Постанова № 6594702, 21.10.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року                                                                          Справа № 2а-4278/09/0870

    (16 год. 45 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербака А.А., при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтеза Груп» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському  районі м. Запоріжжя, про визнання протиправним  та скасування податкового  повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

    До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Інтеза-Груп» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, про  визнання протиправним  та скасування податкового  повідомлення – рішення № 0005461501/0 від 14.07.2009.

В обґрунтування  позову  посилається на те, що  при прийняті оскаржуваного податкового  повідомлення-рішення відповідач неправильно застосував положення ЗУ “Про податок на додану вартість”, ЗУ “Про порядок погашення зобов’язань платників  податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а висновки, наведені  в акті  перевірки є хибними та безпідставними, що суперечать чинному законодавству з питань оподаткування, виходячи з наступних правових підстав : по-перше , при опису порушення  за січень 2009 року , податковим органом не зазначено завищення податкового кредиту по податкових накладних в розрізі помісячно, окремо по податкових накладних за січень 2008 року та за лютий 2008 року. Окрім того на першій сторінці акту перевірки № 504/16/35596099 від 09.07.2009 підприємства ПП «Інтеза-Груп» податковий орган в розділі

«Загальні положення» (відомості про підприємство) вказує повну назву перевіряємого підприємства – приватне підприємство «Зовнішньоторговельна компанія «КАФ». При складенні акту перевірки відповідачем фактично взагалі не відображено ніякі докази стосовно встановленого факту порушення із заниженням податкового кредиту, зокрема не чітко викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, не зазначено період фінансово-господарської діяльності платника податків, а саме місяць в якому дане порушення здійснено і при цьому не додано до акту перевірки письмові пояснення посадових осіб суб’єкта господарювання щодо встановлених порушень. Податковим органом не зазначено взагалі первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому і бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. При цьому в акті перевірки відповідачем не зазначено, що у підприємства відсутні первинні документи або ненадані для перевірки. До акту не додано пояснення посадових осіб або інших працівників суб’єкта господарювання, що перевірявся  щодо відсутності первинних та інших документів.

       У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та дали пояснення в обґрунтування позову аналогічні викладеним у позовній заяві.

          Відповідач позов не визнав. У письмових  запереченнях  від 17.08.2009 (вих.№16679/10-014) та від 02.10.2009 (вих.№ 20582/10-014) посилається на те, що за результатами проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки підприємства, встановлено порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, платником податків включено до дозволеного податкового кредиту в деклараціях з січня по квітень 2009 року суми за податковими накладними, виписаними у грудні 2007 року , січні-лютому 2008 року. Зазначає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному  періоді, на який  припадає  дата виникнення податкових  зобов’язань продавця (п. 7.3 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”). Платник податку, який не отримав податкову накладну, але оплатив товари (послуги) та отримав їх, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву  зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум  цього податку до складу податкового кредиту (п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану вартість”). Вказує, що законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх  прав на отримання податкового  кредиту  після настання дати виникнення права на податковий  кредит. На думку відповідача, якщо на дату виникнення права на податковий кредит  платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених  сум податку. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.    

         Представник відповідача в судовому  засіданні із доводами позивача не погоджується  та вважає вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають  задоволенню з підстав, визначених  у  запереченнях.

         Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

         З  08.07.2009 по 09.07.2009 Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена невиїзна  документальна (камеральна) перевірка з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій приватним підприємством «Інтеза-Груп» звітності з податку на додану вартість за період – січень, лютий, березень, квітень 2009 року.

За результатами даної перевірки був складений акт № 504/16/35596099 від 09.07.2009. На підставі вказаного акту відповідач направив позивачу податкове  повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0005461501/0 від 14.07.2009 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2757269,00 грн., в тому числі основного платежу з податку на додану вартість в сумі 1979907,00 грн., та штрафних санкцій на суму 777362,00 грн.

Адміністративне оскарження податкового повідомлення – рішення № 0005461501/0 від 14.07.2009 Приватне підприємство «Інтеза-Груп» не здійснювало. Не погоджуючись із податковим повідомленням – рішенням № 0005461501/0 від  14.07.2009 позивач звернувся до суду.                                                                                                                                    

Щодо нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що  ПП «Інтеза-Груп»  були укладені договори :  щодо надання послуг б/н  від 28.12.2007 та купівлі-продажу № 01/14 від 25.12.2007 ,  № 01/11 від 19.12.2007, № 01/12/ від 26.12.2007, № 01/10 від 19.12.2007, № 01/16 від 14.12.2007. Зазначеними договорами було передбачено, що виконані роботи оформлюються відповідними актами здачі-прийняття робіт, та підтверджені видатковими накладними.

           Вислухавши пояснення представників сторін,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними  цільовими фондами” контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

    Крім того, суд вважає висновки податкової інспекції, викладені в акті  перевірки безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

    Згідно абз.2 п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у  разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).    

           Так, відповідно до  п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

    придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

    придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

    Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

    або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

    Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

    Суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ “Розрахунок коригування сум ПДВ”  не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

    Позивачем в судове  засідання надані  податкові накладні,  які були  включені до податкових  декларацій за січень–квітень 2009 р. Вказаними документами підтверджується факт отримання  позивачем  податкових накладних із запізненням, відповідно у січень-квітень 2009 р.

    Також суд зазначає, що слід враховувати терміни позовної давності, встановлені                ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються

норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту. Тому, заперечення відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

    Обставини, які слугували фактичною  підставою для нарахування  податкового  зобов'язання  згідно спірного  податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7  Закону України “Про податок на додану вартість”.

    Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов  висновків про порушення платником податку вимог п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”в частині подання до податкових  декларацій за січень-квітень 2009  та необґрунтовано прийняв податкове повідомлення-рішення  № 0005461501/0 від 14.07.2009 р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2757269,00 грн., в тому числі основного платежу з податку на додану вартість в сумі 1979907,00 грн., та штрафних санкцій на суму 777362,00 грн.

З огляду на викладене, позовні  вимоги  Приватного підприємства «Інтеза-Груп» підлягають задоволенню, а оскаржуване  податкове  повідомлення-рішення № 0005461501/0   від 14.07.2009  - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійсненні нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України (або  відповідного місцевого бюджету, якщо іншою  стороною був  орган  місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

    На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

                                                               ПОСТАНОВИВ:    

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення  № 0005461501/0 від 14.07.2009 прийняте Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

            Стягнути з Державного бюджету України на користь  Приватного підприємства “Інтеза – Груп”(69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 5, код ЄДРПОУ 35596099) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.    

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 27 жовтня 2009 року.

Суддя         (підпис)     А.А.Щербак

З оригіналом згідно

Суддя                 А.А.Щербак

Постанова станом на 03.11.2009 року не набрало законної сили

Суддя                 А.А.Щербак