Рішення № 65922048, 18.10.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4243/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Токач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлторі плюс» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності та витребовування майна з незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2013р. призначено арбітражного керуючого Мальцеву А. В. розпорядником майна позивача як боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2013р. у вказаній справі: відсторонено керівника ТОВ Ріелторі Плюс» або будь-яких інших осіб, які виконують обов'язки керівника ТОВ «Ріелторі Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, від посади керівника товариства; покладено виконання обов'язків керівника ТОВ «Ріелторі Плюс» на розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Мальцеву A.B.

За таких умов, позивач зазначає, що ч. 8, 9 та 10 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на момент відкриття провадження у справі) унормовано права та обов'язки розпорядника майна в процедурі розпорядження майном боржника. Так, розпорядник майна має право: аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника; зобов'язаний: вживати заходів для захисту майна боржника, аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках, діяти при здійсненні своїх повноважень добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

У зв'язку з наведеним, а також у відповідності до норм чинного законодавства, ТОВ «Ріелторі Плюс» звертається до суду за захистом свого права та законного інтересу, порушення яких виявилося у безпідставному вибутті належного ТОВ «Ріелторі Плюс» майна з власності останнього.

27.10.2009р. рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №2-2093/2009р. визнано право власності за ОСОБА_2 на нежилі приміщення №103 (18, 7 кв, м), №104 (2, 2 кв. м), №105 (22, 1 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №10; нежилі приміщення №106 (43, 2 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №11; нежиле приміщення №121, виділене в окремий об'єкт права власності №12, які розташовані у АДРЕСА_1.

На момент винесення вказаного вище рішення та його перегляду судом апеляційної інстанції, нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1., належало ТОВ «Ріелторі Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.02.2011р., про що внесено реєстраційний запис №19805356 від 07.08.2007р.

В той же час, використовуючи наведене рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2009р. у справі №2-2093/2009р. в якості правовстановлюючого документу та всупереч вже зареєстрованому праву ТОВ «Ріелторі Плюс». ОСОБА_2 зареєстровано право власності на окреслені вище об'єкти нерухомого майна за собою. За результатами перегляду справи №2-2093/2009р. у касаційному порядку, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.04.2014р. ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28.11.2013р. про залишення рішення Ірпінського міського суду Київської області без змін, було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

28.05.2014р., при новому розгляді справи, Апеляційним судом Київської області було скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2009р. у справі №2-2093/2009р. та ухвалено нове, яким ОСОБА_2 відмовлено у заловоленні позовних вимог про визнання права власності.

Скасувавши ухвалу Апеляційного суду Київської області 28.11.2013р. про залишення рішення Ірпінського міського суду Київської області у наведеній справі без змін, суд касаційної інстанції фактично скасував правову підставу набуття ОСОБА_2 права власності на об'єкти нерухомого майна-нежилі приміщення №103 (18, 7 кв. м), №104 (2, 2 кв. м), №105 (22, 1 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №10; нежилі приміщення №106 (43, 2 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №11; нежиле приміщення №121, виділене в окремий об'єкт права власності №12, які розташовані у АДРЕСА_1 та, по суті, підтвердив факт незаконності переходу права власності на такі приміщення від ТОВ «Ріелторі Плюс» до ОСОБА_2

ОСОБА_2, 17.06.2014 подарував спірні приміщення ОСОБА_1, зокрема: приміщення № 10,11,12 по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського Нотаріального округу Київської області Бова Т.В.

За вказаних вище обставин, а також у відповідності до норм чинного законодавства, що регулюють відносини власності, ТОВ «Ріелторі Плюс» вважає ефективним способом захисту свого майнового права звернення до суду з позовом про витребування нерухомого майна - нежилих приміщень №103 (18, 7 кв. м), №104 (2, 2 кв. м), №105 (22, 1 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №10; нежилі приміщення №106 (43, 2 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №11; нежиле приміщення №121, виділене в окремий об'єкт права власності №12, які розташовані у АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 вилучення такого майна та реєстрації права власності за ТОВ «Ріелторі Плюс», адже законодавцем не обмежено пред'явлення позову про визнання права власності з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, відтак, він може бути самостійним або додатковим (супутнім) позовом до іншого речового позову.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав телефонограму про слухання справи в його відсутності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про слухання справи в його відсутності, заперечував проти задоволення позову.

Представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ «Ріелторі Плюс» звертається до суду за захистом свого права та законного інтересу, порушення яких виявилося у безпідставному вибутті належного ТОВ «Ріелторі Плюс» майна з власності останнього.

27.10.2009р. рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі №2-2093/2009р. (копія додається) визнано право власності за ОСОБА_2 на нежилі приміщення №103 (18, 7 кв, м), №104 (2, 2 кв. м), №105 (22, 1 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №10; нежилі приміщення №106 (43, 2 кв. м), виділені в окремий об'єкт права власності №11; нежиле приміщення №121, виділене в окремий об'єкт права власності №12, які розташовані у АДРЕСА_1.

На момент винесення вказаного вище рішення та його перегляду судом апеляційної інстанції, нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1., належало ТОВ «Ріелторі Плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 25.02.2011р. (копія додається), про що внесено реєстраційний запис №19805356 від 07.08.2007р.

В той же час, використовуючи наведене рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2009р. у справі №2-2093/2009р. в якості правовстановлюючого документу та всупереч вже зареєстрованому праву ТОВ «Ріелторі Плюс». ОСОБА_2 зареєстровано право власності на окреслені вище об'єкти нерухомого майна за собою.

10.07.2008р. ОСОБА_2 та ТОВ «Ріелторі Плюс» укладено договір про фінансування будівництва.

Пунктом 2.1 зазначеного Договору вказано, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання профінансувати будівництво частини торгівельного центру в АДРЕСА_1 а ТОВ «Ріелторі Плюс», зобов'язався передати йому у власність об'єкт фінансування. Додатком до Договору за ОСОБА_2 закріплювалися нежитлові приміщення об'єкту фінансування. Договором також передбачено, що ТОВ «Ріелторі Плюс» зобов'язується сприяти ОСОБА_2 у оформленні права власності на об'єкт фінансування. На виконання п. 7.1. Договору та в дотримання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ 15.12.2004 року №637 в редакції від 20.01.2007 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Ріелторі Плюс» грошові кошти в сумі 400 000,00 грн.

Виконавши фінансове зобов'язання, в подальшому, ОСОБА_2 повинен був одержати частину загальної площі торгівельного центру «Буча-Пасаж», а саме 100 кв.м., які розташовані на другому поверсі.

Так, 15.09.2008 року між ТОВ «Ріелторі Плюс» та ОСОБА_2 укладено Акт прийому-передачі об'єкту фінансування до Договору про фінансування будівництва № 10/2008 від 10.07.2008 року, за яким спірні приміщення перейшли у власність ОСОБА_2

18.11.2008 року Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області прийняв рішення №544 «Про оформлення права власності за інвесторами торгівельного центру по АДРЕСА_1». Зі змісту встановлено, що воно винесене на підставі Заяви генерального директора ТОВ «Ріелторі Плюс», ОСОБА_8 від 10.11.2008 року №236 щодо оформлення права власності на інвесторів будівництва, які брали участь у фінансуванні будівництва торгівельного центру по АДРЕСА_1.

Позивач звертався до органу місцевого самоврядування із заявою щодо реєстрації права власності на спірне нерухоме майно на ім'я ОСОБА_2

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у користування, не з їхньої волі. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Враховуючи вимоги статті 10 ЦПК України та виходячи зі змісту статті 388 ЦК України, на власника покладається обов'язок довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав його, не з їхньої волі. Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила), він не має права вимагати повернення майна від добросовісного набувача. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає Можливість його витребування від добросовісного набувача.

ТОВ «Ріелторі Плюс» за своєю волею уклало договір про фінансування будівництва, отримавши кошти від ОСОБА_2; за своєю волею склало Акт прийому-передачі об'єкту Фінансування до Договору про фінансування будівництва №10/2008 від 10.07.2008 року, за яким спірні приміщення перейшли у власність ОСОБА_2; за своєю волею звертався до Виконавчого комітету Бучанської міської ради" із заявою щодо оформлення ава власності на інвесторів будівництва, в тому числі, на ОСОБА_2, передача спірних приміщень Відповідачу відбулась саме за волею позивача, а тому витребувати дані приміщення на підставі ст. 388 цивільного кодексу України є неможливим.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.10.2008 року, не можливо встановити, чи являється Позивач власником спірних приміщень, а відповідно до ст. 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, факт передачі ОСОБА_2 спірних приміщень ОСОБА_1 за договорами дарування № 524, 525, 526 від 17.06.2014 року, жодним з доказів поданим Позивачем підтверджено не було. Згідно наданої детальної та актуальної інформації з Реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції, ні ОСОБА_1, ні ТОВ. «Ріелторі Плюс» не являються власниками спірних приміщень.

Враховуючи викладене, за ТОВ «Ріелторі Плюс» не може бути визнано право власності на спірні приміщення, і дані спірні приміщення не можуть бути витребувані на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України з володіння ОСОБА_1, оскільки судами встановлено факт виконання сторонами ОСОБА_2 та ТОВ «Ріелторі Плюс» зобов'язання за договором фінансування будівництва; факт законної передачі спірних приміщень ТОВ «Ріелторі Плюс» у володіння ОСОБА_2 за Актом прийому-передачі об'єкту фінансування до Договору про фінансування будівництва №10/2008 від 10.07.2008 року та факт наявності у ОСОБА_2 права на реєстрацію права власності на спірні приміщення як на новостворене майно. Крім того, Позивачем не доведено наявність у ОСОБА_1 права власності на спірні приміщення.

В рішенні Апеляційного суду Київської області від 28.05.2014 року, яким рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2009 року скасоване, зазначено, що відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України ОСОБА_2 в судовому порядку не міг набути право власності на новостворену річ. Суд, вважав, що ТОВ «Ріелторі Плюс» є таким, що повністю виконало свої зобов'язання за договором (до речі за власною волею) з моменту підписання ОСОБА_2 Акту приймання - передачі об'єкту фінансування. Також Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 не оформив право власності на об'єкт фінансування - на спірні приміщення в установленому законом порядку для оформлення права власності на новостворене майно.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27.10.2009р. скасоване через, що ОСОБА_2 обрав невірний спосіб захисту своїх прав та оформлення права власності, звернувшись до суду, а не до уповноваженого органу (на той час до Бюро технічної інвентаризації), який мав провести реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірні приміщення.

Тому, згідно винесених судами рішень (рішення Апеляційного суду Київської області від 28.05.2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.08.2014 року) та згідно встановлених даними судами обставин, ОСОБА_2 має звернутись до органу реєстрації прав на нерухоме майно задля здійснення реєстрації права власності на новостворене майно - спірні приміщення.

Враховуючи викладене, за ТОВ «Ріелторі Плюс» не може бути визнано право власності на спірні приміщення, і дані спірні приміщення не можуть бути витребувані на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України з володіння ОСОБА_2, оскільки судами встановлено факт виконання сторонами ОСОБА_2 та ТОВ «Ріелторі Плюс» зобов'язання за договором фінансування будівництва; факт законної передачі спірних приміщень ТОВ «Ріелторі Плюс» у володіння ОСОБА_2 за Актом прийому-передачі об'єкту фінансування до договору фінансування будівництва № 10/2008 від 10.07.2008р.та факт наявності у ОСОБА_2 права на реєстрацію права власності на спірні приміщення як на новостворене майно.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлторі плюс».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.ст. 6-8, 10, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рієлторі плюс» про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння .

Повний текст рішення буде виготовлено 24.10.2016 року.

Скасувати заходи забезпечення накладені ухвалою від 06 серпня 2014 року щодо накладення арешту на нежитлові приміщення №103 (18,7 кв. м.), №104 (2,2 кв. м.), №105 (22,1 кв. м.), що виділені в окремий об'єкт права власності №10; нежитлові приміщення №106 (43,2 кв. м.), що виділені у окремий об'єкт права власності №11; нежитлові приміщення №121 (37,1 кв. м.), що виділене в окремий об'єкт права власності №12, що розташовані по АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення, а особами, які були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, - з дня отримання копії рішення.

Суддя: Д. С. Кухленко