Рішення № 65875701, 23.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1579/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретарів Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»(далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № МL-500/037/2006 від 28.03.2006 року станом на 06.08.2015 р. в розмірі - 430 522,22 грн. та судовий збір в сумі - 6 457,84 грн..

Позовні вимоги Банк мотивував тим, що за укладеним 28 березня 2006 року міжАКБ «Райффайзенбанк Аваль», який у відповідності до ст. 1 нової редакції Статуту АТ«ОТП Банк» змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_4 кредитним договором № МL-500/037/2006 (далі - Кредитний договір) остання отримала кредит у розмірі - 30 000,00 доларів США, строком до 29 березня 2021 року зі сплатою за користування кредитом фіксованих відсотків, розмір яких становить - 8,5% річних.

В забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 28.03.2006 р. між Банком та ОСОБА_5 був укладенийдоговір поруки № SR-500/037/2006 (далі - Договір поруки), за яким останній зобовязався нести солідарну відповідальність у повному обсязі з позичальником за виконання умов кредитного договору.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору з повернення кредиту, сплаті відсотків, Банком на підставі п. 1.9.1 Кредитного договору було направлено вимогу про дострокове виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги Банку про погашення боргу не виконали, борг не погасили.

Станом 06.08.2015 року сума заборгованості за кредитним договором складає: -залишок заборгованості за кредитом 17 885,93 доларів США; - відсотки за користування кредитом 2 077,17 доларів США. Загальна сума заборгованості в перерахунку у гривні становить - 430 522,22 грн. (із розрахунку 2 156,59 грн. за 100 доларів США).

Сторони у судове засідання не зявилися. Банк надав заяву про розгляд справи за відсутністю його представника. Не заперечував проти заочного розгляду справи. Судові повістки на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_5Л повернулися з відміткою пошти - «За закінченням терміну зберігання».

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20.07.2016 р. у задоволенні позову Банку відмовлено.

Банкв апеляційній скарзі просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник Банку в судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали. ОСОБА_5 у судовому засіданні вважав необхідним скаргу відхилити. Заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надала.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Банка, суд першої інстанції встановивши, що кредитний договір є укладеним, виходив з того, що позов є недоведеним, оскільки Банк не надав доказів отримання позичальником грошових коштів, відсутні персональні дані відповідачів, дані поточного рахунку, на який перераховувалися гроші, відсутні докази згоди відповідачів щодо графіку погашення кредиту, відсутній розрахунок боргу в гривні (а. с. 60 61).

Колегія суддів вважає, що погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 546, 553, 626, 627, 628, 629, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апелянта є частково обґрунтованими.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

28 березня 2006 року (а. с. 14 23, 27 32) міжАКБ «Райффайзенбанк Аваль», правонаступником якого є - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (а. с. 33 - 44), та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № МL-500/037/2006 з додатками до нього (далі - Кредитний договір) про отримання від Банку кредиту в розмірі - 30 000,00 доларів США, строком до - 29 березня 2021 року зі сплатою за користування кредитом фіксованих відсотків, розмір яких становить - 8,5% річних.

Згідно з п. 1.9.1 кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором. При цьому виконання боргових зобовязань повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а. с. 19).

З метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 28.03.2006 р. (а. с. 24 26) між Банком та ОСОБА_5 був укладенийДоговір поруки № SR-500/037/2006 (далі - Договір поруки), за яким останній зобовязався нести солідарну відповідальність у повному обсязі з позичальником (п. п. 1.1, 1.2).

ОСОБА_4 порушила умови кредитного договору з повернення кредиту, сплаті відсотків. Банком на підставі п.1.9.1 Кредитного договору 31.12.2015 р. були направлені позичальнику та поручителю вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі (а. с. 8 13). Відомостей про отримання вказаних вимог матеріали справи не містять. Не були вони надані і апеляційному суду.

Згідно розрахунку Банку станом на 06.08.2015 року сума заборгованості за кредитним договором складає: -залишок заборгованості за кредитом 17 885,93 доларів США; - відсотки за користування кредитом 2 077,17 доларів США. Загальна сума заборгованості, з врахуванням курсу гривні до долара США 2 156,59 грн. за 100 доларів США, становить - 430 522,22 грн..

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, правовідносини із забезпечення виконання кредитного договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогцього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За статтею 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання зобовязання.

Згідно зістаттею 530 цього Кодексу, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 549 цього Кодексу в разі порушення зобовязання боржник зобовязаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до вимогстатті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України якщо договоромвстановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (зрозстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 546, 553 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно до ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони кредитного договору в пункті 1.9.1 встановили порядок, за умови недотримання якого в позичальника виникає обовязок дострокового повернення боргу: «Виконання боргових зобовязань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної вимоги» (а. с. 19). Проте, позивач цього порядку не дотримався, оскільки матеріали справи не містять відомостей про отримання позичальником досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Виходячи з встановлених по справі обставин, вищевказаних положень цивільного законодавства щодо обовязковості виконання умов договору, колегія суддів вважає, що звернення Банку з позовом до суду є передчасним, оскільки відсутні відомості отримання відповідачами вимоги Банка про зміну строку виконання основного зобовязання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.11.2016 р., справа № 6 2457цс16. Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України даний висновок має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. У задоволенні позову Банка необхідно відмовити саме за цих підстав. Помилковим є пояснення представника Банку в судовому засіданні на отримання відповідачами досудових вимог, з посиланням на викладені в п. 1.9.2 кредитного договору застереження, оскільки вони стосуються тільки надіслання/направлення вимоги, а не її отримання.

Банк не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, попередньо виконавши умови кредитного договору про направлення та отримання відповідачами вимоги про дострокове повернення кредиту, сплаті відсотків та інших платежів за договором. Строк дії кредитного договору не закінчився, він діє до - 29.03.2021 р..

Доводи апелянта про порушення судом заочного розгляду справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Банк надав згоду на заочний розгляд справи (а. с. 57).

Доводам апелянта щодо помилковості висновків суду про неотримання кредиту, колегія суддів не надає оцінку, щоб не створити преюдиційність даного рішення суду, оскільки по даній справі необхідно відмовити в позові саме з підстав передчасного звернення до суду.

Виходячи з вищевказаного, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Ураховуючи, що порушення судом першої інстанції вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції необхідно скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Банку за вищевказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3