Рішення № 6595257, 29.10.2009, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 3910 / 2009р. Головуючий у 1 інстанції: Шудрик А.А.

Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“29 ” жовтня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г.,

Суддів: Савченко О.В.,

При секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетик» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «06» липня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетик» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року ТОВ «Теплоенергетик» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.

В позові зазначали, що відповідач мешкає в квартирі №12 площею 41,4 кв. м будинку АДРЕСА_1, має склад сімї 4 чоловіки, використовує житлово-комунальні послуги та є абонентом ТОВ»Теплоенергетик». 15.11.2008 року між ними та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №224 по постачанню холодної води та водовідведення. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживачі житлово-комунальних послуг зобовязані щомісяця вносити плату за використані комунальні послуги згідно з тарифом. Проте відповідач плату вносить не систематично. В звязку з чим станом на 23.01.2009 року за ним виникла заборгованість у розмірі 972 грн. 30 коп., яка складається з послуг за водопостачання 163 грн. 02 коп., послуги водовідведення 512 грн. 05 коп., квартирна плата 297 грн. 23 коп.

З цих підстав просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 972 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

В процесі розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 16.05.2006 року по 01.06.2009 року в розмірі 859 грн. 68 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляджу справи в сумі 30 грн. та державне мито в сумі 51 грн

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 06 липня 2009 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Теплоенергетик» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне зясування обставин, що мають суттєве значення для справи, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вислухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення відповідача ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1.

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг, позивач посилався на те, що відповідачі використовують житлово комунальні послуги та є абонентом ТОВ „Теплоенергетик” Такі послуги отримували в період з травня 2006 по жовтень 2008 року і не оплачували їх у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі вказували на те, що позивач їм ніяких послуг не надавав і тому вони їх не оплачували.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надавав відповідачам комунальних послуг. Тому ніякої заборгованості перед ним не існує.

Але з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо.

Судом встановлено, що відповідачі проживають у квартирі багатоквартирного будинку, квартира приватизована.

З рахунку, наданому позивачем, по нарахуванню комунальних платежів, видно, що позивач надавав відповідачам послуги по водопостачанню та водовідведенню, а також по утриманню будинку та при будинкової території.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 2005 року №630 розрахунковим періодом для оплати споживачем послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 21 цих Правил також передбачено, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами ( нормами) споживання.

Як зазначено у ч.І ст.4 Закону України „Про житлово комунальні послуги” законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції встановлено, що фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню послуг по водопостачанню та водовідведенню і користування такими послугами, які витікають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, а відповідач, будучи споживачем цих послуг, свої зобов'язання по їх оплаті, не виконував у повному обсязі.

Посилання суду в рішенні на те, що оскільки між сторонами не було укладено договору про надання послуг, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають обставинам справи, та нормам матеріального права.

Відповідно до ч. З ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання по наданню послуг, має законні підстави вимагати від відповідача оплати за надання йому цих послуг. Відповідач не надав суду доказів про те, що він отримує послуги по водопостачанню та водовідведенню від іншого надавача таких послуг, і про те, що позивачем неналежно проводилось водопостачання та водовідведення зазначеної квартири, що давало б підстави для його звільнення від оплати послуг з водопостачання та водовідведення п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Доводи відповідача про те, що позивач неналежним чином виконував свої зобов"язання по утриманню будинку і водопостачанню, порушував їх права споживачів, не підтверджені в судовому засіданні. До позивача відповідачі з такими претензіями у розрахунковий період не звертались, акти претензії у відповідності зі ст. 18 Закону України „Про житлово комунальні послуги” не оформлювали . Тому позивач мав передбачені законом підстави для нарахування відповідачам вартості своїх послуг за утримання будинку та прибудинкової території, вивіз сміття ( так звана щомісячна квартплата), водопостачання та водовідведення.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для відмови позивачеві у задоволені його позовних вимог про стягнення з відповідачів вартості комунальних послуг, наданих за період з травня 2006 року по липень 2008 року.

Згідно розрахунку, що наданий позивачем, заборгованість по оплаті комунальних послуг з урахуванням сум, сплачених відповідачем у добровільному порядку, складає 896.47 грн. Саме ця сума і має бути стягнута з відповідачів на користь позивача.

Згідно ст. 7 Закону України „Про житлово комунальні послуги” встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Тарифи, за якими була нарахована заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення в квартиру, в якій проживають відповідачі, затверджені Комишувахською селищною радою, що відповідає вказаному закону.

Відповідно з п.5 ч.3 ст. 20 Закону України „Про житлово комунальні послуги” споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 29 Закону України „Про житлово комунальні послуги” договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Відповідачі у встановленому порядку не відмовлялися від користування послугами позивача по водопостачанню та водовідведенню квартири, відповідні мережі відключені не були.

Доводи відповідачів, що вони не повинні оплачувати комунальні послуги на тій підставі, що не укладений з позивачем відповідний договір є неспроможним.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не урахував встановлених обставин, зробив висновки, що не відповідають обставинам справи, не повно з"ясував обставини, які мають значення для справи і не застосував норма матеріального права, що мали бути застосовані. Тому рішення суду є незаконним і на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 79,81,88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 75 грн. 50 коп., і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом першої інстанції 45 грн.

Керуючись ст.ст. 209,218,304,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетик» задовольнити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від «06» липня 2009 року в цій справі скасувати, ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетик» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергетик» ЄДРПОУ 32175676 МФО 313399 р/р 26009055878139 в ЗРУ КБ „ПриватБанк” заборгованість за спожиті комунальні послуги в сумі 859 гривен 68 коп., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 45 гривен, та державне мито в сумі 75 гривен50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: