Постанова № 65881527, 04.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 року Справа № 904/2744/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, гол. юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи, довіреність № 14-167 від 11.06.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, гол. юрисконсульт відділу правового забезпечення та договірної роботи управління правового супроводження проектів в м. Дніпро, довіреність № 223 юр від 30.12.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м. Дніпро

про стягнення 563 640, 52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" та просило стягнути з останнього 86 197,02 грн. основного боргу, 116 396,57 грн. пені, 15 205,35 грн. 3 % річних, 345 841,58 грн. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року у справі № 904/2744/16 (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позову позивача відмовлено в повному обсягу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 року у справі № 904/2744/16 залишено без задоволення, а рішення без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. у справі № 904/2744/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 (суддя Манько Г.В.) позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню 13 980 грн. 45 коп., інфляційні втрати 345 768 грн. 28 коп., 3% річних 14 483 грн. 73 коп., судовий збір в сумі 5613 грн. 49 коп. В решті суми позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 102 912,84 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 102 912,84 грн., у стягненні якої було відмовлено, судові витрати покласти на відповідача.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом безпідставно відмовлено у стягненні з відповідача пені у повному обсягу, оскільки умови п. 7.2. Договору № 13-121-РО на купівлю-продаж природного газу, які були підставою для відмови у стягненні пені, суперечать вимогам ч. 1 ст. 230, ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 612 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.03.2017 року.

Також, не погодившись із зазначеним рішенням, ПАТ "Дніпрогаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Дніпрогаз" посилається на те, що за умовами Договору № 13-121-РО на купівлю-продаж природного газу обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів наданих відповідачем або надання письмової відмови від підписання акту. Лише за умови повернення акту, ПАТ "Дніпрогаз" мав здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ. Позивачем не надано доказів, що підтверджують факт своєчасного повернення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за договором, як того вимагають умови договору. За таких обставин, невиконання ПАТ "Дніпрогаз" грошового зобов'язання у строки, встановлені договором, мало місце через прострочення кредитора - позивача, оскільки останнім не вчинено дій, визначених договором: не повернуто в передбачені договором строки підписані та скріплені печатками акти приймання-передачі, чим не виконано зобов'язання, встановлені договором. Факт подання позовної заяви в суд із долученням підписаних актів приймання-передачі природного газу не є підтвердженням їх повернення відповідачу, що стало б підставою для проведення остаточних розрахунків.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Дніпрогаз" до провадження та приєднано до спільного розгляду з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16, розгляд скарги призначено в судове засідання 16.03.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 року розгляд апеляційних скарг відкладено в судове засідання на 04.04.2017р.

У судових засіданнях представники скаржників доводи своїх апеляційних скарг підтримали у повному обсязі, проти задоволення апеляційних скарг один одного заперечували, посилаючись на їх безпідставність.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "Дніпрогаз" та про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (покупець) укладено Договір № 13-121-РО на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір) (т. 1 а.с.44-49).

Протягом строку дії Договору у 2013-2015 роках сторонами укладались Додаткові угоди №№ 1-16, в яких сторони конкретизували обсяги постачання і ціну газу, продовжували строк його дії.

Згідно п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 9 від 22.12.2014р. до Договору за Договором продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ (далі - газ), а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (т.1 а.с.61).

Відповідно до п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 05.09.2014 р. до Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу (далі споживачі покупця) (т.1 а.с.58).

Пунктом 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 р. до Договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2014 р. газ в обсязі до 870,105 тис. куб. м. (т.1 а.с.52-54).

Згідно приписів 3.3. Договору, приймання-передача газу переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (т.1 а.с.45).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. Договору).

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (4.1 договору).

Згідно п. 6.1. Договору з урахуванням редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014р. до Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 11 Договору в редакції додаткової угоди № 16, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня грудня 2013 року, січня грудня 2014 року, січня червня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 259 149,67 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1, а.с. 70-107).

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині оплати за поставлений природний газ виконав частково, внаслідок чого у нього станом на час припинення дії Договору утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 86 197,02 грн.

У звязку із наявністю у відповідача заборгованості за поставлений природний газ та несвоєчасною оплатою поставленого газу протягом дії Договору позивачем предявлено даний позов стягнення з відповідача 86 197,02 грн. основного боргу, 116 396,57 грн. пені, 15 205,35 грн. 3 % річних, 345 841,58 грн. інфляційних втрат.

Проте, як вбачається з копії банківської виписки від 11.12.2015 року кошти у сумі 86 197,02 грн. перераховано позивачу за поставку природного газу згідно договору № 13-121-РО від 04.01.2013 (т. 1 а.с.125), тобто ще до предявлення позову у суді.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу у сумі 86 197,02 грн.

Обгрунтованим є і висновок господарського суду про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 345 768 грн. 28 коп. та 3% річних у сумі 14 483 грн. 73 коп.

Так, відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

В матеріалах справи містяться копії супровідних листів та описів вкладення курєрської пошти ПАТ "Дніпрогаз" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо оформлення актів прийому-передачі природного газу з січня 2013 року по червень 2015 року включно (т.1 а.с.143-205) з додатками, окрім липня 2013 року, які направлялися відповідачем на виконання п. 3.4. Договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів, що підтверджують факт своєчасного повернення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за договором, як того вимагають умови Договору.

Однак, в матеріалах справи (т. 1, а.с. 70-107) містяться акти приймання-передачі природного газу за січень 2013 року червень 2015 року підписані сторонами і скріплені печатками без заперечень і застережень, тобто сам факт постачання природного газу у певний час, певною кількістю та за певною ціною відповідачем не оспорюється.

Згідно з пунктом 3.4 Договору, акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту пункту 6.1. цього Договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк, як поточної оплати поставленого газу, так і строк остаточного розрахунку.

Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого природного газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача про зворотне.

Отже, пункт 6.1 Договору та його інші положення не ставлять обовязок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 30-го числа поточного місяця, а остаточно до 20-го числа наступного місяця в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу, а тому прострочення грошового зобовязання відповідача за Договором не повязане з моментом реального підписання відповідного акта та його повернення позивачем відповідачу.

Крім того, у пункті 4.1 Договору сторони погодили, що кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.

У звязку з зазначеним, акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому, виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на запізніле підписання позивачем актів за період дії Договору.

З огляду на вищевикладене, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обовязку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Також, слід зазначити, що за умовами Договору природний газ постачається виключно для реалізації релігійним організаціям (п. 1.2 Договору).

Отже, відповідач має відповідні договірні відносини з відповідними релігійними організаціями на постачання природного газу. Кількість газу, яка поставлена відповідній релігійній організації облікується лічильниками газу. Відповідач має доступ до лічильників газу релігійних організацій та має можливість достовірно з'ясувати кількість газу, спожиту релігійними організаціями у звітному періоді та здійснити оплату за газ у строки встановлені п. 6.1 Договору.

Відсутні у матеріалах справи і докази, які б засвідчували невідповідність показників комерційних вузлів обліку газу (відображені в актах прийому-передачі під час їх складання відповідачем) та відповідних даних позивача, тобто підтверджували обставини, що перешкоджали відповідачу здійснити поточні платежі протягом місяця поставки газу за даними показників лічильників та чи пов'язана неповнота розрахунків та необхідність остаточних розрахунків з даними актів прийому-передачі.

Таким чином, несвоєчасність повернення позивачем підписаних позивачем актів приймання - передачі не є перешкодою для відповідача щодо здійснення оплати спожитого у звітному періоді природного газу у відповідності до п. 6.1 договору, а відтак позовні вимоги позивача про нарахування на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість з оплати поставленого природного газу є правомірними та вірно частково задоволені місцевим господарським судом, з врахуванням трирічного строку позовної давності на предявлення цих вимог, про що було заявлено відповідачем (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Разом з цим, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та її стягнення лише у розмірі 13 980 грн. 45 коп.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 даного Кодексу, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат пеня нарахована позивачем за період з 26.11.2014р. по 10.11.2015р. у загальній сумі 116 396,57грн. При цьому термін нарахування пені за кожним випадком прострочки оплати не перевищував шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а позивачем при нарахуванні пені не було застосовано умови п. 7.2. Договору.

Між тим, згідно із п. 7.2 Договору в редакції, викладеній п. 7 додаткової угоди № 2 від 31.12.2013), у разі якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (Розділ ХІ договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.1 договору).

Згідно п. 6.1. Договору з урахуванням редакції Додаткової угоди № 3 від 28.04.2014р. до Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 11 Договору в редакції додаткової угоди № 16, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Таким чином, сторонами встановлена певна умова при настанні, якої у позивача виникає право на стягнення пені, а у відповідача виникає зобовязання з її сплати, що не є зміною сторонами порядку обчислення та нарахування пені, який встановлений чинним законодавством, зокрема ст. 232 ГК України, ст. 549 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», тому відповідні заперечення позивача апеляційний суд вважає безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків; договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

За ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

За ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, уклавши відповідні додаткові угоди до Договору, сторони узгодили зміну ними умов Договору купівлі-продажу, змінивши як умови оплати, так і строк дії договору, а також встановили умови забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до змінених умов Договору нарахування пені здійснюється лише у випадку наявності заборгованості станом на 20 число місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору, та визначили суму, на яку нараховуватиметься пеня, якою є сума боргу станом на дату закінчення строку дії договору (30.06.2015р.). При цьому, нарахування пені здійснюватиметься у порядку, передбаченому п. 6.1. договору, тобто починаючи з 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за який наявна заборгованість станом на дату закінчення строку дії договору.

Матеріали справи свідчать, що станом на 30.06.2015р. та 20.07.2015р. позивач мав заборгованість по Договору у сумі 86 197,02грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної оплати поставленого газу у квітні-червні 2015р.

Відтак, виходячи з приписів п.п. 6.1., 7.2. Договору, позивач мав право нарахувати пеню лише на заборгованість у сумі 86 197,02грн., починаючи з дати її виникнення 20.05.2015р. по 10.11.2015р., розмір якої згідно розрахунку позивача становить 20 842,01грн., та яка з огляду на усе вищевикладене і підлягає стягненню. В решті ж нарахованої позивачем пені у сумі 95 554,56грн. слід відмовити, оскільки вона нарахована всупереч умовам укладеного між сторонами Договору.

Таким чином, підставою для часткової відмови у стягненні пені є безпідставність її нарахування, а не сплив позовної давності для її стягнення, як зазначено судом в оскаржуваному рішенні, що свідчить про неповне зясування судом обставин справи при прийнятті рішення і неправильне застосування норм матеріального права та є підставою згідно ст. 104 ГПК України для зміни рішення суду першої інстанції у частині розміру стягнення пені та відповідного перерозподілу судового збору, сплаченого за подання позову. В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін, як таке, що відповідає чинному законодавству України.

В силу ст.ст. 49, 99 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційних скарг, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги слід віднести на сторін пропорційно задоволеним вимогам за цією апеляційною скаргою. Сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги судовий збір слід віднести на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 задовольнити частково.

Змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню 20 842 грн. 01 коп., інфляційні втрати 345 768 грн. 28 коп., 3% річних 14 483 грн. 73 коп., судовий збір в сумі 5 716 грн. 41 коп.».

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017р. у справі № 904/2744/16 залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 604,50грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази згідно вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.04.2017 року.