Постанова № 66000410, 31.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2017 року 08:15 справа №826/11823/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доПодільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києвітретя особаКиївська міська митниця ДФСпровизнання дій протиправними, скасування постановиО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати протиправними дії головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Савченко Юлії Йосипівни по відкриттю постановою від 16 червня 2016 року з пропуском встановленого тримісячного строку виконавчого провадження №51429472 за постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року №3-4958/15 у адміністративній справі про порушення митних правил; 2) визнати протиправними дії головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Савченко Юлії Йосипівни по направленню боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2016 року №51429472 не на наступний робочий день після такого відкриття; 3) скасувати постанову головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Савченко Юлії Йосипівни про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2016 року №51429472 за постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року №3-4958/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11823/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року залучено до участі в адміністративній справі Київську міську митницю ДФС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судове засідання 14 листопада 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа до суду не прибули.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача та третьої особи, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою головного державного виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві Савченко Юлії Йосипівни від 16 червня 2016 року відкрито виконавче провадження №51429472 з виконання постанови №3-4958/15 від 23 вересня 2015 року.

Позивач вважає, що дії та постанова головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження не відповідають вимогам закону, порушують його законні права та інтереси.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов стверджує, що дії посадових осіб органу ДВС, зокрема головного державного виконавця, здійснені у відповідності та в порядку передбаченому чинним законодавством, посилання позивача на їх неправомірність не знаходять нормативно-правового підтвердження, а тому є необґрунтованими.

Третя особа письмові пояснення на адміністративний позов до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України "Про виконавче провадження" (тут і далі в редакції від 11 червня 2016 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно частини першої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною шостою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Матеріали справи підтверджують, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у справі №3-4958/15 (760/16760/15-п) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, адміністративне стягнення за порушення митних правил не накладено у зв'язку із закінченням строків, передбачених частиною другою статті 467 Митного кодексу України, а справа закрита на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року у справі №33/796/1176/2015 постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у справі 33-4958/15 (760/16760/15-п) в частині закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків, передбачених частиною другою статті 467 Митного кодексу України, скасовано, постановлено нову постанову, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості безпосередніх предметів порушення митних правил - товарів "гриль тундра, каміни, плити ізоляційні, загальною вагою брутто 2567 кг, в кількості 7 місць, байдарки 22 шт., аксесуари до них - 1 місце, загальною вагою брутто 568 кг", яка становить 531 952 грн. 41 коп. з конфіскацією цих товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил. В решті постанова судді Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року залишена без змін.

Згідно відмітки, яка міститься на копії постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року у справі №3-4958/15 (760/16760/15-п), постанова набрала законної сили 29 жовтня 2015 року.

Листом від 30 грудня 2015 року №4962/9/26-70-26-05 "Щодо направлення постанови суду на виконання" третя особа направила відповідачу на виконання постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року №3-4958/15 та постанову апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року №33/796/1176/2015 з проханням відкрити виконавче провадження.

В листі від 30 грудня 2015 року третя особа зазначила усю інформацію, яка є необхідною для відкриття виконавчого провадження.

Згідно реєстру рекомендованих листів лист від 30 грудня 2015 року направлено відповідачу 31 грудня 2015 року.

На листі від 30 грудня 2015 року №4962/9/26-70-26-05, копія якого міститься в матеріалах справи, відмітка відповідача підтверджує реєстрацію заяви третьої особи 20 січня 2016 року.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що третьою особою подано на виконання постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 23 вересня 2015 року №3-4958/15 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року №33/796/1176/2015 в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Докази наявності інших підстав для відмови у відкриття виконавчого провадження до суду не надано, як наслідок, підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №51429472 від 16 червня 2016 року відсутні, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно порушення відповідачем положень частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою від 16 червня 2016 року головним державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного управління юстиції у місті Києві Савченко Ю.Й. відкрито виконавче провадження №51429472 з виконання постанови №3-4958/15 від 23 вересня 2015 року.

Супровідний лист на ім'я позивача підготовлено відповідачем 16 червня 2016 року, на ньому міститься відмітка про направлення його позивачеві рекомендованим відправленням №04208 05643667.

Згідно інформації з офіційного сайту ДП "Укрпошта" з розділу "Відстеження пересилання поштових відправлень" рекомендоване повідомлення №04208 05643667 направлено 05 липня 2016 року та отримано адресатом 07 липня 2016 року.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

Наведене свідчить, що державний виконавець не надіслав позивачу, як боржнику у виконавчому провадженні, постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" та вказує про протиправну бездіяльність у цій частині.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дій головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Савченко Юлії Йосипівни щодо направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження не на наступний робочий день належить задовольнити частково, оскільки поведінка державного виконавця у межах спірних правовідносин носить пасивний характер.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність своїх рішень та дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, поданого фізичною особою, складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, у разі подання до адміністративного суду позову, який містить кілька вимог немайнового характеру, належить сплатити судовий збір за кожну з вимог.

У свою чергу відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі станом на січень 2016 року на рівні 1 378,00 грн.; тому, фізична особа за кожну немайнову вимогу адміністративного позову має сплатити 551,20 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не сплатив судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких йому відмовлено, а саме пункти 1, 3, що є підставою для стягнення з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України відповідного розміру судового збору, а саме 1 102,40 грн. (551,20 грн. х 2).

При цьому зазначені позовні вимоги не є вимогами, що звільняються від сплати судового збору, а докази звільнення позивача від сплати судового збору у справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Савченко Юлії Йосипівни щодо не направлення направленню боржнику - ОСОБА_1, копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 червня 2016 року №51429472 не на наступний робочий день.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко