Ухвала суду № 66024195, 05.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 756/6119/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/2153/2017Головуючий у суді першої інстанції - Камбулов Д.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

представника позивача МізунськогоА.І.,

представника відповідача

ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни, ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемності правочину,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В., ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемного правочину - договору оренди нерухомого майна від 30.08.2010 та укладених на його виконання нікчемних договорів - договору про відступлення права вимоги від 13.03.2015, іпотечного договору від 13.03.2015, щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації прав набутих на підставі таких правочинів та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами №19989433 від 13.03.2015, №19992481 від 13.03.2015, №19991702 від 13.03.2015.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.06.2016 позов задоволено.

Застосовано наслідки нікчемного правочину, а саме:

- скасовано державну реєстрацію права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217784;

- скасовано державну реєстрацію іпотеки речового права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13216190;

- скасовано державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони на відчуження іншого речового права - права оренди приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 шляхом скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - номер запису №13217283.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ПАТ «Універсал Банк» 344,50 грн., судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 344,50 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Універсал Банк» 344,50 грн. судових витрат.

Стягнуто з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. на користь ПАТ «Універсал Банк» 344,50 грн. судових витрат(а.с. 103-107).

В апеляційній скарзі відповідачЗуєва Н.В.просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не врахував цілий ряд обставин, які мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального права. Зазначала, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, є помилковим висновок суду щодо нікчемності договору оренди та укладених на його підставі договору про відступлення права вимоги та іпотечного договору в силу відсутності згоди іпотекодержателя на укладення таких договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю і необґрунтованістю та просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене у відповідності з вимогами закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 30.08.2010 та укладені на його підставі інші правочини є нікчемними, відтак не створюють юридичних наслідків.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 26.12.2007 між позивачем ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №050-2900/756-0841 (а.с. 14-19).

На виконання умов кредитного договору між тими ж сторонами 26.12.2007 був укладений договір іпотеки, за яким відповідач ОСОБА_7 передав в іпотеку позивачу квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 9-13).

У відповідності до п. 2.4.1 Договору відповідач ОСОБА_7 зобов'язався не порушувати прав позивача ПАТ «Універсал Банк», який є іпотекодержателем, що надані останньому Законом України «Про іпотеку».

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.07.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.09.2013 встановлено, що відповідач ОСОБА_7 свої кредитні зобов'язання перед ПАТ «Універсал Банк» не виконав. Вищезазначеним рішенням суду позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що складається з двох кімнат, загальною площею 46,70 кв.м., житловою площею 28,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, належну ОСОБА_7 на праві власності, шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» право власності на нерухоме майно - квартиру, що складається з двох кімнат, загального площею 46,70 кв.м., житловою площею 28,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, за ціною 571 000 грн. в рахунок погашення за кредитним договором №050-2900/756-0841 від 26.12.2007 (а.с. 20-24).

04.02.2016 позивач ПАТ «Універсал Банк» зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_4 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с. 25). Таким чином, позивач на законних підставах набув право власності на спірну квартиру.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 13.03.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зуєвою Н.В. було посвідчено договір про відступлення права вимоги та іпотечний договір на підставі яких до Державного реєстру речових прав було внесено відомості про обтяження спірної квартири правом оренди (номер запису про обтяження: 13217784), іпотекою речового права - права оренди спірної квартири (номер запису про обтяження: 13216190), забороною на відчуження іншого речового права - права оренди спірної квартири (номер запису про обтяження: 13217283).

З матеріалів справи вбачається, що 30.08.2010 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладений договір оренди квартири АДРЕСА_4 (а.с. 30-36). Разом з тим, відповідачами не надано доказів того, що позивач надав згоду на укладення договору оренди від 30.08.2010, а позивач заперечує факт надання такої згоди.

У відповідності до ст. 391 ЦПК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження своєю власністю.

Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Враховуючи встановлені у справі обставини й вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що договір оренди від 30.08.2010 є недійсним, оскільки його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин) та юридично значущих наслідків не породжує. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, договір про відступлення права вимоги від 13.03.2015 за яким ОСОБА_10 відступила ОСОБА_6 право користування спірною квартирою є також недійсний (нікчемний правочин), оскільки такий правочин спрямований на передачу в користування іпотечної квартири, а відповідачами не отримано згоди іпотекодержателя на укладення такого правочину (а.с. 37-39).

Посилання відповідачів на те, що у суду були відсутні підстави для ухвалення даного рішення оскільки на час ухвалення рішення договори були розірвані сторонами і відповідні записи виключені з реєстрів, є безпідставними, у зв'язку з тим, що суд розглянув позов в межах пред'явлених вимог. Зокрема позивач вказував на нікчемність правочинів і просив застосувати наслідки нікчемності правочинів і скасувати записи в реєстрах. Відтак, не дивлячись на добровільне розірвання договорів та виключення записів, суд першої інстанції правомірно розглянув справу та дійшов висновку про необхідність судового захисту порушених прав позивача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», з огляду на їх безпідставність та не обгрунтованість.

Правомірність звернення стягнення на іпотечне майно не є предметом розгляду даної справи.

Вказані вимоги банку вже були предметом судового розгляду і є відповідне рішення, яке набрало законної сили.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апеляційної скарги про не відповідність висновків суду обставинам справи. При цьому слід зазначити, що наведені доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та на законність рішення не впливають.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни - відхилити.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Наталії Василівни, ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемності правочину - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва