Ухвала суду № 66002688, 11.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и л а:

Центральний районний суд м. Миколаєва заочним рішенням від 30 червня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ « Райффайзен Банк Аваль») задовольнив: стягнув з фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 4 млн 338 тис. 835 грн 57 коп.; стягнув з ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_9 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 4 млн 338 тис. 835 грн 57 коп.; стягнув з ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 4 млн 338 грн 835 грн 57 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Миколаївської області 25 лютого 2016 року заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову: стягнув з ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4 з кожного на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 16 жовтня 2006 року № 010/08/11/06-476, яка станом на 19 травня 2014 року становила: 324 тис. 404 доларів США 70 центів, що було еквівалентно було 3 млн 812 тис. 436 грн 47 коп., заборгованості за кредитом; 9 тис. 494 доларів США 80 центів, що було еквівалентно 111 тис. 583 грн 83 коп., заборгованості за процентами; 412 тис. 201 грн 14 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 2 тис. 614 грн 13 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 28 березня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У заявах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушується питання про скасування заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року та передачу справи на розгляд до суду першої інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року.

Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, підлягають поверненню, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 359 ЦПК України заява повертається заявнику, якщо є ухвала Верховного Суду України про відмову у прийнятті справи до провадження за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України повертається заявнику, у разі, якщо є судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду заяви, поданої у цій справі з аналогічних підстав.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 вересня 2016 року відмовлено в допуску справи до провадження за заявами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року.

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права посилалися на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року.

Таким чином Верховним Судом України вже вирішувалось питання про допуск справи до провадження за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення касаційної інстанції з аналогічних підстав.

Перевіривши доводи заявників в частині перегляду судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що порука є одним з засобів забезпечення виконання зобов'язання боржником, а оскільки пунктом 7.2 договорів поруки не було встановлено строку в розумінні статей 251, 252 ЦК України, після якого порука припиняється, банк мав право протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання пред'явити вимоги до поручителів.

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року, що надана ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для порівняння, якою судові рішення судів попередніх інстанції скасовані, а справу передано на новий розгляд, не містить правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказує на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 359, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, повернути.

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2015 року, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 25 лютого 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко В.М. Сімоненко