Рішення № 65865019, 06.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/6733/15-ц Номер провадження 22-ц/786/120/17Головуючий у 1-й інстанції Кулєшова Л.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2016 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3», з участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом, з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, остаточно просили ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 77 352 грн. 80 коп.; на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили стягнути з ТОВ «Полтавахліб-3» по 5000 грн. в рахунок моральної шкоди; по 1 300 грн. витрат на правову допомогу; по 400 грн. витрат на проведення оцінки та складання звіту про оцінку транспортного засобу № 4/17; по 750 грн. витрат на проведення судової авто товарознавчої експертизи та складання висновку від 24.02.2016 року та по 323 грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 17 листопада 2014 року з вини ОСОБА_4, якому було ввірено транспортний засіб ТОВ «Полтавахліб-3» для виконання ним службових обовязків, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої отримав технічні пошкодження автомобіль, що належить ОСОБА_2 та яким на належній правовій підставі керував ОСОБА_3

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2016 року позов задоволений частково: стягнуто з ТОВ «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 77 352,80 грн., моральну шкоду у сумі 3 000 грн., судові витрати за оплату судової автотоварознавчої експертизи у сумі 1 545 грн., та витрати по сплаті судового збору у сумі 646,59 грн., а всього 82 544,39 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 03 березня 2017 року відмовлено у передачі залишків автомобіля НОМЕР_1, ТОВ «Полтавахліб-3».

В апеляційних скаргах ТОВ «Полтавахліб-3» на рішення суду від 31 жовтня 2016 року та додаткове рішення суду від 03 березня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційних скарг, зазначено, що суд першої інстанції, задовольнивши частково позовні вимоги, не встановив осіб, яким належить автомобіль, не дав оцінки поясненням позивачів про те, що вони відчужили їхній автомобіль, не з?ясував у зв?язку з цим суму, за яку був проданий автомобіль та, відповідно, не зменшив на цю суму розмір матеріальної шкоди, присуджений позивачці. Окрім того, всупереч вимогам закону суд відмовив у вирішенні питання про передачу відповідачу пошкодженого автомобіля.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.3 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції у разі невідповідності висновків суду обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2014 року на 343 км. автодороги Київ - Харків із сторони Полтави у напрямку м.Харкова сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що належить ТОВ «Полтавахліб №3», та автомобіля НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, під час зіткнення за кермом якого перебував ОСОБА_3, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода сталася за вини ОСОБА_4, що підтверджується постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 21.01.2015 року (т.1 а.с.15).

ОСОБА_4 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Полтавахліб-3» з 02 листопада 2014 року по 28 листопада 2014 року, що підтверджується наказами про його прийняття та звільнення (т.1 а.с.135-136).

Згідно звіту №4/17 про оцінку транспортного засобу внаслідок ДТП автомобілю позивача ОСОБА_2 завдано технічних пошкоджень (т.1 а.с.19-22).

Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення №554/63/15-п (3/554/84/2015) від 21.01.2015 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. (т.1 а.с.15).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2, застрахована ПАТ «СК «УНІКА», поліс №АІ/2881532, (т.1 а.с.12).

Згідно платіжного доручення № 008253 від 10 березня 2015 року страхова компанія «УНІКА» сплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. (т.1 а.с.14).

Відповідно листа ПАТ «СК «УНІКА» від 03 квітня 2015 року на адресу ОСОБА_2 остання повідомлена, що відповідно до п.8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ транспортний засіб визнано тотально знищеним, так як вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 162 347,74 грн. та перевищує середню ринкову вартість досліджуваного автомобіля 114 658,71 грн. Враховуючи викладене, страховик замовив експертизу для визначення вартості транспортного засобу у пошкодженому стані (т.1 а.с.18).

У відповідності до звіту № 00157064 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля НОМЕР_4 ринкова вартість пошкодженого легкового автомобіля складає 50 770 грн. (т.1 а.с.84-97).

Згідно з висновком експерта № 060116 судової автотоварознавчої експертизи від 24 лютого 2016 року ринкова вартість автомобіля НОМЕР_4 станом на час ДТП, яка мала місце 17 листопада 2014 року, складає 127 352,80 коп. (т.1 а.с.157-171).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що страховою компанією позивачу ОСОБА_2 відшкодовано 50 000 грн., що є вартістю автомобіля після дорожнього-транспортної пригоди, а тому стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 77 352,80 грн.. Щодо стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив з доведеності спричинення моральної шкоди, що виразилася в негативних емоціях та стресі, які ОСОБА_2 зазнала внаслідок пошкодження належного їй майна; додатковому емоційному навантаженні та необхідності витрачати додатковий час з метою відновлення порушених прав та відшкодування завданих збитків; неможливості користуватись належним їй транспортним засобом через його значні пошкодження, понесенні незапланованих матеріальних витрат, що завдавало їй незручності у повсякденному житті, необхідність вишукування додаткового часу і додаткових зусиль для організації свого життя.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_3 у сумі 5 000 грн., суд першої інстанції виходив з недоведеності заподіяння йому моральної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля.

Відмовляючи у передачі залишків автомобіля «BMW 325» ТОВ «Полтавахліб-3», суд першої інстанції виходив з того, що вказаний автомобіль вибув із володіння позивача ОСОБА_2 і на даний час їй не належить, що підтвердив висновок судової автотоварознавчої експертизи № 060116, яка була проведена без огляду КТЗ.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

З роз'яснень, викладених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року вбачається, що суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, має одночасно обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Аналогічна позиція викладена у пункті 14 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, у якому розяснено: «При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду».

Тобто у разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний автомобіль) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду. Проте така вимога (про повернення залишків пошкодженого транспортного засобу) має бути заявлена особою, винною у заподіянні шкоди.

У разі, коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (із відповідними змінами).

Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Встановивши, що відновлювальний ремонт автомобіля «ВМW-325» є недоцільним, власник пошкодженого транспортного засобу не заперечував проти визнання транспортного засобу фізично знищеним.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком відповідача, а саме ПрАТ СК «УНІКА» виплачена ОСОБА_2 сума страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн., тому з дотриманням вимог норм Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та з врахуванням ринкової вартості автомобіля НОМЕР_5 на 17 листопада 2014 року, яка становила 127352 грн. 80 коп., з відповідача ТОВ «Полтавахліб-3», суд своїм рішенням стягнув 127352,80 - 50000= 77352,80 грн.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджено сторонами, у суді першої інстанції представники ТОВ «Полтавахліб-3» не заявляли вимоги про передачу їм залишків автомобіля, що належав ОСОБА_2

Але, як пояснила в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій позивач ОСОБА_2, вона відчужила автомобіль НОМЕР_6, іншій особі і отримала за нього кошти, тому передача пошкодженого автомобіля БМВ-3254 є неможлива.

Як вбачається з довідки Територіального сервісного центру № НОМЕР_7 України за №895 від 30.03.2017 року, автомобіль ВМW 325 TDS, 1994 року випуску, д.н.з.: ВІ 6099 ВІ, знятий з обліку і перереєстрований на нового власника 26.11.2015 року.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 0601116 від 24.02.2016 року, ринкова вартість автомобіля ВМW 325, д.н.з.: ВІ 6099 ВІ, з урахуванням пошкоджень отриманих внаслідок ДТП, визначена за матеріалами справи без огляду КТЗ в цінах станом на 24.02.2016 року становила 14808 грн. 56 коп.(т.1 а.с.171)

На вищевказане суд першої інстанції уваги не звернув, отже рішення суду першої інстанції у частині стягнення матеріальної шкоди з ТОВ «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_2 слід змінити, зменшивши суму відшкодування шкоди з врахуванням ринкової вартості пошкодженого автомобіля, з 77 3552 грн. 80 коп. до 77 352,80 - 14808,56 = 62 544,24 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, і виходить з наступного.

Відповідно до ст., ст. 1167, 23 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у звязку з ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань, їх негативний наслідок, в тому числі і повязаний з пошкодженням автомобіля, який належить позивачу на праві власності та неможливістю його подальшого використовувати, виходив із принципу розумності, виваженості і справедливості та правильно визначив достатнім і необхідним розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу і задовольнив його вимоги у сумі 3 000 грн, що відповідає положенню п.п. 8,9 постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Колегія суддів вважає, що вказана сума є достатньою і обґрунтованою, підстав для її зменшення або скасування визначеного розміру не має.

Інші доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду не має.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2016 року в частині стягнення з ТОВ «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 77 352,80 грн., необхідно змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 з 77 352,80 грн. до 62 544 грн. 24 коп. В іншій частинірішення суду як і додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Керуючись ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.3, ст..316, ст..319 ЦПК України колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2016 року змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавахліб-3» на користь ОСОБА_2 з 77 352 грн. 80 коп. до 62 544 грн. 24 коп..

В іншій частинірішення Октябрського районного суду м.Полтави від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03 березня 2017 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: О.А.Лобов

Судді: Г.Л.Карпушин

ОСОБА_5

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов