Постанова № 65882185, 06.04.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 918/168/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників:

арбітражного керуючого: не з'явився

боржника: не з'явився

ПАТ "Дельта Банк": ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 28 лютого 2017 року)

інших кредиторів: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року у справі №918/168/16 (суддя Заголдна Я.В.)

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ХХІ"

до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння"

про визнання банкрутом

Судом розяснено учаснику права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Заголдна Я.В.) від 16 серпня 2016 року за результатами розгляду грошових вимог кредиторів по суті відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника на суму 1 126 758 847, 95 грн.; включено до реєстру вимог кредиторів боржника та затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами таких кредиторів: ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" на суму 2 383 545, 83 грн. (2 383 545, 83 грн. + 13 780 грн. = 2 397 325, 83 грн.), з яких основний борг на суму 2 380 789, 86 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 16 536 грн. у першу чергу; ТОВ "ТЕП Транско" на суму 6 587 313, 04 грн., з яких основний борг на суму 6 584 557, 04 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ТОВ "Інвестаційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" на суму 425 389, 47 грн., з яких основний борг на суму 422 633, 47 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ПСП "Оріана" на суму 18 924 721, 88 грн., з яких основний борг на суму 18 921 965, 88 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" на суму 83 775, 11 грн., з яких основний борг на суму 81 019, 11 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ДСП "ОВАС-Агро" Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" на суму 7 055 260, 17 грн., з яких основний борг на суму 7 052 504, 17 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" на суму 28 729, 72 грн., з яких основний борг на суму 25 973, 72 грн. у четверту чергу та судові витрати на суму 2 756 грн. у першу чергу; ПАТ "Дельта Банк" на суму 2 756 грн. судових витрат у першу чергу та 190 759 185 грн. вимог із внесенням їх до реєстру вимог позачергово; зобов'язано розпорядника майна внести зміни в реєстр вимог кредиторів відповідно до пункту 2 цієї ухвали та протягом десяти днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; призначено у справі підсумкове судове засідання на стадії розпорядження майном.

Не погоджуючись з ухвалою попереднього судового засідання в частині відхилення його кредиторських вимог на суму 1 126 758 847, 95 грн., заставний кредитор ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 16 серпня 2016 року в оскаржуваній частині та задовольнити заяву ПАТ "Дельта Банк" про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 1 317 520 788, 95 грн. як таких, що забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., судді: Крейбух О.Г., Коломис В.В.) від 26 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог на суму 1 126 758 847, 95 грн. (пункт 1 ухвали) залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 грудня 2016 року у справі №918/168/16 касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_5 було задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2016 року у справі №918/168/16 скасовано, справу №918/168/16 передано на новий апеляційний розгляд кредиторських вимог ПАТ "Дельта Банк" до Рівненського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила про необхідність при новому апеляційному розгляді грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" дослідити згідно вимог законодавства про банкрутство розмір заборгованості боржника, виходячи з основних зобов'язань за кредитними договорами, які забезпечило ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євро насіння" своїм майном за договорами застави (іпотеки), та приймаючи до уваги чинність зобов'язань за кредитними договорами та договорами іпотеки. Також, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначила, що апеляційному суду належить дослідити обставини прийняття судових рішень про солідарне стягнення заборгованості з боржника, як майнового поручителя, та отримувачів кредитів за кредитними договорами, на виконання яких було здійснено майнову поруку, так як зазначені рішення мають преюдиційне значення для визначення розміру дійсних зобов'язань боржника із встановленням обставин їх можливого часткового припинення в ході добровільного (примусового) виконання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2016 року була визначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 року у справі №918/168/16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 25 січня 2017 року.

25 січня 2017 року від апелянта ПАТ "Дельта Банк" надійшли додаткові пояснення №18.5/236 від 24 січня 2017 року до апеляційної скарги у яких зазначено, що вимоги банку ґрунтуються на умовах укладених кредитних договорів, заставодавцем за якими виступає ТОВ "Євро насіння". Розмір вимог банку також досліджувався у порядку позовного провадження: договір кредитної лінії №НКЛ-2005422 від 23 листопада 2010 року (рішення господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року у справі №918/360/15, постанова про відкриття виконавчого провадження за №50685022 від 01 квітня 2016 року); договір кредитної лінії №НКЛ-2005422/1 від 13 вересня 2012 року (рішення господарського суду Рівненської області від 03 липня 2015 року у справі №918/358/15, постанова про відкриття виконавчого провадження за №52213476 від 13 вересня 2016 року); договір кредитної лінії №НКЛ-2005512 від 20 серпня 2012 року (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року у справі №918/1071/15); договір про надання овердрафту №100/12-OVER від 11 травня 2012 року (рішення господарського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року у справі №918/409/15, постанова про відкриття виконавчого провадження за №50000184 від 03 лютого 2016 року); кредитний договір №28/08/KL від 06 серпня 2008 року (рішення господарського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року у справі №918/378/15, постанова про відкриття виконавчого провадження за №50001305 від 03 лютого 2016 року); кредитний договір №03/09/KL від 20 січня 2009 року (рішення господарського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року у справі №918/380/15, постанова про відкриття виконавчого провадження за №50677583 від 04 квітня 2016 року). В забезпечення виконання умов вищезазначених кредитних договорів було укладено наступні договори забезпечення, де заставодавцем виступає ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння": договір застави №2005422/S-1 від 06 грудня 2013 року; договір іпотеки від 29 серпня 2008 року; договір іпотеки від 13 березня 2012 року. На момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євро насіння" всі кредитні договори, договори забезпечення у т.ч. договори переведення боргу діючі та у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Від арбітражного керуючого ОСОБА_6 надійшов відзив №01-21/2/107 від 24 січня 2017 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання зазначає, що якщо боржник не виконав основного зобов'язання, грошові вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника (заставодавця), включаються до реєстру вимог кредиторів окремо і задовольняються у першу чергу. Відносно договорів забезпечення на які посилається ПАТ "Дельта Банк" а саме: договір застави №1281 від 13 березня 2013 року даний договір був розірваний 24 січня 2014 року, що підтверджено договором про розірвання договору застави від 13 березня 2013 року за №1281; договір застави №1282 від 13 березня 2013 року даний договір був розірваний 24 січня 2014 року, договором про розірвання договору застави від 13 березня 2013 року №1282; договір застави №03/09/KL/S-4 від 28 лютого 2012 року даний договір було розірвано сторонами 31 січня 2014 року, що підтверджено договором про розірвання договору застави від 28 лютого 2012 року. Дані договори були розірвані сторонами, що підтверджується договорами про розірвання договорів застави, а тому будь яких правових підстав для віднесення вимог ПАТ "Дельта Банк" до забезпечених вимог кредиторів за вказаними договорами застави у арбітражного керуючого відсутні. Разом з тим, ПАТ "Дельта Банк" заявлено грошові вимоги на суму 1 317 520 788,95 грн., що на 453 128 362,29 грн. перевищує загальну суму стягнення за судовими рішеннями та її визнання не обґрунтовується ПАТ "Дельта Банк" жодним розрахунком, первинною бухгалтерською документацією та аналізом поданих доказів. Означене, стосується: договору іпотеки №2921 від 29 серпня 2008 року, який забезпечує кредитний договір №28/08/KL від 06 серпня 2008 року та заборгованості по нарахованих відсотках та штрафних санкціях станом на момент порушення провадження у справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 січня 2017 року у справі №918/168/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 09 лютого 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09 лютого 2017 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із відсутністю судді - члена колегії Саврія В.А. 09 лютого 2017 року та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Демидюк О.О., суддя Дужич С.П..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2017 року у справі №918/168/16 апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" було прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

В судовому засіданні 09 лютого 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23 березня 2017 року.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Мамченко Ю.А. судове засідання у справі № 918/168/16 23 березня 2017 року не відбулось.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 березня 2017 року у справі №918/168/16, враховуючи, що відпали обставини, які унеможливили проведення судового засідання, справу було призначено до розгляду в судовому засіданні 06 квітня 2017 року.

Безпосередньо в судових засіданнях представник ПАТ "Дельта Банк" повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї.

Представники інших учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що оскаржувана ухвала господарського суду стосується вирішення по суті матеріально-правового питання про визнання або відмову у визнанні грошових вимог та за своєю правовою природою набуває значення судового рішення, колегія суддів зазначає, що дана ухвала переглядалась в апеляційному порядку у двомісячний строк, встановлений частиною 1 статті 102 ГПК України для розгляду апеляційних скарг на рішення суду. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у пунктів 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" та пункті 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 24 жовтня 2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України".

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника ПАТ "Дельта Банк", розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до неї та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 березня 2016 року за заявою ТОВ "ОСОБА_4 XXI" було порушено провадження у справі №918/168/16 про банкрутство ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння" за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22 грудня 2011 року) (далі Закон про банкрутство); визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 2 361 403, 86 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_7, повноваження якого припинено з призначенням у даній справі ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_6 ухвалою суду від 24 травня 2016 року.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння" оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 28 березня 2016 року за №29720.

27 квітня 2016 року шляхом направлення поштового відправлення ПАТ "Дельта Банк" звернулося до місцевого господарського суду зі заявою за вих. №18.5/1176 від 25 квітня 2016 року з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 317 523 544, 95 грн., з яких 1 317 520 788, 95 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними між банком та боржником у 2008 2012 роках, як майновим поручителем третіх осіб, які окремо внести до реєстру вимог кредиторів як забезпечені заставою та іпотекою майна боржника відповідно до укладених у 2008 2013 роках договорів застави (іпотеки), та 2 756 грн. витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу (вх. №1119/16 від 06 травня 2016 року).

Статтею 572 та частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про заставу" (частини 2 статті 589 Цивільного кодексу України), за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Виходячи з вимог частини 1 статті 7 та частини 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, виражений у грошовій формі розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на момент визначення зобов'язань, які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з врахуванням обсягу поруки за умовами забезпечувального договору (поруки, іпотеки). Оцінка предмета забезпечення (майна) на момент укладення договору поруки (іпотеки) не впливає на визначення розміру забезпечувального зобов'язання. На момент припинення забезпечувального зобов'язання юридичне значення має вартість фактичної реалізації предмета застави (іпотеки), за наслідком проведення якої припиняється зобов'язання з майнової поруки на певну суму.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство, кредитор юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Частинами 1, 2, 6, 8 статті 23 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Отже, вимоги забезпечених кредиторів, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, повинні визначатися у розмірі на час порушення справи про банкрутство з врахуванням положень цивільного законодавства, які регулюють виникнення зобов'язань застави (іпотеки), зокрема, статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статті 19 Закону України "Про заставу", статей 7, 11 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Згідно з частиною 9 статті 45 Закону про банкрутство погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, правомірність та обґрунтованість грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника та наявність у боржника предмета забезпечення, перевіряє суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обовязок заставного кредитора у випадку подання ним заяви з грошовими вимогами полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними доказами. Також, у розпорядника майна існує обов'язок включити до реєстру вимоги до боржника, забезпечені заставою його майна згідно з даними обліку боржника, які виражаються у грошовій формі та випливають із розміру цивільних зобов'язань, за якими боржник здійснив забезпечення, а також внести до реєстру окремо відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відтак, законодавство про банкрутство не пов'язує включення до реєстру вимог, забезпечених заставою майна боржника, із встановленням договірної вартості предметів забезпечення, як єдиного критерію визначення розміру забезпечених заставою вимог. Розмір таких вимог встановлюється виходячи з розміру заборгованості за кредитом та розміру дійсних на момент подання заяви з кредиторськими вимогами зобов'язань майнової поруки по даному кредитному договору, незалежно від вартості предметів застави. Якщо кредитор-заставодержатель вважає, що реалізаційна вартість предметів застави буде відмінною від визначеної договором застави вартості, то дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідком продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до 4 черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі про банкрутство отримував кредит чи надав фінансову поруку і вона не припинилася, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит. Отже, у процедурі розпорядження майном визнання та включення до реєстру вимог кредитора-заставодержателя окремо, як таких що задовольняються позачергово згідно частини 9 статті 45 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22 грудня 2011 року, повинно враховувати як саме визначив ці вимоги кредитор-заставодержатель, згідно поданої ним заяви та реальний розмір заборгованості по кредитному договору, існуючої на момент подання заяви кредитора та з огляду на час порушення справи про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши грошові вимоги кредитора ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 317 520 788,95 грн., колегією суддів встановлено, що на забезпечення кредитних зобов'язань третіх осіб боржником ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння" було укладено ряд договорів майнової поруки (іпотеки), згідно яких боржник є солідарним відповідачем основних боржників (отримувачів кредитів) в межах реалізаційної вартості переданого на забезпечення майна та власних позик.

23 листопада 2010 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005422, із укладеними в подальшому додатковими угодами про внесення змін до нього.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року у справі №918/360/15 було задоволено позов банку та стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії. Рішення набрало законної сили та не скасовано.

На підставі наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №50685022 від 01 квітня 2016 року.

Заборгованість за кредитним договором №НКЛ-2005422 від 23 листопада 2010 року станом на 24 березня 2016 року складає: 815 203 320,23 грн.

13 вересня 2012 року між ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2005422/1, із укладеними в подальшому додатковими угодами про внесення змін до нього.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03 липня 2015 року у справі №918/358/15 було задоволено вимоги банку та стягнуто заборгованість за договором кредитної лінії. Рішення набрало законної сили та не скасовано.

На підставі наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №52213476 від 13 вересня 2016 року.

Заборгованість за кредитним договором №НКЛ-2005422/1 від 13 вересня 2012 року станом на 24 березня 2016 року складає: 255 440 503,88 грн.

20 серпня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Гранд Хол" було укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005512.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 березня 2016 року в межах справи №918/1071/15 про банкрутство ТОВ "Гранд Хол" було затверджено вимоги банку за вищезазначеним кредитним договором та затверджено реєстр кредиторів. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року вказану ухвалу у справі №918/1071/15 було залишено без змін.

Заборгованість за договором кредитної лінії №НКЛ-2005512 від 20 серпня 2012 року станом на 05 жовтня 2015 року складає: 52 392 953,69 грн. /том кредиторських вимог, а.с.2/.

11 травня 2012 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія" було укладено договір про надання овердрафту №100/12-OVER.

18 липня 2012 року між ПАТ "Златобанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №9492, який діє зі змінами та доповненнями.

Внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги та відповідно до статей 512, 513, 514, 516 та 517 Цивільного кодексу України, ПАТ "Дельта Банк" набув статус нового кредитора за кредитним договором №100/12-OVER від 11 травня 2012 року укладеним з ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія".

18 грудня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія" та ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" було укладено договір переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні).

Відповідно до пункту 1.1 договору переведення боргу, первісний боржник передає, а новий боржник приймає на себе зобов'язання перед кредитором за договором про надання овердрафту №100/12-OVER від 11 травня 2012 року з додатковими договорами, в тому числі, щодо погашення заборгованості, яка станом на дату укладення цього договору складає 32 133 944,41 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року у справі №918/409/15 було задоволено вимоги банку та стягнуто заборгованість за договором про надання овердрафту. Рішення набрало законної сили та не скасовано.

На підставі наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №50000184 від 03 лютого 2016 року.

Заборгованість за договором про надання овердрафту №100/12-OVER від 11 травня 2012 року станом на 24 березня 2016 року складає 42 849 985,92 грн.

06 серпня 2008 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Рівненський насіннєвий завод" було укладено кредитний договір №28/08/KL.

26 грудня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), ТОВ "Рівненський насіннєвий завод" (первісний боржник) та ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" (новий боржник) було укладено договір переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року у справі №918/378/15 було задоволено вимоги банку та стягнуто заборгованість за кредитним договором. Рішення набрало законної сили та не скасовано.

На підставі наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №50001305 від 03 лютого 2016 року.

Заборгованість за кредитним договором №28/08/KL від 06 серпня 2008 року станом на 24 березня 2016 року складає 141 634 862,76 грн.

20 січня 2009 року між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Рівненський насіннєвий завод" було укладено кредитний договір №03/09/KL.

26 грудня 2012 року між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), ТОВ "Рівненський насіннєвий завод" (первісний боржник) та ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" (новий боржник) було укладено договір переведення боргу (про заміну боржника у зобов'язанні).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року у справі №918/380/15 було задоволено вимоги банку та стягнуто заборгованість за кредитним договором. Рішення набрало законної сили та не скасовано.

На підставі наказу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №50677583 від 04 квітня 2016 року.

Заборгованість за кредитним договором №03/09/KL від 20 січня 2009 року станом на 24 березня 2016 року складає 9 999 162,47 грн.

З метою забезпечення кредитних договорів №НКЛ-2005422 від 23 листопада 2010 року (позичальник ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ"), №НКЛ-2005422/1 (позичальник ТОВ "Агро-ХХІ") від 13 вересня 2012 року, № НКЛ 2005512 (позичальник ТОВ "Гранд Хол") від 20 серпня 2012 року, договір про надання овердрафту №100/12-ОVER (позичальник ТОВ "Міжнародна насіннєва компанія" замінений на ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ") від 11 травня 2012 року, №28/08/KL (позичальник ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євро насіння) замінений на ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ") від 06 серпня 2008 року, №03/09/KL (позичальник ТОВ "Рівненський насіннєвий завод" замінений на ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ") від 20 січня 2009 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТзОВ "РНЗ "Євронасіння" укладено наступні договори забезпечення:

- Договір застави №2005422/S-1 від 06 грудня 2013 року, який забезпечує такі кредитні договори: №НКЛ-2005422 від 23 листопада 2010 року, №НКЛ 2005422/1 від 13 вересня 2012 року, №НКЛ 2005512 від 20 серпня 2012 року, Договір про надання овердрафту №100/12-ОVER від 11 травня 2012 року та Кредитний договір №28/08/KL від 06 серпня 2008 року;

- Договір іпотеки №4921 від 29 серпня 2008 року, який забезпечує кредитний договір №28/08/KL від 06.08.2008 року;

- Договір іпотеки №1278 від 13 березня 2012 року, яким забезпечуються кредитні договори №28/08/KL від 06 серпня 2008 року та №03/09/KL від 20 січня 2009 року.

На момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" всі кредитні договори, договори забезпечення у тому числі договори переведення боргу діючі та у судовому порядку недійсними не визнавалися.

Таким чином, вимоги ПАТ "Дельта Банк" підлягають включенню до реєстру кредиторів в розмірі 1 317 518 032,95 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника) та 2756 грн. (судові витрати).

З правовою позицією про солідарну відповідальність перед кредитодавцем боржника за кредитним договором та його майнового поручителя (в межах вартості предмета застави), а також необхідність визначення розміру вимог банку, як грошових за своєю правовою природою, та таких, що випливають з основного зобов'язання (кредитного договору), погодився Верховний Суд України у Постанові №14/030 від 03 червня 2014 року у справі №25/5005/6641/2012. Також, Верховний Суд України у Постанові №14/056 від 26 серпня 2014 року у справі №5024/948/2012 зазначив, що заставодержатель, як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання, як від боржника і його майнового поручителя разом, так від будь-кого з них окремо.

Про таке застосування норм цивільного права та законодавства про банкрутство зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року у справі №910/22788/15.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанцій в частині розгляду грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повне визнання грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" та включення їх до реєстру кредиторів.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дельта Банк" від 29 серпня 2016 року задоволити, ухвалу господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року у справі №918/168/16 в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог в розмірі 1 126 758 847,95 грн. (пункт 1 ухвали) скасувати.

Задоволити заяву ПАТ "Дельта Банк" у частині визнання грошових вимог до боржника ТОВ "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння" в сумі 1 317 520 788,95 грн..

Абзац 9 пункту 2 ухвали господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року у справі №918/168/16 викласти в наступній редакції: "- ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника в розмірі - 1 317 518 032,95 грн. (позачергові вимоги); судові витрати - 2756 грн. (1 черга)."

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/168/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.