Постанова № 65884475, 06.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1109/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів Шеметенко Л.П., Єщенка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення штрафу,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення відповідачем під час проведення перевірки його прав, як субєкта містобудування, а саме: не був повідомлений про проведення перевірки; не брав участі у проведенні перевірки; в порушення п. 18 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 №553, перевірка проведена відносно двох осіб; в оскаржуваній постанові Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області не навело жодного доказу здійснення реконструкції ОСОБА_1; позивач не є субєктом правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», просив суд (а.с. 6): визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 лютого 2013 №14 стосовно ОСОБА_1

14 травня 2014 Миколаївським окружним адміністративним судом ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

12 листопада 2014 Одеським апеляційним адміністративним судом рішення суду попередньої інстанції залишено без змін.

Однак, 12 травня 2016 Вищий адміністративний суд України прийняв рішення про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2014 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Приймаючи вказане вище рішення Вищий суд вказав, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав правової оцінки договору оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2009, згідно до якого, ОСОБА_2 передав в оренду ФОП ОСОБА_1 на термін до 01 січня 2019 нежитлові приміщення, площею 139,5 кв.м. : гараж (літ. «Г-1») 98.0 кв.м. та гараж (літ. «Д-1») 41,5 кв.м. по вул.. Одеській, 110-а в м. Миколаєві. Відповідно до умов договору позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення для використання під СТО та авто мийку. Не взяв до уваги Миколаївський окружний адміністративний суд і того факту, що саме ФОП ОСОБА_1 30 квітня 2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано дозвіл №090573/11 на розміщення СТО з авто мийкою на території обєктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення по вул.. Одеській, 110-а в м. Миколаєві для здійснення в ньому ремонту автомобілів та надання послуг з миття автотранспорту. Крім того, до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за те, що він здійснював експлуатацію обєкту містобудування без прийняття його в експлуатацію, а не у звязку із тим, що він, здійснивши реконструкцію цього обєкту, не здав його в експлуатацію.

Також Вищий адміністративний суд України вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи не зясовані обставини, що мають значення для правильного її вирішення. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції необхідно більш повно встановити обставини справи з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції та в залежності від встановленого вирішити спір. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за абзацом 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» серед іншого, наступає саме у звязку із експлуатацією або використанням обєктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

12 вересня 2016 Миколаївським окружним адміністративним судом прийнято рішення про заміну відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на правонаступника Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Після повторного перегляду справи Миколаївським окружним адміністративним судом 24 жовтня 2016 ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1

Суд першої інстанції, порушуючи вимоги ч.5 ст. 227 КАС України, де передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, не досліджуючи того факту, що: ФОП ОСОБА_1 30 квітня 2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано дозвіл №090573/11 на розміщення СТО з авто мийкою на території обєктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення по вул.. Одеській, 110-а в м. Миколаєві для здійснення в ньому ремонту автомобілів та надання послуг з миття автотранспорту; до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за те, що він здійснював експлуатацію обєкту містобудування без прийняття його в експлуатацію, а не у звязку із тим, що він, здійснивши реконструкцію цього обєкту, не здав його в експлуатацію, визнав протиправною та скасував постанову про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15 лютого 2013 №14.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодного доказу про здійснення позивачем реконструкції приміщення. Також, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не є ні замовником, ні підрядником, він не може бути субєктом правопорушення, відповідальність за яке передбачено п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності».

В апеляційній скарзі Державна архітектурно-будівельна інспекція України (надалі Інспекція), посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказав на те, що земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул.. Одеська, 110-а належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ №927984) з цільовим призначенням під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Як вказано в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого ММБТІ 07 червня 2008, власником збудовано: житловий будинок (літ.»А-2»), вбиральня (літ. «Б-1»), гараж (літ. «Г-1»), гараж (літ. «Д-1»), огорожа (№1,2,8), споруди (№1,2). Відповідно до наданого договору оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2009 ОСОБА_2 передав в оренду ОСОБА_1, строком до 01 січня 2019, нежитлові приміщення, площею 139,5 кв. м. (гараж (літ. «Г-1» - 98,0 кв.м.), гараж (літ. «Д-1» - 41,5 кв.м.) за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул.. Одеська, 110-а.

При цьому, на час перевірки (з 28 січня 2013 по 01 лютого 2013) було виявлено, що зазначений обєкт експлуатується як автомобільна мийка, без прийняття в експлуатацію (лист Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12 грудня 2012 №14614/512-14-02). Крім того, протягом 2009-2013 до Інспекції від власника або орендаря не надходили документи дозвільного характеру щодо реконструкції приміщень під розміщення СТО з мийкою.

Таким чином, реконструкція нежитлових приміщень, площею 139,5 кв. м. (гараж (літ. «Г-1» - 98,0 кв.м.), гараж (літ. «Д-1» - 41,5 кв.м.) за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул.. Одеська, 110-а проведена без відповідних документів, що надають право виконувати такі роботи та без затвердженої проектної документації, що є порушенням ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 7,9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Сторони в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були сповіщені у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України: «У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (утому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється».

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на зясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно преамбули Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»: «ОСОБА_3 встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Частиною 1 статті 1 цього ж Закону визначено поняття «правопорушення у сфері містобудування» це «протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами».

З матеріалів справи убачається, і це не заперечував в судовому засіданні ОСОБА_1, що він зареєстрований, як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність (СТО з авто мийкою) за адресою вул. Одеська, 110-А м. Миколаїв.

У період з 28 січня 2013 по 01 лютого 2013 відповідачем проведено перевірку позивача, щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 01 лютого 2013, в якому зафіксовано порушення позивачем ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме експлуатація обєкту СТО з авто мийкою з самовільно перепланованих гаражів за адресою вул. Одеська, 110-А м. Миколаїв.

З цих підстав, відповідачем винесено приписи №9 та №10 від 01 лютого 2013 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, зупинення експлуатації вказаного обєкта та оформлення відповідних документів, які дають право на експлуатацію обєкта.

За правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекцією прийнято постанову №14 від 15 лютого 2013 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 51615 грн.

Приймаючи вищевказану постанову, Інспекція виходила з приписів ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» де передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом обєктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності експлуатація або використання обєктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність обєкта до експлуатації чи акті готовності обєкта до експлуатації: обєктів II категорії складності у розмірі сорока пяти мінімальних заробітних плат.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками Миколаївського окружного адміністративного суду, викладеними в постанові від 24 жовтня 2016 про те, що оскільки позивач не є ні замовником, ні підрядником, він не може бути субєктом правопорушення, відповідальність за яке передбачено п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності».

З матеріалів справи убачається, що земельна ділянка за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул.. Одеська, 110-а належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЕ №927984) з цільовим призначенням під будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Як вказано в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого ММБТІ 07 червня 2008, власником збудовано: житловий будинок (літ.»А-2»), вбиральня (літ. «Б-1»), гараж (літ. «Г-1»), гараж (літ. «Д-1»), огорожа (№1,2,8), споруди (№1,2). Відповідно до наданого договору оренди нежитлових приміщень від 01 січня 2009 ОСОБА_2 передав в оренду ОСОБА_1, строком до 01 січня 2019, нежитлові приміщення, площею 139,5 кв. м. (гараж (літ. «Г-1» - 98,0 кв.м.), гараж (літ. «Д-1» - 41,5 кв.м.) за адресою: м. Миколаїв, Центральний район, вул.. Одеська, 110-а.

Крім того, до матеріалів справи залучено договір оренди нежилого приміщення від 01 січня 2009, відповідно до умов якого, позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення розташоване за адресою вул. Одеська, 110-А м. Миколаїв, для використання під СТО та авто мийку.

Саме ФОП ОСОБА_1 30 квітня 2009 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради видано дозвіл №090573/11 на розміщення СТО з авто мийкою на території обєктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення по вул.. Одеській, 110-а в м. Миколаєві для здійснення в ньому ремонту автомобілів та надання послуг з миття автотранспорту

Перелічене вказує на те, що саме позивач самовільно, без необхідних документів та без дозволу використовував нежитлові приміщення під СТО та авто мийку.

Також Миколаївський окружний адміністративний суд не врахував того факту, що ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за те, що він здійснював експлуатацію обєкту містобудування без прийняття його в експлуатацію, а не у звязку із тим, що він, здійснивши реконструкцію цього обєкту, не здав його в експлуатацію.

Згідно до п.1 ч.1 ст.202 КАС України: «Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставини, що мають значення для справи…».

Зважаючи на те, що при прийнятті постанови від 24 жовтня 2016 року Миколаївським окружним адміністративним судом не повно зясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати це рішення та ухвалити нову постанову суду про відмову ФОП ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області задовольнити повністю.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 скасувати та прийняти нову постанову суду.

У задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови щодо накладення штрафу відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: