Постанова № 66000562, 11.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/20762/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.

Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Панчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та покладення обов`язку вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач звернувся в Солом'янський районний суд м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня. 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або час псової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року позов задоволено частково:

визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;

зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить її змінити та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу не є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Солом'янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що інвалідність позивача встановлено пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, а тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу на території Республіки Афганістан, де в той час проводились бойові дії, а саме в період з жовтня 1987 року по лютий 1989 року (а.с. 23).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.09.2013 року серія 10 ААБ №667107 ОСОБА_2 при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювань, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с. 24).

15 квітня 2016 року позивачу була при повторному огляді встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААА № 514283. Причиною інвалідності, при цьому зазначено поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 25).

12 травня 2016 року позивач звернувся до Військового комісара Житомирського ОМВК з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІ групи (а.с. 28). Подані позивачем документи було направлено на адресу Житомирського обласного військового комісаріату.

Листом від 29 вересня 2016 року № 5174 військовий комісар Житомирського обласного військового комісаріату повернув військовому комісару Житомирського ОМВК подані позивачем документи (а.с. 29).

На думу колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Згідно з п. 9 ст. 16-9 порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 3 зазначеного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.п. 1, 2 п. 6 Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ІІ група інвалідності первинно була встановлена позивачу 15 квітня 2016 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та дату встановлення ІІ групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з висновки суду першої інстанції про те, що стягнення з Міністерства оборони України суми одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму виходить за межі завдань адміністративного судочинства, разом з цим зазначає, що зазначені позовні вимоги позивачем не заявлялися, натомість позивач у позові просив зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до с. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність судового захисту порушених прав позивача та задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що інвалідність позивачу встановлено пізніше, ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, а тому відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, оскільки виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного суду України у справі № 21-135а15 від 21 квітня 2015 року та від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції частковому скасуванню в частині зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з ухваленням в цій частині нової постанови про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 зазначену грошову допомогу та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 КАС України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 267 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ухвалити в цій частині нову постанову.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

В іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.