судом безпідставно не відображено в мотивувальній частині вироку досліджену в судовому розгляді роздруківку вхідних та вихідних дзвінків за телефонами обвинувачених. Не в повній мірі враховані показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Крім того, на думку апелянта, висновки суду, викладені у вироку, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду справи.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винною та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.190 КК України, за наступних обставин.

Приблизно з 1999 року на обліку Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької обл. перебувала громадянка ОСОБА_13, яка мешкала за адресою: м.Пологи, вул.Севастопольська, 10. В цей час з пенсіонеркою ОСОБА_13 познайомилася мешканка м.Пологи обвинувачена ОСОБА_3 та стала підтримувати з нею дружні стосунки.

Пенсіонерка ОСОБА_13 дала обвинуваченій ОСОБА_3 довіреність, яка діяла три роки, на отримання пенсії.

30 липня 2007 року пенсіонерка ОСОБА_13 перетнула кордон України та вибула на постійне місце проживання до Америки, де проживає до теперішнього часу, але про це Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької області ні вона, ні обвинувачена ОСОБА_3 не повідомили.

Використавши дану обставину, обвинувачена ОСОБА_3, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, та зловживаючи довірою колишнього начальника відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_14, без законних на те підстав, оскільки не була належним чином уповноважена на отримання пенсії ОСОБА_13, за січень 2011 року відповідно до відомості № 13/2318 отримала грошові кошти в сумі 1149 грн 49 коп., які використала на власний розсуд.

Своїми навмисними діями ОСОБА_3 завдала Пенсійному фонду України матеріальну шкоду у розмірі 1149,49 грн.

Продовжуючи злочинну діяльність, не маючи жодних правових підстав на отримання пенсії пенсіонера ОСОБА_13, а маючи єдиний умисел на заволодіння грошовими коштами Управління ПФУ в Пологівському районі Запорізької обл., обвинувачена ОСОБА_3 повторно, шляхом обману та довіри з боку працівників відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_14, яка працювала у 2011 році начальником відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», ОСОБА_2, яка працювала на посадах оператора відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 м. Пологи Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», згідно з наказом № 69 від 31 січня 2007 року, виконуючого обовязки начальника вказаного відділення в період з 19 травня 2011 року по 18 червня 2011 року згідно з наказом № 153 від 17 травня 2011 року, начальника вказаного відділення згідно з наказом № 62-К від 24 лютого 2012 року, а також на посаді начальника вказаного відділення в період з 01 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року згідно з наказом №379 від 26 вересня 2012 року та листоноші відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_15, заволоділа грошовими коштами пенсійного фонду, які призначалися для виплати пенсії ОСОБА_13, а саме отримала згідно відомостей на виплату пенсій, соціальної допомоги за №№ 13/2318 грошові кошти за: лютий 20011 року 1162.20 грн;березень 2011 року 1162,20 грн; квітень 2011 року 1178,49 грн; травень 2011 року 1301,70 грн; червень 2011 1238,66 грн; липень 1238,66 грн; серпень 2011 року 1248,59 грн; вересень 2011 року 1248,59 грн; жовтень 2011 року - 1249,31 грн; листопад 2011 року 1249,31 грн; грудень 2011 року 1251,87 грн; січень 2012 року- 1255,39 грн; лютий 2012 року- 1270, 87 грн; березень 2012 року 1263,13 грн; квітень 2012 року 1337,15 грн; травень 2012 року 1469.35 грн.; червень 2012 р. 1469.35 грн.; липень 2012 р. 1470.73 грн.; серпень 2012 року 1470,73 грн; вересень 2012 року 1470,73 грн; жовтень 1473,49 грн; листопад 2012 року 1473,49 грн; грудень 2012 року 1479,93 грн.; за січень 2013 року 1482,23 грн; лютий 2013 року 1482,23 грн; березень 2013 року 1482.23 грн; квітень 2013 року 1482,23 грн; травень 2013 року 1482,23 грн; червень 2013 року 1482,23 грн; липень 2013 року 1482,23 грн; серпень 2013 року 1482,23 грн; вересень 2013року 1482,23 грн.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3, за вказаний період часу, повторно, шляхом обману та довіри з боку працівників відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» заволоділа грошовими коштами пенсійного фонду, чим спричинила матеріальну шкоду Пологівському обєднаному управлінню пенсійного фонду України в Запорізькій обл. на суму 45278,27 грн.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винною та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за наступних обставин.

Наказом про прийом на роботу № 62-к від 24 лютого 2012 року на посаду начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 м.Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» прийнята ОСОБА_2.

Обвинувачена ОСОБА_2 в період з лютого 2011 року по вересень 2013 року, працюючи на посаді оператора та начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 м.Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», маючи умисел на розтрату чужого майна, яке їй було ввірене, а в подальшому, будучи службовою особою та зловживаючи службовим становищем і маючи умисел на розтрату чужого майна своїми злочинними діями завдала Пологівському обєднаному управлінню пенсійного фонду України в Запорізькій області майнову шкоду у розмірі 33638 грн 72 коп.

Так, обвинувачена ОСОБА_16 у вказаний періоди часу, працюючи на посаді оператора та начальника відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 м.Пологи Запорізької дирекції українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта», порушуючи вимоги «Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальної допомоги національним оператором поштового звязку», затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства праці та соціальної політики України № 464/156 від 28 квітня 2009 року та постановою правління Пенсійного фонду України № 14-1 від 28 квітня 2009 року та будучи службовою особою, переслідуючи єдиний злочинний умисел, направлений на розтрату майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, використовуючи свої організаційно-розпорядчі функції всупереч інтересам служби, маючи право оперативного управління майном в силу своїх повноважень, знаходячись в приміщені відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 м.Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», розташованому за адресою: Запорізька область, м.Пологи, вул.Леніна, 13, не маючи на те ніяких законних підстав, виплатила грошові кошти, які призначалися для виплати в якості пенсії ОСОБА_13, обвинуваченій ОСОБА_3, чим здійснила розтрату чужого майна, а саме незаконно видала на підставі відомостей №№13/2318 за: лютий 2011 року 1162,20 грн; червень 2011 року 1238,66 грн; липень 2011 року 1238,66 грн; січень 2012 року 1255,39 грн, лютий 2012 року 1230,87 грн; березень 2012 року 1263,13 грн; квітень 2012 року 1337,15 грн; травень 2012 року 1469,35 грн; червень 2012 року 1469,35 грн; липень 2012 року 1470,73 грн; серпень 2012 року 1470,73 грн; вересень 2012 року 1470,73 грн; жовтень 2012 року 1473,49 грн; листопад 2012 року 1473,49 грн; грудень 2012 року 1479,93 грн; січень 2013 року 1482,23 грн; лютий 2013 року 1482,23 грн; березень 2013 року 1482,23 грн; квітень 2013 року 1482,23 грн; травень 2013 року 1482,23 грн; червень 2013 року 1482,23 грн; липень 2013 року 1482,23 грн; серпень 2013 року. 1482,23 грн; вересень 2013 року 1482,232 грн.

Крім цього, ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 м. Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», а також будучи виконувачем обовязків начальника вказаного відділення в період з 19 травня 2011 року по 18 червня 2011 року, згідно з наказом № 153 від 17 травня 2011 року, будучи службовою особою, переслідуючи єдиний злочинний умисел, направлений на службове підроблення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, здійснивши розтрату чужого майна, а саме грошових коштів Пенсійного фонду України в сумі 26001,03 грн, які призначалися для виплати в якості пенсій громадянці ОСОБА_13, у визначені дні, а саме 07 червня 2011 року, 07 березня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 08 травня 2012 року, 07 червня 2012 року, 07 липня 2012 року, 07 серпня 2012 року, 07 вересня 2012 року, 07 листопада 2012 року, 07 грудня 2012 року, 05 січня 2013 року, 07 лютого 2013 року, 07 березня 2013 року, 06 квітня 2013 року, 07 травня 2013 року, 07 червня 2013 року, 06 липня 2013 року, 07 вересня 2013 року, перебуваючи в приміщенні відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 м.Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», розташованому за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м.Пологи, вул.Леніна, 13, всупереч вимогам «Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором звязку», затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства праці та соціальної політики України № 464/156 від 28 квітня 2009 року та постановою правління Пенсійного фонду України № 14-1 від 28 квітня 2009 року, у Відомостях №13/2318 на виплату пенсій, соціальних допомог за третьою доставною дільницею за червень 2011 року, за березень 2012 року, за квітень 2012 року, за травень 2012 року, за червень 2012 року, за липень 2012 року, за серпень 2012 року, за вересень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року, за січень 2013 року, за лютий 2013 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року, за червень 2013 року, за липень 2013 року, за вересень 2013 року форми В1-М, що є офіційними документами, затвердженою наказом Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства праці та соціальної політики України № 464/156 від 28 квітня 2009 року та постановою правління Пенсійного фонду України №14-1 від 28 квітня 2009 року в графі «Підпис працівника поштового звязку» власноручно поставила свій підпис, посвідчивши юридичний факт, що спричинив наслідки правового характеру, а саме те, що виплатила пенсію громадянці ОСОБА_13, достовірно знаючи, що пенсія на імя ОСОБА_13 була нею виплачена обвинуваченій ОСОБА_3 без законних на те підстав, оскільки остання не була належним чином уповноважена на отримання пенсії ОСОБА_13 (відсутня довіреність на отримання пенсії та заява ОСОБА_13 на виплату пенсії ОСОБА_3 за довіреністю), чим здійснила службове підроблення, яке полягало у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона, працюючи на посаді оператора відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку №6 м.Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», згідно з наказом № 69 від 31 січня 2007 року, виконуючого обовязки начальника вказаного відділення в період з 19 травня 2011 року по 18 червня 2011 року згідно з наказом № 153 від 17 травня 2011 року, начальника вказаного відділення згідно з наказом № 62-К від 24 лютого 2012 року, а також перебуваючи у відпустці на посаді начальника вказаного відділення в період з 01 жовтня 2012 року по 29 жовтня 2012 року, згідно з наказом № 379 від 26 вересня 2012 року, переслідуючи єдиний злочинний умисел, направлений на пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_3, порушуючи вимоги «Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового звязку», затвердженої наказом Міністерства транспорту та звязку України, Міністерства праці та соціальної політики України № 464/156 від 28 квітня 2009 року та постановою правління Пенсійного фонду України № 14-1 від 28 квітня 2009 року, у визначені дні, а саме 08 лютого 2011 року, 07 червня 2011 року, 08 липня 2011 року, 09 січня 2012 року, 08 лютого 2012 року, 07 березня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 08 травня 2012 року, 07 червня 2012 року, 07 липня 2012 року, 07 серпня 2012 року, 07 вересня 2012 року, 06 жовтня 2012 року, 07 листопада 2012 року, 07 грудня 2012 року, 05 січня 2013 року, 07 лютого 2013 року, 07 березня 2013 року, 06 квітня 2013 року, 07 травня 2013 року, 07 червня 2013 року, 06 липня 2013 року, 07 вересня 2013 року, знаходячись в приміщені відділення поштового звязку № 4 Центру поштового звязку № 6 м. Пологи Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта», розташованому за адресою: Запорізька область, м.Пологи, вул.Леніна,13, достовірно знаючи, що ОСОБА_13 тривалий час не проживає за адресою, вказаною у Відомостях №13/2318 на виплату пенсій, соціальних допомог за третьою доставною дільницею, і її місцезнаходження їй достовірно не відоме, виплатила грошові кошти в загальній сумі 32401,64 грн, які призначалися для виплати в якості пенсії ОСОБА_13, своїй знайомій ОСОБА_3 без законних на те підстав, оскільки остання не була належним чином уповноважена на отримання пенсії ОСОБА_13 (відсутня довіреність на отримання пенсії та заява ОСОБА_13 на виплату пенсії ОСОБА_3 за довіреністю), чим усунула перешкоду останній, тобто сприяла їй в заволодінні шляхом обману чужим майном, а саме грошовими коштами Пенсійного фонду України, завдавши майнову шкоду.

Заслухавши доповідь судді; обвинувачену ОСОБА_3, яка підтримала свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу прокурора; прокурора, яка підтримала апеляційні скарги частково, вважала, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом першої інстанції, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції; обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника-адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказаним вимогам закону не відповідає.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 - ч.2 ст.190, ч.2 ст.358, ч.4 ст.358, ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, ОСОБА_3 обвинувачувалась у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.190 КК України.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд визнав доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.190 КК України. По обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.5 ст.27 - ч.2 ст.190 КК України, суд визнав її вину недоведеною та виправдав.

При апеляційному розгляді справи встановлено, що суд у вироку допустив істотні суперечності, оскільки, визнавши ОСОБА_2 винною в т.ч. у розтраті у певний період часу чужого майна - Пологівського обєднаного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, в той же час зазначив, що ОСОБА_3 заволоділа, в т.ч. у такий самий період часу та тими самими грошовими коштами пенсійного фону, які призначались для виплати пенсії ОСОБА_13, шляхом обману та довіри з боку працівників відділення поштового звязку №4 Центру поштового звязку №6 Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_14, ОСОБА_2 та ОСОБА_15

Крім того, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були досліджені письмові докази, проте їм не надано належної правової оцінки з точки зору їх допустимості, достатності та взаємозвязку.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, в тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим, якщо судом приймалися такі рішення.

Всупереч вказаного, суд першої інстанції, дійшовши висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.190 КК України, у вироку належним чином не сформулював обвинувачення, яке було визнано доведеним, не вказав мотиви вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень та фактично вийшов за межі предявленого обвинувачення.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, в тому числі, підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Однак, суд, виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.5 ст.27 ч.2 ст.190 КК України, зазначив у вироку лише те, що сторона обвинувачення не надала доказів того, що ОСОБА_2 вступала в зговір з ОСОБА_3 з метою заволодіння чужим майном шляхом шахрайства. Свої висновки в цій частині суд належним чином не вмотивував, докази сторони обвинувачення не проаналізував.

Крім того, згідно з положеннями п. «а» ч.3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною згідно з Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення, висунутого проти нього.

Тобто, обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа реалізує своє право на захист від предявленого їй конкретного обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

В рішенні від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

В рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії», Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст.6 Конвенції.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, суд має розглядати провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Колегія суддів вважає, що обвинувачення, яке предявлено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, належним чином не сформульоване - не містить всіх ознак правопорушення, передбаченого ст.190 КК України, оскільки у ньому не зазначено, в чому саме полягає обман чи зловживання довірою та кого саме, а також не вказані мотиви вчинення інкримінованих обвинуваченим правопорушень.

Викладене свідчить про неконкретність предявленого обвинувачення.

Недоліки обвинувального акту є істотними, оскільки потягли порушення права обвинувачених на захист.

У вироку при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд, окрім іншого, допустив таку саму неконкретність, не зазначивши мотиви вчинення правопорушень.

Колегія суддів вважає, що вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, у звязку з чим, ухвалений щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирок не може бути визнаний законним та обґрунтованим і на підставі ст.ст.409, 412 КПК України підлягає безумовному скасуванню.

Діючи у межах, визначених ст.403 КПК України, колегія суддів позбавлена можливості виправити вказані недоліки, тому, скасовуючи оскаржуваний вирок, вважає за необхідне призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, що не суперечить положенням ст.415 КПК України.

При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, усунути вищевказані недоліки та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги прокурора, обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника-адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 12 липня 2016 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, та виправдано за ч.5 ст.27, ч.2 ст.190 КК України, ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засіданні.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_17 ОСОБА_18