Постанова № 66000404, 31.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2017 року 08:20 справа №826/3344/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Дтек Трейдінг”

до

Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників

третя особа

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дтек Трейдінг” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Дтек Трейдінг”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року №0001254102.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року у справі №826/3344/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року №К/800/378511/15 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2016 року адміністративну справу №826/3344/15 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 липня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; представник третьої особи не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв’язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників від 03 грудня 2014 року №0001254102 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення вимог Наказу Міністерства доходів і зборів України №872 від 30 грудня 2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за №103/24880, пункту 46.4 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, ТОВ “Дтек Трейдінг” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 107 800 578,75 грн., в тому числі за основним платежем – 86 240 463,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 21 560 115,75грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності ТОВ “Дтек Трейдінг” з податку на прибуток за ІІІ квартал 2014 року від 18 листопада 2014 року №1326/28-10-41-20/36511938 (далі по тексту – акт перевірки).

Згідно з актом перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ “Дтек Трейдінг” в порушення вимог наказу Міністерства доходів і зборів України від 30 грудня 2013 року№872, пункту 46.4 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України при поданні декларації з податку на прибуток за ІІІ квартали 2014 року не враховано показники декларацій попередніх податкових періодів в результаті чого завищено значення рядка 15 “Податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 14 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) період поточного року” декларації на суму 86 240 463 грн. та занижено від’ємне значення рядка 16 “Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду (рядок 14 - рядок 15) (+,-)” в результаті чого занижено податок на прибуток за III квартал 2014 року на 8 624 0463 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані тим, що значення податкової декларації за 1 квартал 2014 року з урахуванням уточнень були, зокрема, рядок 15 – 0,00 грн., рядок 16 – 86 240 463,00 грн.; значення податкової декларації за 1 півріччя 2014 року з урахуванням уточнень були, зокрема, рядок 15 - 86 240 463,00 грн., рядок 16 – 0,00 грн.; відповідно, значення податкової декларації за III квартали 2014 року згідно із формою декларації повинно бути, зокрема: рядок 5 – 86 240 463,00 грн., а рядок 16 – 0,00 грн., однак, у поданій ТОВ “Дтек Трейдінг” податковій декларації з податку на прибуток за III квартали 2014 року значення рядка 15 становить – 0 грн., а рядка 16 - 86 240 463,00 грн., що свідчить про наявність відхилення у розмірі 86 240 463,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаними висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням та по суті порушення зазначає, що при заповненні звітної податкової декларації з податку на прибуток за III квартали 2014 року, яка була предметом камеральної перевірки, замість строки 15 “Податок на прибуток за результатами попередньою звітного (податковою) періоду поточною року з урахуванням уточнень” показник у розмірі “-” 86 240 463,00 грн. позивач помилково поставив до рядка 16 “Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду”, що, однак, не призвело до жодного заниження податкових зобов’язань та втрат бюджету; при виявленні вказаної помилки позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію за III квартали 2014 року, згідно якої самостійно виправлено вказану помилку. З огляду на це, позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову підтримав висновки акта перевірки та просив відмовити у задоволенні позову.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18 лютого 2016 року №К/800/378511/15 вказав, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено доводи відповідача про те, що акт перевірки вручено уповноваженому представнику позивача 20 листопада 2014 року, як наслідок, не наданої належної правової оцінки доводам відповідача про те, що уточнююча податкова декларація позивача з податку на прибуток за III квартали 2014 року, згідно квитанції від 24 листопада 2014 року №9068436770, у якій позивачем заповнено рядки 15 та 24 декларації, надійшла після проведення перевірки та вручення позивачу акта про проведення такої, а тому вказана уточнююча податкова декларація не може вважатись самостійно виправленими помилками в розумінні статті 50 Податкового кодексу України; суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях дійшли висновку щодо протиправності дій податкового органу по списанню коштів з рахунку платника податків, однак, судами не досліджено за якими податковими повідомленнями-рішеннями відбувалось таке списання, а також суди безпідставно вийшли за межі заявлених позовних вимог та надали правову оцінку обставинам, що не відносяться до предмету адміністративного позову; судами не досліджено чи мало місце заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток із з’ясуванням, які дійсні показники повинні були бути відображені у рядках 15 та 16 відповідних декларацій; судами не досліджено чи помилка у декларації справді мала місце, оскільки для цього необхідно проаналізувати дані податкового обліку платника податків за податковий період, якого стосувалась податкова звітність, та за попередні періоди, які могли впливати на формування такої, із встановленням наявності чи відсутності понесеного позивачем у І кварталі 2014 року збитку, наявність переплати з авансових платежів з податку на прибуток.

Відповідно до частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Досліджуючи питання щодо дотримання позивачем статті 50 Податкового кодексу України при поданні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за III квартали 2014 року, керуючись вказівками Вищого адміністративного суду України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС наступну податкову звітність, що прийнята податковим органом: звітну податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року (квитанція від 11 серпня 2014 року №9046223783); звітну податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2014 року (квитанція від 11 серпня 2014 року №9046230820); звітну податкову декларацію з податку на прибуток за III квартали 2014 року (квитанція від 07 листопада 2014 року №9064830668).

Через допущені помилки у раніше поданій податковій звітності позивачем подано наступну податкову звітність: уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року із Додатком ЗП (квитанція від 10 листопада 2014 року №9065148507) із заповненими рядками 14,16 та додатком ЗП; уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2014 року (квитанція від 10 листопада 2014 року №9065160893) із заповненими рядками 14,16 та додатком ЗП; та звітну нову податкову декларацію з податку на прибуток за III квартали 2014 року (квитанція від 10 листопада 2014 року №9065171157) із заповненою строкою 14 та додатком ЗП.

Позивачем знову допущені помилки у вказаних декларації, з зв’язку із чим подано наступну податкову звітність: уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року із Додатком ЗП (квитанція від 12 листопада 2014 року №9065715918) із заповненням рядка 27; уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за півріччя 2014 року (квитанція від 12 листопада 2014 року №9065727789) із заповненням рядка 15.

Як вже зазначалося вище, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ “Дтек Трейдінг” з податку на прибуток за ІІІ квартал 2014 року, про що складено відповідний акт перевірки від 18 листопада 2014 року №1326/28-10-41-20/36511938.

Водночас через допущені помилки у податковій декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2014 року позивачем 24 листопада 2014 року, тобто після проведення перевірки та складання акту перевірки, подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за III квартали 2014 року (квитанція від 24 листопада 2014 року №9068436770) із заповненням рядків 15 та 24.

За змістом пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок не відповідає наведеним законодавчим приписам, оскільки поданий після проведеної перевірки, під час якої і були виявлені помилки у раніше поданій декларації, тоді як такий розрахунок повинен подаватись виключно у випадку самостійного виявлення таких помилок.

Твердження ж позивача про неотримання акта перевірки не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а. с. 151, т. І), рекомендований лист з актом перевірки вручено уповноваженому представнику ТОВ “Дтек Трейдінг” Єфрименко20 листопада 2014 року, що не спростовано позивачем в ході розгляду справи належними та допустимими доказами.

Також суд не приймає до уваги доводи позивача про направлення акта перевірки за адресою, яка не була податковою адресою чи місцезнаходженням позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що податковим органом на адресу м. Київ, вул. Льва Толстого, 57, за якою направлявся акт перевірки, неодноразово до проведення перевірки здійснювалося надсилання листів до ТОВ “Дтек Трейдінг”, які отримувалися уповноваженим представником Єфрименко, та на які підприємство надавало відповіді, а тому відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України при направленні акта перевірки, отже, акт перевірки вважається вручений позивачу у встановленому законом порядку.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог статті 50 Податкового кодексу України щодо самостійного виправлення помилок у податковій звітності, оскільки факт допущення таких помилок встановлений актом перевірки.

Що стосується зауважень Вищого адміністративного суду України про не дослідження судами при здійсненні висновку про протиправність дій податкового органу по списанню коштів з рахунку позивача обставин, які слугували підставами такого списання, слід зазначити, що предметом даного спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, дії ж податкового органу по списанню коштів з рахунку платника податків позивачем у даній справі не оскаржуються, а тому у суду відсутні повноваження в межах даної справи здійснювати правову оцінку вищенаведеним діям відповідача та іншим обставинам, що не відносяться до предмета адміністративного позову.

Стосовно вказівок Вищого адміністративного суду України про необхідність дослідження податкового обліку платника податків за податковий період, якого стосувалась податкова звітність, та за попередні періоди, які могли впливати на формування такої, із встановленням наявності чи відсутності понесеного позивачем у І кварталі 2014 року збитку, наявності переплати з авансових платежів з податку на прибуток, та, відповідно, встановлення дійсних показників, які повинні були бути відображені у рядках 15 та 16 відповідних декларацій, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.2., 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Частиною другою статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які складаються на підтвердження фактичного здійснення оподатковуваних операцій та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В даному випадку на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України та на підтвердження формування даних свого податкового обліку позивачем не надано суду будь-яких первинних документів, з яких би вбачалося фактична наявність чи відсутність понесеного позивачем у І кварталі 2014 року збитку, що загалом, враховуючи неодноразове виправлення позивачем показників податкової звітності за спірний та попередні періоди, не дає суду змоги дослідити дійсні показники, які повинні були бути відображені у відповідних рядках декларацій за період, що перевірявся, та за попередні періоди, для цілей встановлення факту наявності чи відсутності заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток за III квартал 2014 року та відповідних втрат бюджету у зв’язку з цим.

Таким чином, враховуючи недотримання позивачем вимог статті 50 Податкового кодексу України щодо самостійного виправлення помилок у податковій звітності, а також відсутність в матеріалах справи базових первинних документів, на підставі яких формувалися дані податкового обліку та задекларовані позивачем показники спірної податкової звітності з податку на прибуток, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування, а тому, відповідно, погоджується із висновками акта перевірки про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства за III квартал 2014 року.

За таких підстав позовні вимоги ТОВ “Дтек Трейдінг” про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2014 року №0001254102 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Дтек Трейдінг” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Дтек Трейдінг” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко