Постанова № 66075122, 11.04.2017, Приморський районний суд м. Одеси

11.04.2017

Справа № 522/5160/17

Провадження 1-кс/522/6189/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Лабунський В.М., при секретарі Шараєвій О.А., за участю прокурора Прокопова М.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі, погоджене з начальником відділу прокуратури АР Крим, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно клопотання ГУНП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42017010000000020 від 15.02.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1, маючи 6-й ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби, займаючи посаду начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у листопаді 2016 р., здійснюючи прийом громадян у Дніпровському РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 20, з метою вимагання неправомірної вигоди у сторони виконавчого провадження №49737661, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 209 767,44 грн., повідомив ОСОБА_2 про те, що зазначене виконавче провадження зупинене відповідно до постанови державного виконавця Мироненко Н.М. від 22.01.2016 р. та надав вказівку останній не проводити будь-які виконавчі дії до його розпорядження.

У подальшому, виконавчі дії у зазначеному виконавчому провадженні 20.01.2017 р. були поновлені державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 та оголошено у розшук майно боржника ОСОБА_2, а саме транспортний засіб «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_1.

Після цього, 01.02.2017 р. ОСОБА_1, висунув вимогу боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_2 про передачу щомісячної неправомірної вигоди у розмірі 150 доларів США за непроведення виконавчих дій.

Крім того, у лютому 2017 р., ОСОБА_1 залучив до вчинення кримінального правопорушення державного виконавця Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_5, з якою вступив у попередню змову з метою вимагання неправомірної вигоди у ОСОБА_2

На реалізацію досягненої домовленості, ОСОБА_5 17.02.2017 р. направила виклик державного виконавця до боржника ОСОБА_2, а також 27.02.2017 р. особисто їй зателефонувала та повідомила про розшук транспортного засобу «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_1 і необхідність прибути для зясування обставин виконавчого провадження 28.02.2017 р., всупереч направленого нею виклику на 01.03.2017 р.

28.02.2017 р. ОСОБА_5, перебуваючи у приміщенні Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 20, висунула вимогу боржнику ОСОБА_2 у передачі неправомірної вигоди у розмірі 3000 грн. за зняття з розшуку зазначеного транспортного засобу «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_1.

01.03.2017 р. з урахуванням створених умов службовими особами Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві, ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4000 грн. за не проведення виконавчих дій протягом березня 2017 р., а 02.03.2017 р. передала ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 грн. за зняття з розшуку транспортного засобу «Toyota Auris», д.н. НОМЕР_1.

В подальшому, 22.03.2017 під час передачі боржником ОСОБА_2 наступної неправомірної вигоди ОСОБА_1 та ОСОБА_5, за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 20, в сумі 12 000 грн., останніх було затримано правоохоронними органами.

22.03.2017 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.03.2017 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєні злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності, частка власності 1/1 на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5.

Враховуючи, що санкцією статті 368 КК України за якою підозрюється остання, передбачено покарання у вигляді конфіскації майна, у звязку з чим виникла необхідність в накладені арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваної, з метою забезпечення виконання можливого вироку в частині конфіскації майна.

На підставі викладеного, з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі відчуження майна його власником підозрюваною ОСОБА_5, прокурор просив клопотання задовольнити та провести його розгляд без виклику власника майна.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатись без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Таким чином, з метою запобігання можливості відчуження майна, вважаю можливим розглянути клопотання за відсутності його власника.

Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали які обґрунтовують його доводи, заслухав думку прокурора, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст. 170 КК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Так, клопотання слідчого про арешт майна, а саме квартири АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_5, відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

З клопотання та доданих до нього матеріалів, вбачаються підстави у звязку з якими потрібно здійснити арешт майна, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, таким чином, накладення арешту необхідно з метою забезпечення виконання можливого вироку в частині конфіскації майна.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, завданням арешту майна є запобігання можливості переоформлення, продажу або відчуження зазначеного майна, оскільки його незастосування може призвести до настання інших наслідків, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчим в клопотанні конкретно вказаний перелік майна, на яке належить накласти арешт, а також до нього додані документи, якими він обґрунтовує його доводи.

Таким чином, суд вважає, що клопотання є законним, обґрунтованим, та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_6, про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017010000000020, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_5.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом пяти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: