Ухвала суду № 66000564, 13.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1750/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 належить на праві власності автомобіль Toyota Land Cruisser, 2010 року випуску, об'єм двигуна 3956 куб. см.

09 червня 2015 року відповідачем на підставі п.п. 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 та п.п. 267.6.2. п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №56-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» всього в сумі 25 000 грн (а.с. 16).

01 липня 2015 року вищевказана сума транспортного податку була сплачена позивачем на рахунок Уманського управління ДКСУ Черкаської області, що підтверджується відповідною квитанцією банку (а.с. 16).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Уманської міської ради «Про місцеві податки і збори» прийняте 30 січня 2015 року, тобто, після 15.07.2014, то застосування його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, тому транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, відтак податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Підпунктом 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пояснень позивача, які не заперечує відповідач, ОСОБА_2 є власником автомобіля Toyota Land Cruiser 2010 року випуску, з об'ємом двигуна 3956 куб.см.

Отже, відповідач дійшов вірного висновку про те, що вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст. 267 ПК України.

Однак, податковим органом не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст. 12 ПК України.

У відповідності до п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

На території міста Умань транспортний податок встановлений рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015 №3.1-66/6 «Про місцеві податки і збори», яким з 01.01.2015 установлено ставку транспортного податку для легкових автомобілів, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. - у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

У подальшому, 02 липня 2015 року Уманська міська рада прийняла рішення №1-71/6 «Про місцеві податки і збори», яким встановлено з 01.01.2016 ставку транспортного податку для легкових автомобілів, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. - у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.

Крім того, судом першої інстанції при винесенні рішення враховано, що відповідно до п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Враховуючи те, що рішення Уманської міської ради про встановлення транспортного податку від 30.01.2015 прийнято до 15 липня 2015 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році - відсутні, оскільки наступний бюджетний рік починається з 01.01.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року (справа №К/800/34757/15).

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права установлено, що в 2015 році до рішеньмісцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Однак, Законом від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для нарахування позивачу транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення №56-17 від 09.06.2015.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки податкове повідомлення-рішення від 09 червня 2015 року №56-17 не відповідає положенням Податкового кодексу України, є протиправним та таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.