Постанова № 66106132, 18.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9508/16 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Кротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 24.02.1983 р. на різних посадах. З 07.11.2015 р. призначений на посаду начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. За час перебування на службі в органах внутрішніх справ з 1983 року отримав звання полковника міліції, був неодноразово заохочений за сумлінне несення служби нагородами та відзнаками. Стягнень не має. Загальний стаж роботи в правоохоронних органах складає більше, ніж 28 років.

Наказом ГУ Національної поліції в м. Києві від 07.11.2015 р. полковника поліції ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Тобто, з 07.11.2015 р. позивач набув статусу працівника Національної поліції України, займаючи посаду начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Співбесіду з атестаційною комісією позивач проходив 08.12.2015 р. за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького,54.

Під час ознайомлення 25.02.2016 р. з копією атестаційного листа, він дізнався про те, що 08.12.2015 р. за результатами його атестування прийнято рішення - 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

В період з 07.11.2015 р. по 08.12.2015 р. на виконання положень Закону України «Про Національну поліцію», позивачем пройдено наступні етапи атестування, в тому числі визначені Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою Наказом МВС від 17.11.2015 року № 1465, а саме: тестування на загальні здібності на навички та тестування на знання законодавчої бази (професійний тест); тестування на доброчесність; співбесіда, яка проводилась атестаційною комісією ГУ Національної поліції в м. Києві, відповідно до якої щодо позивача прийнято згаданий вище висновок.

З огляду на висновки атестаційної комісії 17.05.2016 р. позивача, під час перебування на лікарняному, звільнено зі служби у Національної поліції м. Києві наказом №462 о/с.

При цьому позивач звертає увагу, що на лікарняному він перебував з 25.02.2016 р. по 25.05.2016 р., про що ГУ Національної поліції в м. Києві повідомлено шляхом надання копій лікарняних листів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Як встановлює стаття 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І.

Відповідно до частини третьої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Частина четверта статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", передбачає, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Згідно з частиною п'ятою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Виходячи з наведених норм законодавства та мети проведення атестації, колегія суддів важає, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до дослідженого Наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07.11.2015 N 65 о/с про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, він не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.

Тобто, вказана обставина свідчить про те, що питання про відповідність ОСОБА_2 вимогам до поліцейських було вирішено в момент видання наказу про прийняття його на службу та набуття ним статусу працівника Національної поліції України, а саме 07.11.2015.

Враховуючи те, що нормами Закону України "Про Національну полінію", зокрема п. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції, приходимо до висновку, що атестування ОСОБА_2 проведено неправомірно та за відсутності визначених законом підстав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Головне управління Національної поліції у м. Києві, на яке покладено обов'язок доказування, не довело, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки суб'єктом владних повноважень не було наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_2, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

До списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних наказів, якими, на виконання підпункту 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, затверджено списки поліцейських, які підлягають атестуванню та до яких включено ОСОБА_2

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, є неправомірним, а відповідно, дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо проведення атестації начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві полковника поліції ОСОБА_2 є протиправними.

Аналіз положень пунктів 10-16 розділу IV Інструкції, свідчить, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Пункт 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає; тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості, атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З атестаційного листа вбачається, що за професійним тестом, ОСОБА_2 набрав 22 бали, а за тестом на загальні здібності та навички - 24 бали, тобто не набрав мінімальний бал (25), передбачений пунктом 10 розділу IV Інструкції.

Однак, ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 24 лютого 1983 року на різних посадах. За час перебування на службі в органах внутрішніх справ з 1983 року отримав звання полковника міліції, був неодноразово заохочений за сумлінне несення служби нагородами та відзнаками, стягнень немає. Загальний стаж роботи в правоохоронних органах складає більше ніж 28 років.

Зміст атестаційного листа ОСОБА_2, складеного його безпосереднім начальником, свідчить про те, що позивачу надано позитивну характеристику.

Згідно атестаційного листа, за 8 місяців перебування на посаді ОСОБА_2 начальником Печерського районного управління поліції (міліції) було розкрито 5 навмисних вбивств, з них два зареєстровані в попередні роки, 2 тяжких тілесних ушкодження зі смертельними наслідками, 12 розбоїв, 46 пограбувань, 19 фактів незаконного поводження зі зброєю та боєприпасами, розкрито 101 злочин у сфері службової діяльності.

В атестаційному листі зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає.

Також, в атестаційному листі, складеному щодо позивача 08.12.2015 року, не вказано жодних підстав проведення його атестації, які визначені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні протоколу ОП № 09/12/15/4-3 від 09.12.2015 року Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві атестаційною комісією під час проведення атестування ОСОБА_2 було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на його особу, а саме:

Декларація про доходи;

Послужний список (Форма 1);

Інформаційну довідку;

Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади";

Інформацію з відкритих джерел.

Членами атестаційної комісії особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність.

З дослідженого змісту документів, які були подані на розгляд Атестаційної комісії № 4 ГУ НП у місті Києві, не було встановлено жодних відомостей, які б свідчили про неналежне виконання позивачем свої службових обов'язків в органах національної поліції, вказували на його службову невідповідність, підстав для застосування до нього обмежень, передбачених Законом України «Про очищення влади» та необхідність звільнення з органів національної поліції, враховуючи, що звільнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу.

Окрім того, відповідно до Інформаційної довідки, позивач упродовж служби в органах внутрішніх справ має 25 заохочень, а дисциплінарні стягнення зняті, погашені.

Водночас, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не запропонував позивачу іншу роботу, порушивши таким чином право позивача на працю, встановлене ст. 43 Конституції України.

Зі змісту Інструкції про проведення атестування поліцейських №1465, слідує, що кінцевою метою проведення атестування поліцейського є не звільнення його з посади, а визначення його місця в системі органів поліції, зважаючи на його професійний рівень, тощо.

Враховуючи викладене, колегія зазначає, що висновок Атестаційної комісії №4 ГУ НП у місті Києві, відображений в протоколі від 09.12.2015 №09/12/15/4-3 суперечить атестаційним матеріалам позивача, а прийняте рішення про звільнення із служби в поліції через службову невідповідність є неправомірним, а відтак, позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві №462 о/с від 17.05.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби, у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції звільнення за через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, колегія суддів застосовує до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, де зокрема вказано, що за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відтак, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність, на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", лише в крайньому випадку, та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення. Водночас, відповідачем-1 не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача через службову невідповідність, за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", відбулось незаконно, тому наказ ГУ НП у місті Києві №462 о/с від 17.05.2016 року, в частині, що стосується позивача є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді начальника Печерського управління поліції Головного Управління Національної поліції в м. Києві.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на те, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача було прийнято на виконання п. 28 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських №1465, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до норм розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено процедури переатестування колишніх працівників міліції на визначення щодо відповідності посади, як під час прийняття, так і після прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Керівник поліції, відповідно до ст. 22 Закону України "Про Національну поліцію", як посадова особа органу державної влади повинен приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені законодавством, таке рішення повинно бути обґрунтованим, тобто з урахуванням всіх обставин (доказів), що мають значення для прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, правомірність прийняття оскаржуваного рішення про звільнення позивача зі служби з органів поліції не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що колегією суддів встановлено протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, вимоги щодо поновлення його на службі в поліції на посаді начальника Печерського управління поліції Головного Управління Національної поліції в м. Києві підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію", Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, в редакції від 28.10.2015 p., Порядком умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затвердженим Наказом МВС України від 06.04.2016, № 260.

Відповідно до п. 4 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.07.2016р. за останні 2 календарні місяці роботи (березень 2016 року - квітень 2016 року), заробітна плата позивача становить 10 509,00грн. У той же час середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 488,79 грн. (21018,00грн./43 робочі дні).

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 232. Відповідно середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 18 травня 2016 року по 18 квітня 2017 року складає (232*488,79) 113 399,28 грн.

Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2017 року - скасувати та прийняти нову, якою позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №14 Головного управління Національної поліції у місті Києві, оформлене протоколом №09/12/15/4-3 від 09.12.2015 року щодо ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві №462 о/с від 17.05.2016р., в частині звільнення ОСОБА_2, зі служби в Національній поліції України.

Поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника Печерського управління поліції Головного Управління Національної поліції в м. Києві з 18.05.2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 113 399,28. (сто тринадцять триста дев'яносто дев'ять гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.