Рішення № 65914282, 11.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Лапчевської О.Ф.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та застосування двосторонньої реституції

та за позовом третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа: ОСОБА_1, про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, визнання недійсним договору застави, застосування наслідків недійсності правочину та застосування двосторонньої реституції, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», Банк), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, звернувся до суду з позовом, уточненим в подальшому, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на те, що з моменту подання позовної заяви розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Банком змінився за рахунок нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки і у зв'язку з частковим погашенням боргу, просив стягнути заборгованість у сумі 16 080,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2015 та з урахуванням боргу по сплаті комісії становить 376 707 грн. 47 коп.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_1 в червні 2015 року звернулася до суду із зустрічним позовом, уточненим в подальшому, до ПАТ «ВТБ Банк», в якому, посилаючись на порушення Банком положень Закону України «Про захист прав споживачів», просила визнати недійсним кредитний договір № 73Г03-08 від 28 липня 2008 року, укладений з Банком та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, застосувавши двосторонню реституцію, а саме: зобов'язати ПАТ ВТБ Банк» повернути їй сплачені за кредитним договором відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію у розмірі 32 796,00 доларів США, а вона повинна повернути Банку 37 200 доларів США та 21 914 грн.

В серпні 2015 року третя особа ОСОБА_3 заявив самостійні вимоги у справі, звернувся до суду з позовом до ПАТ «ВТБ Банк» та просив визнати недійсним кредитний договір № 73Г03-08 від 28 липня 2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, з моменту його укладення, визнати договір застави № 64Г09-08 від 28 липня 2008 року недійсним з моменту його укладення та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину і застосувати двосторонню реституцію.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 73Г03-08 від 28.07.2008 у розмірі 16 080 доларів США 74 центи, що згідно з офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2015 становить 376 700 грн. 47 коп. Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог Банку, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом безпідставно взято до уваги та покладено в основу рішення розмір заборгованості, наданий Банком, який не підтверджений належними доказами.

За вказаних обставин, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалити нове рішення.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні її позову до ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 звернулася до суду з окремою апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог.

Також не погоджуючись з рішенням суду в частині щодо відмови в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційною суду м. Києва від 25 липня 2016 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду в частині щодо задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк».

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду в частині щодо відмови в задоволенні зустрічного позову визнано неподаною і повернуто апелянту та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30.09.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 в частині щодо відмови в задоволенні позову третьої особи також визнано неподаною і повернуто апелянту.

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ВАТ «ВТБ банк», Банк), правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 73Г03-08, за умовами пункту 1.1. якого Банк надає позичальнику грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту - 32 796 доларів США; строк кредитування - 7 років до 2015 року включно; проценти за користування кредитом - 13,5% річних; мета кредиту - купівля автомобіля Toyota Camry, а позичальник зобов'язується використати кредит на передбачені в кредитному договорів цілі, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, щомісячні комісії Банку та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору встановлено, що у разі, якщо на виконання п. 4.7. Кредитного договору, позичальник або інша особа застрахує автомобіль, що переданий Банку в заставу в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», замість процентної ставки, вказаної в п. 1.1. Кредитного договору встановлюється акційна процентна ставка в розмірі 7,77% річних. Акційна процентна ставка діє виключно на період дії договору страхування (полісу), укладеного зі страховиком.

Згідно пункту 1.3. Кредитного договору при продовженні дії/укладанні нового договору страхування (полісу) зі страховиком, за умови надання Банку відповідних підтверджень упродовж п'яти банківських днів з моменту припинення дії попереднього договору страхування (полісу), проценти за користування кредитом нараховуються за акційною процентною ставкою, встановленою в п. 1.2. Кредитного договору.

У відповідності до пунктів 1.4., 1.5. Кредитного договору у разі укладання позичальником договору страхування не зі страховиком, а з іншою акредитованою Банком страховою компанією та надання протягом п'яти банківських днів договору страхування та документів, що підтверджують сплату страхового платежу, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем закінчення дії попереднього договору страхування (полісу) нараховуються за ставкою, встановленою п. 1.1. Кредитного договору.

У разі не надання позичальником документів, що підтверджують продовження дії/укладання нового договору страхування (полісу) протягом п'яти банківських днів від дня закінчення дії попереднього договору страхування, або надання документів, що підтверджують факт укладання договору страхування заставленого майна з неакредитованою Банком страховою компанією, проценти за користування кредитом, починаючи з шостого дня від дня закінчення дії попереднього договору страхування, нараховуються за процентною ставкою, встановленою в п. 1.1. Кредитного договору, збільшеною на 2 відсотки.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 і рахунок по процентах НОМЕР_2.

Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит, сплатити Банку проценти за користування кредитом та щомісячну комісію у валюті кредиту в розмірі та в порядку, встановленому п. 8.1. Кредитного договору в строк до 27 липня 2015 року включно (п. 4.1. Кредитного договору).

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачено, що перший платіж по кредиту включає проценти нараховані за період, починаючи з дня видачі кредиту по останнє число першого процентного періоду.

Наступні платежі по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом здійснюються позичальником щомісячно ануїтетним платежем в сумі не менше ніж 509 доларів США 00 центів в період з 21 по 28 число кожного місяця, починаючи з серпня 2008 року згідно з Графіком погашення капіталу та процентів (Додаток № 1 до Кредитного договору), який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору № 73Г03-08 від 28.07.2008 - Графіку погашення капіталу та процентів (далі - Графік) ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно погашати борг по кредиту та відсоткам, загальна сума яких щомісяця становить 509,00 доларів США. Згідно Графіку станом на 27.07.2015 ОСОБА_1 вкінці терміну кредитного договору повинна погасити борг по кредиту на суму 32 796,00 доларів США та борг по відсотках на суму 9 974,62 доларів США, загальна сума яких складає 42 770,62 доларів США.

Ануїтетні платежі - регулярні рівні щомісячні платежі, що направляються на погашення кредиту і процентів та розраховуються таким чином, що вкінці терміну кредитного договору за умови виконання зобов'язання позичальником заборгованість повністю погашається.

Щомісячно в період сплати ануїтетного платежу, здійснюється погашення комісії Банку за управління кредитом в розмірі 0,03 відсотків від початкової суми кредиту, що складає 9,84 доларів США.

Погашення кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячних комісій здійснюється шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок НОМЕР_3, відкритий в Банку.

Даним договором без якого-небудь додаткового розпорядження позичальник дає доручення Банку 28 числа кожного місяця здійснювати договірне списання і перераховувати з рахунку НОМЕР_3 грошові кошти у розмірі суми зобов'язань позичальника згідно цього Договору на день перерахування.

Згідно пункту 8.2. Кредитного договору у випадку часткового щомісячного погашення кредиту та процентів за користування кредитом у сумі, що перевищує щомісячний ануїтетний платіж, позичальник не звільняється від зобов'язання здійснювати щомісячне погашення наступних ануїтетних платежів у повному обсязі. При сплаті суми більше зазначеної, сума перевищення направляється на погашення кредиту. При цьому сума всіх платежів не повинна перевищувати суму зобов'язань, встановлених Кредитним договором.

Відповідно до п. 8.3. Кредитного договору при несплаті процентів та/або частини кредиту в період зазначений в п. 8.1. вони вважаються простроченими.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Банку у такій черговості: у першу чергу сплачується прострочена щомісячна комісія; у другу чергу сплачуються прострочені проценти за користування кредитом; у третю чергу сплачується прострочена сума кредиту; у четверту чергу погашається пеня за прострочення сплати процентів, кредиту та комісії; у п'яту чергу сплачується нарахована щомісячна комісія; у шосту чергу сплачуються нараховані проценти за користування кредитом, які не є простроченими; у сьому чергу сплачується непрострочена сума кредиту.

У випадку непогашення або погашення не в повному обсязі щомісячного ануїтетного платежу та щомісячної комісії Банку, позичальник несе відповідальність згідно з п. 9.1 цього Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом ПАТ «ВТБ Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав кредитні кошти у розмірі 32 796,00 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки № TR/TR/474.1. від 28 липня 2008 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим прострочила сплату чергових частин зобов'язання.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунком суми заборгованості за кредитним договором № 73Г03-08 від 28.07.2008, наданого позивачем, у ОСОБА_1 перед Банком станом на 24.03.2015 наявна заборгованість у сумі 16 080,74 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24.03.2015 та з урахуванням боргу по сплаті комісії становить 376 707,47 грн., а саме: борг за кредитом з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 8 583,99 доларів США (еквівалент 199 902,57 грн.) в тому числі поточна заборгованість за кредитом - 2 502,91 доларів США (еквівалент 58 287,38 грн.); заборгованість за простроченим кредитом - 5 981,33 доларів США (еквівалент 139 292,28 грн.); 3% річних - 99,75 доларів США (еквівалент 2 322,91 грн.). Борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 806,68 доларів США (еквівалент 18 785,90 грн.) в тому числі сума простроченої заборгованості по процентам - 785,67 доларів США (еквівалент 18 296,56 грн.); 3% річних - 10,05 доларів США (еквівалент 234,10 грн.); сума заборгованості за нарахованими процентами - 10,96 доларів США (еквівалент 255,23 грн.). Борг по сплаті комісії за обслуговування кредиту з урахуванням 0,5% пені нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань - 2 221,66 грн. Пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, кредиту в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу - 6 690,07 доларів США (еквівалент 155 797,34 грн.) (т. 1, а.с. 84).

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором Банком на виконання вимог пункту 6.3. Кредитного договору 31.07.2014 надіслано ОСОБА_1 лист-вимогу про дострокове погашення кредиту. Досудова вимога залишилася не виконаною.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, ретельно дослідив суму заборгованості, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 перед Банком заборгованості та її розміру.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального закону.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Додатку № 1 до Кредитного договору (Графік погашення капіталу та процентів) ОСОБА_1 повинна сплачувати щомісяця загальну суму платежу у розмірі 509,00 доларів США (т. 1, а.с. 22-23). Згідно Графіку, який є невід'ємною частиною Кредитного договору, шляхом внесення ОСОБА_1 ануїтетних платежів щомісячно у розмірі 509,00 доларів США загальна сума внесених платежів за період з 28.07.2008 по 28.07.2015 складатиме 42 770,62 доларів США.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 виконала не в повному обсязі, а саме у розмірі 37 200,00 доларів США та 21 914,00 грн.

Так, в заяві про уточнення зустрічних позовних вимог та внесення змін щодо предмета позову ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір із застуванням наслідків його недійсності та двосторонньої реституції, а саме зобов'язати Банк повернути сплачених нею 37 200,00 доларів США та 21 914,00 грн. (т. 2, а.с. 71-72). Вказані відповідачкою обставини в заяві про уточнення зустрічних позовних вимог дають підстави вважати про часткове визнання останньою суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 200,00 доларів США та 21 914,00 грн.

Заперечуючи проти розміру заборгованості, у відповідності до вимог ст. 10, 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, а лише зазначила, що сума заборгованості нарахована Банком безпідставно та необґрунтовано.

В судовому засіданні 01.11.2016 року ОСОБА_3, діючи в своїх інтересах, та в інтересах ОСОБА_1 підтримав подане ОСОБА_1 клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для визначення наявної суми заборгованості.

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, в межах повноважень, передбачених ст. 300 ЦПК України, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2016 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої визначено у 2-х місячний строк (т. 4, а.с. 17-18).

Згідно ухвали суду від 01.11.2016 обов'язок щодо оплати витрат по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1, в судовому засіданні представнику ОСОБА_1 -ОСОБА_2 роз'яснено порядок оплати за проведення експертизи та наслідки неподання експертам необхідних документів на підтвердження її оплати.

Судовим експертом Українського центру судових експертиз 16.11.2016 направлявся ОСОБА_1 лист щодо оплати судово-економічної експертизи.

Суд також повідомляв ОСОБА_1 про необхідність здійснення оплати експертизи.

Згідно практики Європейського суду, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ОСОБА_1 не цікавилась рухом справи та не демонструвала готовність оплати за проведення експертизи.

Матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання у зв'язку з відсутністю оплати експертного дослідження ОСОБА_1 (т. 4, а.с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 частково визнала заборгованість за кредитним договором, належних та допустимих доказів на спростування розміру заборгованості, заявленого Банком до стягнення не надала, а також враховуючи наданий Банком розрахунок заборгованості, який належним чином оформлений та містить печатку і підпис уповноваженої особи банку, колегія суддів вважає вірним висновок суду щодо задоволення позову Банку у повному обсязі та стягнення заборгованості відповідно до розрахунку, наданого ПАТ «ВТБ Банк».

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності боргу, а саме Банком надано виписки по рахунку, який не відноситься до кредитного договору від 28.07.2008 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, як вбачається з матеріалів справи 10.04.2009 ПАТ «ВТБ Банк» направив ОСОБА_1 лист, в якому повідомив, що у зв'язку з переходом Банку на нове програмне забезпечення та з метою удосконалення процедури обслуговування кредиту виникла необхідність внесення змін в укладений кредитний договір від 28.07.2008 № 73Г03-08. За таких обставин Банк звернувся до ОСОБА_1 з проханням підписати договір про внесення змін до кредитного договору, зазначивши, що суттєві умови договору (ставка, строк кредиту) залишаться незмінними (т. 2, а.с. 68).

03 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із заявою щодо надання довідки про наявність, стан та рух коштів за кредитним договором.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 Банк надіслав лист, в якому зазначив, що у зв'язку з переходом Банку на нове програмне забезпечення та з метою удосконалення процедури обслуговування кредиту рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_5 було закрито. У листі Банк також зазначив, що таке повідомлення було отримано відповідачкою 13.04.2009, але зміни підписані не були у зв'язку з відмовою без зазначення причини (а.с. 67).

Крім цього, на виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 09.09.2015 про витребування доказів від позивача представником Банку надано виписки по рахункам, на яких обліковується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 73Г03-08 від 28.07.2008 за період з 28.07.2008 по 24.03.2015 (подання заяви про уточнення позовних вимог) та детальний розрахунок суми заборгованості станом на 24.03.2015 (т. 2, а.с. 140-148).

Отже, доводи апеляційної скарги про не надання Банком належних доказів про наявність боргу не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного підвищення Банком відсоткової ставки за користування кредитом є необґрунтованими, а тому на увагу судової колегії не заслуговують.

Пунктом 1.1. кредитного договору встановлено фіксовану відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 13,5% річних. Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено встановлення акційної відсоткової ставки за користування коштами в розмірі 7,77% у разі страхування предмету застави в ТзДВ «СК «Віді Страхування». Акційна процентна ставка діє виключно на період дії договору страхування (полісу), укладеного зі страховиком.

Поряд з цим пунктом 1.4. кредитного договору також передбачено страхування позичальником предмету застави в іншій, акредитованій Банком, страховій компанії. В такому разі використовується відсоткова ставка за користування кредитними коштами, встановлена п. 1.1. кредитного договору (13,5% річних).

Згідно п. 1.5. кредитного договору у разі ненадання позичальником документів, що підтверджують продовження дії/укладення нового договору страхування протягом п'яти банківських днів від дня закінчення дії попереднього договору страхування, або надання документів, що підтверджують факт укладання договору страхування заставленого майна з неакредитованою Банком страховою компанією, проценти за користування кредитом, починаючи з шостого банківського дня, нараховуються за процентною ставкою, встановленою п. 1.1. кредитного договору, збільшеною на 2%.

З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що відсоткова ставка у розмірі 15,5% була встановлена з 27.08.2012 відповідно до п. 1.5. кредитного договору.

ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували, що Банком встановлену підвищену процентну ставку безпідставно з порушенням умов кредитного договору.

За вказаних обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновком суду в частині щодо визначення грошової одиниці, в якій має бути стягнута пеня та 3% річних, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютного платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню і інші складові грошового зобов'язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-79цс14 у постанові від 02.07.2014 і у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України по справі № 6-145цс14 у постанові від 24.09.2014.

При цьому, стаття 625 ЦК України унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і з огляду на правову природу трьох процентів річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума повинна бути визначена до стягнення виключно в національній валюті України - гривні.

Вищезазначене дає підстави суду апеляційної інстанції для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду в частині визначення грошової одиниці щодо пені та 3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині визначення грошової одиниці щодо комісії, пені та 3% річних - змінити, виклавши резолютивну частину рішення щодо цих вимог в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 280 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят) доларів США 87 центів, що згідно курсу НБУ станом на 24.03.2015 еквівалентно 216 131 (двісті шістнадцять тисяч сто тридцять одна) грн. 45 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 484 доларів США 24 центи, що згідно курсу НБУ станом на 24.03.2015 еквівалентно 197 579 грн. 66 коп., заборгованість по відсотках у розмірі 796 доларів США 63 центи, що згідно курсу НБУ станом на 24.03.2015 еквівалентно 18 551 грн. 79 коп.; заборгованість по сплаті комісії у розмірі 2 221 (дві тисячі двісті двадцять одна) грн. 66 коп., пеню у розмірі 155 797 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 2 557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 01 коп. та судовий збір у сумі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 756/16843/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/989/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.