Ухвала суду № 66066551, 11.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 617/1717/16-к Головуючий 1-ої інстанції: Нестайко Ю.В.

Провадження № 11кп/790/930/17 Доповідач: Ємець О.П.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого судді Ємця О.П.,

суддів Савченка І.Б., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Боровській О.В.,

за участю: прокурора Омельченка І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 9 лютого 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Зазначеною ухвалою обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220260000928 від 10 жовтня 2015 року, повернутий прокурору відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_3, яка затвердила обвинувальний акт.

Суд мотивував своє рішення тим, що формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, є неналежним, оскільки воно викладено у формі припущення щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого, що є порушенням вимог ст.291 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що доводи суду про те, що формулювання обвинувачення щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого повинно бути викладено у категоричній формі, суперечать положенням процесуального закону, оскільки у ст.291 КПК України таких вимог до обвинувального акту не міститься.

На думку апелянта, при складанні обвинувального акту відносно ОСОБА_1, прокурором дотримані вимоги ст.291 КПК України щодо викладення фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, а також зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення, а саме ч.1 ст.286 КК України.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що статтею 368 КПК України визначені питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку, серед яких суд і повинен встановлювати правильність фактичних обставин кримінального правопорушення, а також вирішувати питання щодо встановлення у діянні складу кримінального правопорушення і його правової кваліфікації та чи винна особа у його вчиненні.

Просить ухвалу районного суду скасувати у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, обвинуваченого та його захисника, які вважали ухвалу законною, а апеляційну скаргу необґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формування обвинувачення.

Суд в ухвалі дійшов висновку, що правова кваліфікація дій обвинуваченого викладена в обвинувальному акті у формі припущення, а саме зазначено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, натомість категоричний висновок органу досудового розслідування щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого, всупереч вимогам ст.291 КПК України, відсутній. З огляду на це суд в ухвалі зазначив, що в обвинувальному акті правова кваліфікація дій обвинуваченого викладена неналежно. Однак колегія суддів вважає необґрунтованим такий висновок суду виходячи з наступного.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу, а обвинувальний акт, згідно з п.3 ч.2 ст.283 КПК України є однією із форм закінчення досудового розслідування, тобто обвинувальний акт це підсумковий документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Обвинувальний акт затверджується прокурором й одночасно з його переданням до суду вручається учасникам кримінального провадження під розписку, як це передбачено ст.293 КПК України. Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж. Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в його межах.

Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (ч.2 ст.347 КПК України), а суд розяснює суть обвинувачення і зясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч.1 ст.348 КПК України).

Таким чином, на стадії досудового розслідування обвинувачення особи повязується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відмова особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девер проти Бельгії» від 27.02.1980р.).

Конкретність саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоція проти Італії» від 25.07.2000р., що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

З обвинувального акту у відношенні ОСОБА_1 вбачається, що в ньому чітко викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Зазначення прокурором в обвинувальному акті після викладення фактичних обставин злочину про те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, істотно не впливає на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд. Попри відсутність в обвинувальному акті конкретної вказівки на те, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.286 КК України, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин дотримано. Обставини, які, відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), викладено чітко і конкретно. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_1 не викликає сумнівів. До того ж, під час підготовчого судового засідання жоден з учасників кримінального провадження не заперечував проти призначення судового розгляду.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що зміст обвинувачення ОСОБА_1 є неконкретним, а тому висновки суду про недотримання прокурором вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, є необґрунтованими.

Відсутність в обвинувальному акті конкретної вказівки на обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Такі висновки викладені в постанові Верховного суду України від 24 листопада 2016 року за наслідками розгляду в порядку глави 33 КПК України заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд судових рішень з огляду на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм права, передбачених ст.21, п.1 ч.3 ст.42, ч.4 ст.110, п.5 ч.2 ст.291, п.3 ч.3 ст.314, ч.1 ст.412 КПК України, в яких суд дійшов висновку про відсутність порушення вимог кримінального процесуального закону щодо змісту обвинувального акта, зокрема формулювання обвинувачення, що вплинуло на законність та обґрунтованість вироку.

Отже, повернувши прокурору обвинувальний акт щодо обвинуваченогоОСОБА_1, суд в ухвалі послався на обставини, які не є підставами для повернення обвинувального акту.

Враховуючи викладене, ухвала підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 9 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_______ _______ _______

О.П. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Шабельніков