Ухвала суду № 65875690, 05.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3612/17

22-ц/785/3614/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відвід головуючому судді Кравцю Ю.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини та часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2017 року,

встановила:

25.02.2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зазначеним позовом, в подальшому уточнивши його, та просив зменшити розмір аліментів, що сплачуються ним на користь ОСОБА_2 відповідно до договору між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року на утримання сина ОСОБА_5 до 15000, 00 грн. щомісячно; звільнити його від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, за період з травня місяця 2015 року по грудень місяць 2016 року включно в частині заборгованості у розмірі 671699, 98 грн., залишивши за ним обовязок сплатити заборгованість у розмірі 300000, 00 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Вирішено зменшити розмір аліментів, що сплачуються ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відповідно до договору між батьками про виховання та утримання дитини від 27.08.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за №5088, на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2000 доларів США на 15000 грн. щомісячно, починаючи з набрання законної сили рішенням суду, до досягнення дитиною повноліття, тобто 03.03.2021 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких посилалися на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права.

ОСОБА_4 просив скасувати рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості за аліментами і ухвалити в цій частині нове рішення, яким звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 за період з травня 2015 року по грудень 2016 року включно в частині заборгованості у розмірі 671699,98 грн., залишивши за ним обовязок сплатити заборгованість в розмірі 300 000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 просив рішення суду в частині задоволення вимоги про зменьшення розміру аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволені зананчених позовних вимог.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що, судом першої інстанції не враховано те, що зміна умов договору про сплату аліментів здійснюється з дотриманням умов ЦК України, а зміна розміру аліментів, передбачених цим договором можлива виключно шляхом зміни умов цього договору. Вимога про внесення змін до Договору про утримання по справі не заявлена, судом не розглядалася та в оскаржуваному рішенні, не вирішена. Позивач не скористався своїм правом заявити вимогу про внесення змін до Договору про утримання, а суд, відповідно, цю вимогу не розглядав, тому, на думку ОСОБА_3, рішення суду в цій частині суперечить частині 1 статті 629 ЦК щодо обовязковості виконання договору, згідно умов якого змінення суми та строків договору можливе лише за згодою сторін. Посилання суду на статтю 273 СК України щодо права суду змінити встановлений розмір аліментів не спростовує необхідності дотримання процедури внесення змін до договору про сплату аліментів у випадку, якщо такий договір був сторонами укладений та нотаріально посвідчений. Крім того, ОСОБА_3 вважає помилковим висновок районного суду про те, що погоджуючи суму аліментів сторони виходили також з того, що значна сума коштів витрачалась на переїзди дитини до України для побачень з батьком, оскільки розмір аліментів, погоджений сторонами, не містить посилань на залежність цього розміру від витрат на переїзди дитини. Також зазначає, що судом невірно оцінено матеріальний стан ОСОБА_4, оскільки наявені в маткеріалах справи довідки про його заробітну його плату як генерального директора ТОВ «Радіо.О.» за період з 01.05.2015 року по 31.12.2016 року не підтверджують погіршення його матеріального стану за вказаний період та не враховані дані про витрати ОСОБА_4, а саме розмір сплачених банківським установам грошових коштів, його тривали поїздки за межі України, придбання транспортного засобу. Окремою підставою для скасування оскаржуваного рішення ОСОБА_3 вважає участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 зявив про відвід головуючому судді Кравцю Ю.І., посилаючись на те, що головуючий відхилив клопотання про витребування доказів.

Представники позивача заперечували проти задоволення відводу, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відвід головуючому судді Кравцю Ю.І., задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Не згода з процесуальним рішенням головуючого, не є підставою для його відводу головуючому по справі. Дотого ж колегія суддів зауважує, що ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про витрибування доказів постановлено колегією у складі трьх суддів, жоден із двох інших членів колегії не висловлював окремих думок при вирішенні вказаного питання.

Отже, підсумовуючи викладене колегія суддів, дійшла висновку, що представник відповідача-апелянта ОСОБА_3, не вказав жодної підстави для відводу головуючого судді передбаченої статтями 20, 21 ЦПК України та не вказав жодного доказу щодо його бузтороності, а том у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.19, 20, 24, 209 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

В заявленомупредставником ОСОБА_2 ОСОБА_3 відвіді головуючому судді Кравцю Ю.І. - відмовити.

Продовжити розгляд справи в тому ж складі суддів.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_7