Ухвала суду № 66108495, 20.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1936/17 Справа № 0417/2-2449/2011 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря - Григорєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_5, ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», про визнання кредитного договору недійсним задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір № DNHDR020812307 від 26.12.2005 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 Зобовязано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_4 грошові кошти, одержані від реалізації майна в розмірі 71228,03 грн. за скасованим заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2013 року по цивільній справі №0417/2-2449/2011. Стягнуто із ПАТ КБ « ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі і розмірі 10406,62 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині зобовязання ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_4 грошові кошти, одержані від реалізації майна в розмірі 71228,03 грн. за скасованим заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2013 року по справі №0417/2-2449/2011. В іншій частині рішення Індустріального районного суду від 16.12.2016 залишити без змін (том 2 а.с.27-30).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити ( том 2 а.с.41-43).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарги колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,що 26.12.2005 рокуміж ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір№ DNHDR0208120307, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_4 надано кредит 9600,00 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 48,00 % річних, з кінцевим терміном повернення 25.12.2008 року. Кошти надані на купівлю ТНС.

Зобовязання відповідача ОСОБА_4 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк, договору поруки № 167 від 20.10.2010 року. Відповідно до договору поруки № 167 від 20.10.2010 року ПАТ «Акцент-банк» зобовязався солідарно з боржником відповідати перед банком за виконання зобовязань за кредитним договором № DNHDR0208120307від 26.12.2005 року, розмір відповідальності 200 грн. Строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом пяти років (а. с. 8,9).

Також зобовязання відповідача ОСОБА_4 були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_5 договору поруки №DNHDR0208120307від 26.12.2005 року,у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за борговими зхобовьязаннями.

26 грудня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір застави на рухоме майно№ DNHDR0208120307від 26.12.2005 року та в забезпечення надано в заставу майно - 8 пластикових вікон (а.с. 15-17).

Згідно розрахунку, наданого ПАТ КБ «Приватбанк»,у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_4 умов договору № DNHDR0208120307від 26.12.2005 року, заборгованість, станом на 02.06.2011 р., склала 68473,20 грн., в тому числі 8140,57 грн. заборгованість за кредитом; 28397,65 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 28198,16 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 500 грн. штраф (фіксована частина), 3236,82 грн. штраф (процента складова).

Згідно ст. 1054 ЦК України, обовязком Позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 549, 611 ЦК України однією із форм відповідальності за порушення зобовязання є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Звертаючись з зустрічним позовом ОСОБА_4 просила суд визнати кредитний договір №DNHDR0208120307від 26.12.2005 року недійснимз підстав передбачених ч.1, 3 ст.203, ч.1 ст.215, ч.2 ст. 207 ЦПК України.

Згідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи №11438/11515 від 28.11.2016 підпис від імені ОСОБА_4 кредитному договорі №DNHDR0208120307від 26.12.2005, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4: на зворотній стороні першого аркуша документа, в рядку «ПОЗИЧАЛЬНИК», на зворотній стороні другого аркуша документа, в графі «ПОЗИЧАЛЬНИК», в рядку «ОСОБА_6О.»; в договорі застави рухомого майна №DNHDR0208120307від 26.12.2005, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4: на зворотній стороні першого аркуша документа, в рядку «Підпис Заставодавця», на зворотній стороні другого аркуша документа: в графі «Заставодавець:» в рядку «ОСОБА_7О.», в рядку «ОСОБА_8О.», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження підписання відповідачем кредитного договору, отримання ним споживчого кредиту. Закриваючи провадження в частині позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк», суд посилався на ст. 16 ЦПК України зазначив, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання недійсним кредитного договору суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості посилаючись нависновок судово-почеркознавчої експертизи №11438/11515 від 28.11.2016 року. Щодо вимог про поворот виконання рішення, суд застосувавши положення ст. 380 ЦПК України, виходив з того, що згідно до розрахунку розподілу стягнених з боржника сум для задоволення вимоги стягувачів за виконавчим провадженням за виконавчим листом №2-2449/2011 від 12.08.2011 року перераховано ПАТ КБ «ПриватБанк» 71228,03 грн. тому ці кошти підлягають стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункту), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до висновку судово - почеркознавчої експертизи №11438/11515 від 28.11.2016 року підпис від імені ОСОБА_4 кредитному договорі №DNHDR0208120307від 26.12.2005 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4: на зворотній стороні першого аркуша документа, в рядку «ПОЗИЧАЛЬНИК», на зворотній стороні другого аркуша документа, в графі «ПОЗИЧАЛЬНИК», в рядку «ОСОБА_6О.»; в договорі застави рухомого майна №DNHDR0208120307від 26.12.2005 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4: на зворотній стороні першого аркуша документа, в рядку «Підпис Заставодавця», на зворотній стороні другого аркуша документа: в графі «Заставодавець:» в рядку «ОСОБА_7О.», в рядку «ОСОБА_8О.», - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4, а іншою особою.

Згідно до ст.10, 212 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо неправомірного висновку експертизи та заявлення представником Банку повторної судової почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вимог ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Ці дані встановлюються на підставі письмових доказів, речових доказів, висновків експертів, тощо. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення (ст.212 ЦПК). В суді апеляційної інстанції Банком повторне клопотання про призначення експертизи не заявлялося.

Судом першої інстанції не було порушено порядок дослідження доказів, встановлений ст. 185 ЦПК, а тому, відповідно до ст.303 ЦПК, суд апеляційної інстанції не має підстав для їх переоцінки.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не застосовано норми ст. 241 ЦК України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначена норма не має відношення до даної справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про неправильне застосування норм матеріального права щодо повороту виконання рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.. 380 ЦПК питання про поворот виконання вирішує також суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 року у справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення п. 28 ч. 1ст. 293 ЦПК Україниу взаємозв'язку з положеннями п.2, 8 ч. 3ст. 129 Конституції України(справа № 1-25/2011), зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава длянабуття майна (виконання дій) відпала.

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідаєвимогамсправедливостіізабезпечує ефективнепоновленняв правах.

Виходячи з правового аналізуст. 380 ЦПК України, поворот виконання рішення це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Застосування повороту виконання рішення можливе у випадку наявності у стягувача того, що було стягнено з боржника. В разі ж відчуження стягувачем майна, яке було присуджене йому за скасованим рішенням, захистити права боржника шляхом повороту виконання рішення неможливо.

За своїм змістом судове рішення, яке ухвалюється при повороті виконання рішення має бути протилежним тому, що скасовано.

Однак, як вбачається із Акту про проведення електронних торгів (аукціону) по реалізації арештованого майна від 19.05.2015 на примусовому виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Зелена, 1/146 на користь юридичних осіб боргу на загальну суму 88540,69 грн. В ході примусового виконання 12.09.2012 старшим державним виконавцем Ленінського ВС ДМУЮ складено акта опису та арешту майна а саме: квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

06.05.2015 проведені електронні торги з реалізації рухомого майна, ЛОТ № 60176, а саме: квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 Переможцем електронних торгів став ОСОБА_9.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №44425743від 24.09.2015 власником квартири є ОСОБА_9

Згідно до розрахунку розподілу стягнених з боржника сум для задоволення вимоги стягувачів за виконавчим провадженням за виконавчим листом №2-2449/2011 від 12.08.2011 перераховано ПАТ КБ «ПриватБанк» 71228,03 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши докази у справі та надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212, 303, 304 ЦПК України, а також, враховуючи обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішеня суду першоїх інстанції, яке відповідає вимогам ст.213, 214 ЦПК, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: