Рішення № 65996450, 07.04.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/17/15-ц

провадження № 2/361/1132/17

07.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретарів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Бобрик, третя особа: ОСОБА_6 про визнання звільнення з посади незаконним, скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 49-51, 89-93), просив:

визнати незаконним звільнення його з посади директора ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Бобрик (далі ТОВБобрик або ОСОБА_5) за сумісництвом;

скасувати рішення загальних зборів ТОВБобрик про звільнення його з посади директора ОСОБА_5 з 28 грудня 2012 року з ініціативи власника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оформлене п. 1 протоколу №3 позачергових загальних зборів учасників ТОВБобрик від 28 грудня 2012 року;

скасувати наказ №2-З від 28 грудня 2012 року про звільнення його з посади директора ТОВБобрик за сумісництвом з 28 грудня 2012 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ОСОБА_5 №3 від 28 грудня 2012 року;

поновити його на посаді директора ТОВБобрик;

стягнути з відповідача ТОВБобрик на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судом рішення.

В обґрунтування позову зазначав, що він є учасником ТОВБобрик із часткою статутного капіталу 30%, 18 травня 2012 року загальними зборами учасників ТОВБобрик його було призначено на посаду директора ТОВБобрик терміном на три роки. На підставі наказу №1 від 18 червня 2012 року він приступив до виконання обовязків директора цього товариства. З початку грудня 2012 року внаслідок протиправних дій, ініційованих іншим учасником ОСОБА_5 ОСОБА_6, його не допускали до робочого місця. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29 травня 2013 року він дізнався про те, що з 29 грудня 2012 року керівником ТОВБобрик значиться ОСОБА_7. З того часу він неодноразово звертався до відповідача ТОВБобрик із письмовими заявами, у яких просив надати йому копію наказу про його звільнення з посади директора ОСОБА_5, які залишалися без відповіді.

01 грудня 2014 року він направив чергового листа на юридичну адресу ОСОБА_5 (Київська область, Броварський район, село Шевченкове, вулиця Леніна, 1) та адресу фактичного місцезнаходження ТОВБобрик (Київська область, Броварський район, село Шевченкове, вулиця Леніна, 69-А) з вимогою негайно направити йому поштою: копію наказу про його звільнення з посади директора ТОВБобрик; копію рішення загальних зборів учасників ТОВБобрик, на яких прийнято рішення про його звільнення з посади директора товариства; письмовий розрахунок заробітної плати, належної при звільненні, які отримані ТОВБобрик 04 грудня 2014 року.

До подачі 26 грудня 2014 року даного позову до суду відповіді на вказані вище листи він не отримав. І лише після звернення до суду з цим позовом, 30 грудня 2014 року вперше отримав копію наказу №2-З від 28 грудня 2012 року про звільнення його з посади директора ТОВБобрик за сумісництвом з 28 грудня 2012 року.

Оскільки наказ про звільнення його з посади директора ТОВБобрик йому вручено лише 30 грудня 2014 року, вважає, що встановлений ст. 233 КЗпП України місячний строк звернення до суду з даним позовом ним не пропущено.

Із наданих відповідачем суду документів 27 січня 2015 року він дізнався, що рішення про звільнення його з посади директора ОСОБА_5 прийняте на загальних зборах учасників ТОВБобрик, які начебто відбулися 28 грудня 2012 року та які оформлені протоколом №3 від 28 грудня 2012 року. Про проведення цих зборів він не повідомлявся, про їх проведення не знав та участі в цих зборах не приймав.

Із протоколу №3 вказаних зборів видно, що з посади директора ТОВБобрик його звільнено за ініціативою власника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Однак цей пункт має лише загальний зміст, конкретних підстав звільнення за ініціативою власника не містить, тому самостійною підставою звільнення його за ініціативою власника бути не може. Вичерпний перелік підстав звільнення працівника за ініціативою власника визначений ст. ст. 40, 41 КЗпП України, жодної із цих підстав у протоколі №3 загальних зборів ТОВБобрик від 28 грудня 2012 року не зазначено, тому звільнення з посади директора ТОВБобрик вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Підставою звільнення його з посади директора ОСОБА_5 у наказі №2-З від 28 грудня 2012 року вказано протокол №3 загальних зборів ТОВБобрик від 28 грудня 2012 року. Цей наказ підписаний учасником ТОВБобрик ОСОБА_6, однак законодавством України та Статутом ТОВБобрик право учасника ОСОБА_5 видавати та підписувати накази від імені ОСОБА_5 не передбачено. Згідно із п. 9.3 Статуту ТОВБобрик ці повноваження віднесено до компетенції директора товариства. Виданий учасником товариства ОСОБА_6 наказ про звільнення його з посади директора ТОВБобрик є незаконним, виданий і підписаний не уповноваженою на те особою, без ознайомлення його з таким наказом та без вручення йому копії наказу, тому даний наказ підлягає скасуванню. Крім того, він (позивач) вважає, що наказ про звільнення його з посади директора ОСОБА_5 складений пізніше, ніж зазначена у цьому наказі дата.

Виходячи з наведеного вище, вважає, що він підлягає поновленню на посаді директора ТОВБобрик, за час вимушеного прогулу ОСОБА_5 повинно виплатити йому середній заробіток за період з дня звільнення по день ухвалення судом рішення.

Позивач ОСОБА_4 і його представник ОСОБА_8 у суді позов підтримали, надали аналогічні пояснення, просили суд задовольнити позовні вимоги повністю, оскільки законних підстав для звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик не було.

Представник відповідача ОСОБА_9 у запереченнях на позов вказувала на те, що позовна заява подана ОСОБА_4 з пропущенням передбаченого ст. 232 КЗпП України строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, поважних причин пропуску цього строку позивачем не наведено. Також звертала увагу суду на те, що позивач є одним із засновників ТОВБобрик, який володіє 30% статутного капіталу, тому має 30% голосів на загальних зборах товариства. Про проведення 28 грудня 2012 року позачергових загальних зборів ТОВБобрик позивач повідомлявся належним чином іншим учасником товариства ОСОБА_6, яка володіє 70% статутного капіталу та має 70% голосів на загальних зборах товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України Про господарські товариства загальні збори товариства вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які в сукупності володіють більш як 60% голосів, тому будь-які загальні збори ТОВБобрик і без участі ОСОБА_4 є законодавчо повноважними. У звязку з цим, 28 грудня 2012 року загальні збори ТОВБобрик проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України, рішення про звільнення позивача з посади директора ТОВБобрик є правомірним. Доводи позивача про те, що про дату проведення зборів він не повідомлявся не відповідають дійсності. Просила у задоволені позову відмовити (т. 1 а.с. 55-59).

Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні позов не визнав, вважає позовні вимоги незаконними, надуманими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивача ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик звільнено з дотриманням процедури зміни керівника товариства, передбаченої чинним законодавством, з обовязковим поданням державному реєстратору оригіналу протоколу загальних зборів учасників ТОВБобрик №3 від 28 грудня 2012 року для реєстрації зміни керівництва, який з грудня 2012 року зберігається в реєстраційній справі ТОВБобрик у відповідному органі реєстрації. Наказ про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик є похідним від такого протоколу та видається на його підставі, тому до моменту визнання недійсним вказаного вище протоколу загальних зборів або оскарження дій державного реєстратора щодо проведення реєстрації зміни керівника ОСОБА_5 позовні вимоги щодо скасування наказу про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик не можуть бути задоволені судом.

Для звільнення позивача ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик за ініціативою власника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України було більш ніж достатньо підстав, оскільки діяльність позивача на цій посаді суперечила інтересам ОСОБА_5.

01 жовтня 2012 року ТОВБобрик в особі директора ОСОБА_4 було укладено із Приватним підприємством Русанівське договір оренди приміщення №10/10-12 на загальну суму 28000 грн., чим порушено умови п. 9.3 Статуту ОСОБА_5, за якими до компетенції директора ТОВБобрик відноситься укладення договорів, сума фінансових зобовязань за якими не перевищує 10000 грн., що свідчить про перевищення ОСОБА_4 наданих йому повноважень та одноразове грубе порушення трудових обовязків керівником товариства, що згідно із п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є підставою розірвання трудового договору з ініціативи власника.

Не зазначення вказаної підстави у протоколі загальних зборів та у наказі про звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик не може бути підставою поновлення позивача на посаді, оскільки звільнення загальними зборами проведено правомірно.

Третя особа: ОСОБА_6 у судовому засіданні позов не підтримала та пояснила, що жодних правових підстав для визнання недійним протоколу №3 позачергових загальних зборів ТОВБобрик від 28 грудня 2012 року не існує, ініційований ОСОБА_4 судовий процес є лише наслідком особистої образи позивача на рішення засновків товариства щодо зміни його керівництва. Усунення та звільнення директора ТОВБобрик згідно із Статутом товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства. Вона як один із двох учасників ТОВБобрик, маючи достатню кількість голосів (70%) і без явки ОСОБА_4, який про час і місце проведення загальних зборів повідомлявся нею належним чином, прийняла рішення, які є прийнятними для діяльності та інтересів ТОВБобрик. Ці рішення прийняті нею відповідно до Статуту ТОВБобрик та вимог Закону України Про господарські товариства, процедура зміни керівництва ТОВБобрик відбулася правомірно. Не зазначення у протоколі загальних зборів товариства та у наказі про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства чіткої підстави звільнення, за умови дотримання загальними зборами процедури звільнення директора, не може бути підставою для поновлення позивача на посаді директора товариства. Крім того, протоколом №1 загальних зборів ТОВБобрик від 18 травня 2012 року ОСОБА_4 на посаду директора ТОВБобрик призначено на три роки, тобто до 18 травня 2015 року, після вказаної дати поновлення його на вказаній посаді є неможливим. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Із протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВБобрик від 18 травня 2012 року вбачається, що засновниками і учасниками цього товариства є позивач ОСОБА_4 і третя особа ОСОБА_6, яким належить відповідно 30% і 70% Статутного капіталу. Цими зборами було затверджено Статут ТОВБобрик, доручено позивачу провести державну реєстрацію Статуту товариства та призначено ОСОБА_4 на посаду директора товариства з правом підпису фінансово-господарських документів терміном на три роки (т. 1 а.с. 6).

Згідно із розділом 2 Статуту ТОВБобрик (т. 1 а.с. 23-33), затвердженого загальними зборами учасників протоколом №1 від 18 травня 2012 року, учасниками цього товариства є фізичні особи громадяни України: третя особа ОСОБА_6 та позивач ОСОБА_4

Відповідно до п. 4.1 Статуту ТОВБобрик дане товариство створюється з метою здійснення підприємницької діяльності та реалізації на основі отриманого прибутку, інтересів учасників товариства.

Права та обовязки учасників товариства визначені у розділі 7 Статуту ТОВБобрик, зокрема право учасника брати участь в управлінні ОСОБА_5 у порядку, передбаченому цим Статутом.

За змістом п. п. 8.1, 8.2 Статуту ТОВБобрик вищим органом управління ОСОБА_5 є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників або призначених ними представників. Кількість голосів кожного з учасників у зборах визначається пропорційно розміру частки учасника у статутному капіталі.

Виходячи з положень п. 5.3 Статуту ОСОБА_5 щодо розподілу статутного капіталу третій особі ОСОБА_6 належить 70% статутного капіталу, позивачу ОСОБА_4 30%.

У п. 8.4 Статуту ТОВБобрик визначено, що загальні збори учасників ОСОБА_5 своїм рішенням створюють виконавчий орган директора, який призначається зборами учасників на 3 роки з правом продовження повноважень на новий період за пропозицією учасників.

Повноваження директора передбачені п. 8.4.1 Статуту ОСОБА_5.

Згідно із п. 8.4.3 Статуту ТОВБобрик директор у будь-який момент може бути усунений від виконання своїх обовязків.

Відповідно до підпункту і п. 9.1 Статуту ОСОБА_5 обрання та відкликання директора товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

За змістом п. 9.3 Статуту ТОВБобрик директор уповноважений укладати договори, сума фінансових зобовязань за якими не перевищує 10000 грн., у разі необхідності укладення договору з перевищенням вказаної суми, отримувати на такі дії згоду загальних зборів учасників ОСОБА_5.

Із наказу директора ТОВБобрик №1 від 18 червня 2012 року видно, що ОСОБА_4 приступив з 18 червня 2012 року до виконання обовязків директора підприємства по сумісництву на підставі протоколу зборів засновників №1 від 18 травня 2012 року (т. 1 а.с. 66).

Факт виконання обовязків директора ТОВБобрик саме за сумісництвом ОСОБА_4 у суді визнав та підтвердив.

Із протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВБобрик №3 від 28 грудня 2012 року, на яких був присутній лише один учасник товариства ОСОБА_6, вбачається, що цими зборами вирішено звільнити ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик з 28 грудня 2012 року за ініціативою власника на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, позбавити його права підпису господарсько-фінансової документації та права вчиняти дії від імені товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори. Цими зборами ОСОБА_4 зобовязано провести передачу новопризначеному директору печатки, справ, бухгалтерської документації, оригіналів правовстановлюючих документів та іншої документації ТОВБобрик (т. 1 а.с. 71).

Вказаними позачерговими загальними зборами учасників ТОВБобрик директором цього товариства за сумісництвом з 29 грудня 2012 року з окладом згідно із штатним розписом було призначено ОСОБА_7 з правом підпису фінансово-господарських документів.

Зазначений вище протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВБобрик №3 від 28 грудня 2012 року підписаний засновником товариства ОСОБА_6

Наказом №2-З від 28 грудня 2012 року, який теж підписаний засновником товариства ОСОБА_6, позивача ОСОБА_4 звільнено з 28 грудня 2012 року з посади директора ТОВБобрик по сумісництву та позбавлено його права підпису фінансово-господарської документації. Підстава протокол загальних зборів товариства №3 від 28.12.2014 р. (т. 1 а.с. 70).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Зазначена вище норма закону самостійною підставою припинення трудового договору за ініціативою власника бути не може, оскільки такі конкретні підстави законодавцем встановлені ст. ст. 40, 41 КЗпП України.

Конкретних підстав звільнення позивача ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик за ініціативою власника, визначених ст. ст. 40, 41 КЗпП України, у протоколі позачергових загальних зборів учасників ОСОБА_5 №3 від 28 грудня 2012 року не вказано.

Представник відповідача ТОВБобрик ОСОБА_10 у суді пояснив, що позивача ОСОБА_4 з посади директора ОСОБА_5 було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обовязків керівником підприємства, зокрема за укладення ним 01 жовтня 2012 року від імені ТОВБобрик договору оренди приміщення №10/10-12 на суму 28000 грн. із Приватним підприємством Русанівське, чим порушено умови п. 9.3 Статуту ТОВБобрик, за якими до компетенції директора товариства відноситься укладення договорів, сума фінансових зобовязань за якими не може перевищувати 10000 грн., що свідчить про перевищення ОСОБА_4 наданих йому повноважень.

Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів розяснив, що на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обовязків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обовязків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Належних доказів того, що укладення ОСОБА_4 як директором ТОВБобрик договору оренди є грубим порушенням трудових обовязків та цими діями позивача ОСОБА_5 було завдано шкоди відповідачем у суді не доведено.

Будь-яких даних чи відомостей про те, що саме укладення договору оренди приміщення є підставою звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик у протоколі позачергових загальних зборів товариства №3 від 28 грудня 2012 року не наведено.

Відсутнє будь-яке посилання на правову підставу звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик й у наказі №2-З від 28 грудня 2012 року.

У даному наказі підставою звільнення позивача з посади директора товариства зазначено вказаний протокол позачергових загальних зборів учасників товариства від 28.12.2014 р.

Згідно із висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 07 квітня 2016 року за №5085/5086/15-34/4607-4609/16-34 підпис від імені ОСОБА_6 у наказі №2-З ТОВБобрик від 28 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства по сумісництву виконано ймовірно пізніше березня 2013 року, тобто не у той час, яким датований наказ. Більш точно встановити період виконання підпису у досліджуваному документі не представляється можливим (т. 1 а.с. 179-184).

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 147 КЗпП України звільнення працівника є дисциплінарним стягненням.

У ст. 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Пленум Верховного Суду України у п. 22 постанови №9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів розяснив, що усправах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 1471, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_4 з посади директора ТОВБобрик було проведено з порушенням встановленого законом порядку та таке звільнення позивача є неправильним.

Згідно із ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до розяснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобовязаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд зясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обовязки сторін.

Суд встановив, що позивача ОСОБА_4 звільнено з посади директора ТОВБобрик наказом №2-З від 28 грудня 2012 року.

До суду позовну заяву про поновлення на посаді ОСОБА_4 подав 26 грудня 2014 року, тобто майже через два роки після звільнення його з посади директора ТОВБобрик. Клопотання про поновлення встановленого законом місячного строку звернення до суду з цим позовом, враховуючи уточнення позовних вимог, не заявляв, вказуючи на те, що строк звернення до суду він не пропустив, оскільки на його неодноразові звернення до відповідача ТОВБобрик наказ про звільнення йому не вручали. Копію оспорюваного ним наказу №2-З від 28 грудня 2012 року він одержав лише 30 грудня 2014 року уже після подачі позову до суду, тоді йому й стало відомо про підстави його звільнення та порушення прав.

Суд встановив, що у січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Броварської міжрайонної прокуратури Київської області із заявою щодо неправомірних дій працівників охоронної фірми ТОВАльянс Безпека, які не допускали його на територію ТОВБобрик (т. 1 а.с. 8.).

29 травня 2013 року на запит позивача ОСОБА_4 державним реєстратором йому було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно із яким керівником ТОВБобрик з 29 грудня 2012 року значився ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 10-11).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що про порушення своїх прав позивач ОСОБА_4 дізнався 29 травня 2013 року, отримавши вказаний витяг, у якому були відомості про те, що директором ТОВБобрик є інша особа ОСОБА_7, тому перебіг місячного строку звернення до суду має обчислюватися саме з цієї дати.

04 червня 2013 року ОСОБА_4 направив учаснику ТОВ Бобрик ОСОБА_6 заяву від 01 червня 2013 року, у якій просив надіслати на його адресу копії документів, що стали підставою для його звільнення з посади директора ТОВБобрик, а також остаточний розрахунок суми по заробітній платі за весь час перебування його на посаді директора ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 13).

Дана обставина ще раз підтверджує те, що позивачу ОСОБА_4 достовірно було відомо про звільнення його з посади директора ТОВБобрик.

11 листопада 2013 року позивач ОСОБА_4 повторно звернувся до ОСОБА_6 із заявою, у якій знову ж таки просив надати йому документи, що стали підставою звільнення його з посади директора ТОВБобрик та остаточні розрахунки по заробітній платі за весь час перебування на посаді директора ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 16).

02 грудня 2014 року позивач втретє звернувся до ТОВБобрик із проханням надати йому копії документів, що стали підставою його звільнення з посади директора ТОВБобрик та розрахунок суми належної при звільненні заробітної плати (т. 1 а.с. 17).

26 грудня 2014 року позивач ОСОБА_4, не отримавши документів, зокрема наказу, про звільнення його з посади директора ТОВБобрик, звернувся до суду з даним позовом.

З наведеного вбачається, що відсутність у ОСОБА_4 наказу про звільнення з посади директора ОСОБА_5 не була перешкодою подачі позову до суду про поновлення на посаді.

30 грудня 2014 року ОСОБА_4 отримав від відповідача ТОВБобрик копію наказу про звільнення його з посади директора ОСОБА_5 та довідку про доходи, про що сам позивач зазначив у своїй заяві про уточнення позовних вимог (т. 1 а.с. 49-51).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що поважних причин, які б унеможливлювали звернення позивача ОСОБА_4 до суду в місячний чи тримісячний строк із заявою про вирішення даного трудового спору, судом не встановлено, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про поновлення його на посаді директора ТОВБобрик та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають у звязку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 209, 212 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Бобрик, третя особа: ОСОБА_6 про визнання звільнення з посади незаконним, скасування рішення і наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.