Постанова № 65867357, 04.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/1273/17 Суддя 1-ї інстанції: Сугачьова О.О.

Провадження № 33/790/377/17

Категорія: ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 квітня 2017 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрика В.П., за участю особи, у відношенні якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП ОСОБА_2,його захисника - адвоката Печериці Валерія Григоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2017 року у відношенні ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.

Суддею було встановлено, що ОСОБА_2, 26.12.2016 року о 17:00 год. в м. Харкові, керуючи автомобілем Део Ланос, державний номер НОМЕР_1, по пр. Ювілейному, при проїзді перехрестя з пр. Тракторобудівників, з урахуванням дорожніх обставин, в темну пору доби, невірно обрав безпечну швидкість руху, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_5, який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу, внаслідок чого скоїв наїзд на останнього, чим заподіяв матеріальну шкоду.

Не погоджуючись з рішенням судді суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2017 року скасувати та змінити вид адміністративного стягнення на штраф.

Вказує, що при прийнятті суддею суду першої інстанції постанови про притягнення його до адмінітсративної відповідальності не взяв до уваги всі наявні в матеріалах справи докази та врахував лише протокол.

Вказує, що факт невідповідності швидкості в населеному пункті в темний час доби не підтверджується жодним доказом, та керуючи автомобілем повністю врахував дорожню обстановку, темний час доби, швидкість, справність транспортного засобу, та під'їжджаючи до перехрестя зупинився та пропустив пішоходів, коли пішохід ОСОБА_6 з власної необережності наштовхнувся та зачепив його автомобіль.

Зазначає, що виконував вимоги п. 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України, спростовує таким чином посилання на них в оскаржуємій постанові, та зазначає, що лише виконання їх в односторонньому порядку не гарантує безпеку дорожнього руху, та вважає, що наїзд на пішохода стався в наслідок порушення ним вимог лише п. 18.2 Правил дорожнього руху України.

Також зазначає, що при обранні адміністративного стягнення суддя не врахував всі пом'якшуючи обставини та не вказав жодної підстави обрання адміністративного стягнення пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2,який не заперечував проти доведеності його вини у недотриманні вимог п. 18.2 Правил дорожнього руху України, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підстав вважати недотриманими вказані вимоги суддею суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Посилання апелянта, щодо невизнання ним вини у порушенні п. 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України апеляційним судом відкидаються, оскільки наведені апелянтом доводи не спростовують правильність висновку суду першої інстанції щодо наявності вказаних порушень в діях ОСОБА_2, що підтверджується змістом пояснень свідка ОСОБА_7, який зазначив, що у вказаний день він, рухаючись до зупинки «універмаг Україна» в бік 602 мікрорайону, почув удар автомобіля з лівої сторони, та побачив на пішохідному переході автомобіль Део Ланос, який вдарив дитину, під час цього горів зелений сигнал світлофора, після чого він викликам швидку, а водій пересунув свій автомобіль вперед.

Також до апеляційного суду були надіслані письмові пояснення від законного представника потерпілого ОСОБА_6 - його мами ОСОБА_8, в яких вона зазначила, що ОСОБА_2 жодним чином не намагався допомогти її синові після зіткнення, та надати першу допомогу, та при спілкуванні не визнав своєї вини та навіть не вибачився.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги ст. 33 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та з їх урахуванням накладено адміністративне стягнення в межах санкції статті 124 КУпАП.

З вище викладеного апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог.

Керуючись ст. 249 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 16.02.2017 року у відношенні ОСОБА_2 - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.П. Цілюрик