Рішення № 66075131, 13.04.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18180/15-ц

Провадження № 2/522/4941/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Семешиній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний Департамент «Дікон Юг», третя особа Відкрите акціонерне товариство «АКБ «Одеса-Банк» про визнання недійсним договір № 1 про відступлення прав вимоги від 15.05.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг», у якому просить визнати недійсним договір № 1 про відступлення прав вимоги від 15.05.2013 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «АКБ «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг».

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до умов п. 1.1. Договору, ВАТ АКБ Одеса-Банк передає ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг», а останній приймає право вимоги, що належить ВАТ АКБ «Одеса-Банк», і ПП «Юридичний департамент «ДіконЮг» стає Новим кредитором за договором №183/07-Ф від 21.12.2007р. про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії (далі Кредитний договір), укладеним між ВАТ АКБ Одеса-Банк та ОСОБА_1

Відповідно до умов п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, ПП «Юридичний департамент «Дікон Юг» отримав право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобовязань за Кредитним договором.

Згідно умов п. 1.2. Договору про відступлення прав вимоги, Новий кредитор сплачує ОСОБА_2 кредиторові винагороду у розмірі 43 242,44 грн. Умовами п. 2.2. цього Договору встановлено, що підсисанням цього Договору сторони засвідчують, що винагорода, яка передбачена умовами п. 2.1. цього Договору сплачена Новим кредитором ОСОБА_2 кредиторові в повному обсязі.

В звязку з чим, а також керуючись ст. 1077, 1078, 1079 ЦК України позивач вважав, що сторони уклали договір факторингу. А так як, стороною такого договору може бути лише банк чи інша фінансова установа, позивач вважав, що Договір відступлення права вимоги укладений з порушенням законодавства.

На підставі ст. 203, 215 ЦК України просив суд визнати Договір відступлення права вимоги недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача та третьої особи позов ОСОБА_1 не визнав, просили відмовити у його задоволенні, так як позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, показання свідків та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 30.04.2013 року відбувся аукціон з продажу майна ВАТ АКБ «Одеса-Банк», за результатами якого майнові права за договором №183/07-Ф від 21 грудня 2007 року про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії придбані ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг».

На підставі протоколу проведення аукціону №3-095/2 від 30.04.2013 року між ВАТ АКБ «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» укладений договір №1 від 15.05.2013 року про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, ВАТ АКБ Одеса-Банк передає ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг», а останній приймає право вимоги, що належить ВАТ АКБ Одеса-Банк, і ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» стає Новим кредитором за договором №183/07-Ф від 21.12.2007р. про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії (далі Кредитний договір), укладеним між ВАТ АКБ Одеса-Банк та ОСОБА_1

Відповідно до умов п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» отримав право вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобовязань за Кредитним договором.

ВАТ АКБ «Одеса-Банк» реалізовуючи майно (майнові права) банку керувався у своїй діяльності порядком встановленим Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», та саме на підставі цього положення відбувався аукціон. За результатами аукціону переможець має право сплатити за лот та укласти відповідний договір про відступлення права вимоги.

Представник позивача наполягає на тому, що укладений сторонами Договір відступлення права вимоги є договором факторінгу відповідно до положень статей 1077, 1079, а фактор, на момент укладення договору факторингу, повинен мати статус фінансової установи та отримати дозвіл на надання фінансової послуги факторингу.

Однак, таку позицію позивача суд не може взяти до уваги з огляду на таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України). Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема, договорів та інших правочинів ( п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 Ц України). Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України). Судом встановлено, що сторони уклали Договір саме на підставі ст. 512 ЦК України.

Відступлення права вимоги може мати місце на підставі договору цесії, що є загальним способом заміни кредитора у зобов'язанні, чи договору факторингу, що є спеціальним способом заміни кредитора у зобов'язанні.

Укладений між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» про відступлення права вимоги у сенсі положень статей 1077-1079 ЦК України не є договором факторингу, оскільки фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, тому ПП «Юридичний Департамент «Дікон юг» дійсно не може бути фактором (стороною у договорі факторингу).

Відступлення права грошової вимоги передбачає передачу грошей взамін відступлення права грошової вимоги до третьої особи, відтак, відступлення права вимоги ВАТ АКБ «Одеса-Банк» обумовлювало отримання від ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» грошей взамін відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 як третьої особи.

Тобто, договір №1 від 15 травня 2015 року про відступлення права вимоги є загальним способом заміни кредитора у зобов'язанні, тобто, є договором цесії.

Позиція позивача фактично зводиться до того що він просить суди вважати договір про відступлення права вимоги - договором факторингу, з визнанням такого недійсним з підстав відсутності у ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» відповідної правосуб'єктності фактора.

Проте, як встановлено судом, сторони договору, ВАТ АКБ «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» уклали не договір факторингу, а договір цесії, правову природу договору сторони договору не оспорюють і не вважають договір про відступлення права вимоги договором факторингу, спеціальний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні в даному випадку відсутній.

Ст. 1077 ЦК України дає визначення факторингу, як договору, за яким одна сторона (фактор) передає або зобовязується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Фактично факторинг є відплатною цесією з деякими відмінностями.

По-перше, факторингом є комплекс фінансових послуг. Зобов'язання фактора може передбачати надання клієнтові послуг (фінансування, страхування ризику неплатежу, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, інформаційні послуги), пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

По-друге, фактором може виступати лише банк або інша фінансова установа. По-третє, метою відступлення права вимоги є заміна кредитора в зобовязанні, тобто отримання новим кредитором права вимоги до боржника для подальшого предявлення цієї вимоги, новації зобовязання або прощення тощо. Метою ж договору факторингу є фінансування (надання коштів) кредитора в зобовязанні під відступлення права вимоги до боржника і надання такому кредитору супутніх послуг, наприклад обслуговування дебіторської заборгованості фактором (новим кредитором) тощо.

Таким чином в даному випадку сторони уклали договір цесії, а не факторингу.

Відступлення права вимоги, за Цивільним Кодексом виступає способом зміни кредитора у зобовязанні (загальне), а факторинг це цілісний самостійний вид договору (спеціальне). Отож, не кожна оплатна цесія може визнаватись факторингом. Хоча, кожний договір факторингу містить умову відступлення права вимоги.

Суд погоджується з доводами відповідача, про те, що позивач, який не є стороною оскаржуваного договору, по суті змінює правову природу правовідносин сторін договору та створює для сторін такі правовідносини, яких не існувало в момент укладення договору, що суперечить ключовим засадам цивільного законодавства, які ґрунтуються на вільному волевиявленні учасників правовідносин.

Суд не погоджується з доводами представника позивача про на явність підстав для визнання договору відступлення права вимоги недійсним, адже позивачем не було надано жодного доказу чи обґрунтування, що передбачені ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч.1,2 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи викладене та керуючись, статтями 203, 215 ЦК України, статями10, 60, 212, 213, 214, 215ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний Департамент «Дікон Юг», третя особа Відкрите акціонерне товариство «АКБ «Одеса-Банк» про визнання недійсним договір № 1 про відступлення прав вимоги від 15.05.2013 року відмовити.

Апеляційна скаргана рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя 13.04.2017