Постанова № 66114283, 14.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/7616/16-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/7616/16-п Головуючий в 1 інст. Дацюк О.І.

Провадження №33/778/275/17 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_1

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі судді Дадашевої С.В.,

за участю ОСОБА_2,

розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за апеляційною скаргою останнього на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 грудня 2016 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Згідно з постановою суду, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 10 грудня 2016 року о 22-20 год. по вул.Ігоря Сікорського (Куйбишева) у м.Запоріжжя керував автомобілем НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного спяніння.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, окрім вимог щодо скасування даної постанови, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що при розгляді справи судом першої інстанції він участі не брав, оскільки його не було повідомлено про час та місце розгляду справи в суді та копію постанови він отримав лише 15березня 2017 року.

На думку апеляційного суду, заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки доводи щодо причин пропуску цього строку підтверджуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі у звязку із закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що після огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу, він був незгоден з результатами тестування, а поліцейський, в порушення вимог ч.3 ст.266 КУпАП, не запропонував йому пройти огляд у медзакладі. Крім того вказує на порушення судом положень ч.1 ст.277-2, п.3 ст.278, ч.1 ст.268 КУпАП, оскільки справу розглянуто у його відсутність, чим порушено його право на справедливий суд.

Вислухавши ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах, та є обґрунтованими.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав та вказав, що він не перебував у стані алкогольного спяніння на час зупинки працівниками поліції транспортного засобу, яким він керував, написав про те, що згоден з результатами огляду на стан спяніння т.я. працівники поліції йому погрожували.

З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №379008 від 10 грудня 2016 року, відповідно до якого, ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень, проте йому були розясненні права та обовязки, передбачені ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП, і повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Шевченківському районному суді м.Запоріжжя, про що він поставив свій підпис (а.с.1); а також роздруківкою результатів тестування за допомогою приладу «Драгер», та актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, з яких вбачається, що результат тестування становить 1,46 проміле, огляд проведений у присутності свідків (а.с.3); направленням на огляд до КУ «ЗОНД» водія ОСОБА_2 з метою виявлення стану алкогольного чи іншого спяніння (а.с.4); поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили факт перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного спяніння, проведення його огляду за допомогою приладу «Драгер», та результати цього огляду (а.с.5-6).

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи відносно ОСОБА_2 будь-яких порушень при їх складанні не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №379008 від 10грудня 2016 року містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що суд розглянувши справу без його участі, порушив його право на справедливий суд.

Під час перевірки законності постанови суду першої інстанції в порядку апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджені усі матеріали, вивчені та перевірені усі заперечення апелянта стосовно обставин адміністративного правопорушення.

Таким чином, при апеляційному розгляді ОСОБА_2 мав можливість реалізувати свої процесуальні права, проте висновки суду першої інстанції ним не спростовані.

Крім того, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачають необхідності обовязкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу і на те, що суд першої інстанції направляв повідомлення ОСОБА_2 про день та місце розгляду справи за адресою, вказаною ним при складенні вищевказаного протоколу, проте за цією адресою ОСОБА_2 пошту не отримував, номер телефону, який ним також був повідомлений при складенні протоколу, в подальшому він змінив, про що сам зазначив при апеляційному розгляді, що в свою чергу, позбавило суд першої інстанції повідомити ОСОБА_2 про розгляд справи і в телефонному режимі.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про те, що справу розглянуто судом першої інстанції у відсутність ОСОБА_2 у наслідок недобросовісної процесуальної поведінки останнього.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП та наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують і жодними доказами не підтвердженні.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 грудня 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 грудня 2016 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її винесення й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1