Постанова № 66083543, 12.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 р. Справа № 638/19789/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова (Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова) на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2017р. по справі № 638/19789/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, в якому просила суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо невиплати пенсії в повному обсязі та зобовязати виплатити їй починаючи з 17.03.2016 року в повному обсязі, без обмеження перераховану пенсію.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2016 року зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 17.03.2016 року на підставі довідки прокуратури Харківської області від 17.03.2016 року № 18 279 відповідно до ст.50 1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 23.12.2010 р., виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку та провести відповідні виплати. Відповідачем було проведено перерахунок пенсії, проте пенсійна виплата обмежена максимальним розміром 10740 грн. відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІ від 24.12.2015 року. Вважаючи такі дії відповідача незаконними позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2017 року у справі № 638/19789/16-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії в повному обсязі. Зобовязано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 починаючи з 17.03.2016 року пенсію в повному обсязі, без обмеження її максимального розміру.

Відповідач, до Управління Пенсійного Фонду України в Шевченківському районі м. Харкова (Шевченківське обєднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова), не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання в судове засідання не зявився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з лютого 1998 року та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобовязання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова при перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобовязано управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 17.03.2016 року на підставі довідки прокуратури Харківської області від 17.03.2016 року № 18 279 відповідно до ст.50 1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 23.12.2010 р., виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку та провести відповідні виплати.

11.10.2016 року позивач звернулась до УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова з заявою про нарахування суми пенсії у повному обсязі та виконання вказаної вище постанови суду.

Листом УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова від 24.10.2016 року № 548/П-11 позивачу повідомлено, що відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2016 року позивачу проведено перерахунок пенсії згідно довідки про заробітну плату №18-279 від 17.03.2016 року з 17.03.2016 року. Розрахунок пенсії проведено у розмірі 90 відсотків від заробітної плати 22201, 97 грн. При цьому пенсійна виплата обмежена максимальним розміром -10740 грн. відповідно до ст..86 Закону України «Про прокуратуру» із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VІІ від 24.12.2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. в редакції Закону України від 25.09.2008р. було встановлено право на отримання пенсії у розмірі 90% за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру та на перерахунок пенсії, суд дійшов висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру»від 05.11.1991 р. № 1789-XII (в редакції від 25.09.2008 р., чинної на час призначення пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач має стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах що дає право на отримання пенсії у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку та право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

21.03.2016 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про проведення перерахунку пенсії від заробітної плати на підставі довідки прокуратури Харківської області від 17.03.2016 р. № 18-279 та ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 06.04.2016 р. № 155/П-11 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії зі збільшенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, оскільки відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213- VIII від 02.03.2015 р., з 01.06.2015 р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону України Про прокуратуру.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2016 року по справі №638/6549/16-а позов ОСОБА_1 задоволено. Зобовязано управління провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 17.03.2016 року на підставі довідки прокуратури Харківської області від 17.03.2016 року № 18-279 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку та провести відповідні виплати.

На виконання вище зазначеної постанови суду, Управлінням проведено перерахунок пенсії з 17.03.2016 року відповідно до вимог чинного на час звернення за перерахунком пенсії законодавства.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року (із змінами внесеними Законом N 911 -VIII від 24.12.2015), максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність 10740 ( десять тисяч сімсот сорок) гривень.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», встановлено, що «пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання),встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Також, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911 від 24.12.2015 р. тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.

Щодо посилання суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14, відповідно до якого зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів, виходячи з принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, приходить до висновку, що відповідачем правомірно нараховано ОСОБА_1 пенсію у розмірі 10740 грн.

Таким чином, відповідач як субєкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2017 року у справі № 638/19789/16-а не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова (Шевченківського обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова) задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.01.2017р. по справі № 638/19789/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 18.04.2017 р.