Рішення № 65859284, 20.03.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5395/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до першого відповідача - ОСОБА_1 та другого відповідача - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернувся до суду із позовом до першого відповідача - ОСОБА_1 та другого відповідача - ОСОБА_2 за яким просить суд (з урахуванням уточнень, а.с. 56-57): стягнути солідарно з Відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 24 287,98 Доларів США, що за курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.03.2016 року складає 631 730,36 грн. за кредитним договором № 63 від 29.07.2005 року, яка складається з наступного:

- 7 188,28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 17 099,70 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 (надалі Відповідач-1) 29.07.2005 року уклали кредитний договір 63 (надалі - Договір).

Згідно договору ПАТ КБ «Приват Банк» зобов'язався надати Відповідачу-1 кредит у розмірі 6000,00 [Долар США] на термін до 28.07.2007 р., а Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач-1 повинен надавати Банку грошові кошти: (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із| заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно і кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач-1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі па і місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 [Долар США].

В порушення умов кредитного Договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач-1 свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому Договором порядку та строки.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором Відповідач-1 станом на 24.03.2016 року має заборгованість - 45 251,23 [Долар США], яка складається з наступного:

-5938,27 [Долар США] - заборгованість за кредитом;

-14938,51 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 24374,45 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 20963,25 [Долар США] яка була задоволена рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Відповідачів на користь позивача ПАТ КБ «Приват Банк», різниця становить - 24 287,98 [Долар США];

Отже, заборгованість достягнення становить 24287,98 [Долар США], що за курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.03.2016 року складає 631 730,36 грн.

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором 63 між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) було укладено - Договором поруки, за умовами п. 5 якого, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором 63.

Згідно з п. 6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту ії отримання.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Що й зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

В ході розгляду справи, представник першого відповідача 28.09.2016 року (а.с. 39 -41) надала суду письмові заперечення, згідно яких просила суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається із поданих Позивачем доказів, пунктом 5.1. Кредитного договору № 63 від 29.07.2005 року було передбачено, що договір набуває чинності ( крім пункту 3.7.) з моменту надання Позичальником ( ПАТ КБ «Приватбанк») розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за Кредитним договором.

Позивач не надав жодних доказів надання Відповідачу кредитних коштів в сумі 6000 (шість тисяч долл. США). У наданих позивачем доказах відсутні копії меморіального ордеру, що в свою чергу свідчить про невиконання Позивачем умов кредитного договору, оскільки жодним документом не підтверджується зарахування вказаних у кредитному договорі коштів отримувачу.

Крім того, виходячи із підписаної 15.08.2006 року додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 63 від 29 липня 2005 року, первинні умови Кредитного договору, в тому числі пункт 1.1. сторонами виконані не були.

Вбачається, що Додатковою угодою № 1 від 15.08.2006 року сторони погодили іншу суму кредитних коштів (кредиту): 6 000 ( шість тисяч) долл. США. Проте, Позивачем не надано доказів зарахування (отримання) зазначеної суми Відповідачем

Представник першого відповідача також просила суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин за заявою від 28.09.2016 року (а.с. 42-43).

Позивач в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи був судом належним чином повідомлений.

Однак разом із позовною заявою позивачем було подане клопотання про розгляд справи за його відсутності із зазначенням, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не прибули, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та першим відповідачем - ОСОБА_1 29.07.2005 року був укладений кредитний договір 63.

Згідно договору ПАТ КБ «Приват Банк» зобов'язався надати Відповідачу-1 кредит у розмірі 6000,00 [Долар США] на термін до 28.07.2007 р., а Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач-1 повинен надавати Банку грошові кошти: (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із| заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно і кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач-1 сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язання за Договором 63 між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-2) було укладено - Договором поруки, за умовами п. 5 якого, Позивачем було направлено на адресу Відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за Договором 63.

Згідно з п. 6 Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту ії отримання.

Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2012 року у справі № 2-6232/11, яке набуло законної сили 27.04.2012 року, за наслідками розгляду позову ПАТ КБ

«Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 167 142,09 грн. цей позов було задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» - 167 142,09 грн. суми борг.

В ході розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що на підставі укладеного договору № 63 від 29.07.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9 900,00 доларів США на термін до 28.07.2007 року включно. В обумовлений договором термін відповідач - 1 отриману суму кредиту не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитом та пені у повному обсязі.

Також згідно договору поруки від 28.07.2005 року укладеному між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, останній поручився за виконання зобов'язань згідно кредитного договору № 63 від 29.07.2005 року перед банком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.. 610, 554 Цивільного кодексу України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. В обумовлений договором термін відповідач - 2 отриману суму кредиту не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитом та пені в повному обсязі.

Згідно представленого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приват Банк» становить 167 142,09 грн., як обґрунтований підлягає до задоволення.

Із тексту зазначеного рішення також вбачається, що ОСОБА_1 станом на 23.06.2011 року має заборгованість 20 963,25 доларів США, що за курсом 7,9731 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/232 від 02.06.2011 року складає 167 142,098 грн., яка складається з наступного: 5 938,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 7 750,23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 274,75 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

За ухвалою від 07.11.2016 року Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-6232/11 в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про прегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 2-6232/11 від 01.03.2012 року за позовом ПАТ КБ " ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 167 142 грн. 09 коп. було відмолено.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-157цс16 (постанова від 25.05.2016 року) виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, аналіз зазначених норм показує, що, припинення зобов'язання можливе за умови його належного виконання, що проведено належним чином.

Відповідачами не доведено суду належними та допустимим доказами, що зазначене рішення суду було виконане у повному обсязі та про дату такого виконання.

Відтак позивач має право вимагати від відповідачів сплати штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу за період з дати станом на яку було стягнуто борг за рішенням суду до дня фактичного його виконання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач не має права вимагати від відповідачів сплати тіла кредиту у розмірі 5938,27 [Долар США], а також: 7 750,23 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 7 274,75 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, які вже були стягнути за рішенням суду з цих відповідачів.

З наданого суду позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 6-7) вбачається, що загальний залишок заборгованості станом на 24.03.2016 року складає 45 251,23 Доларів США, яка складається з наступного:

-14938,51 [Долар США] - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 24374,45 [Долар США] - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Від цієї суми слід відняти суми відсотків та пені, які вже були стягнути за заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2012 року у справі № 2-6232/11, відтак сума боргу станом на 24.03.2016 року складає 24 287,98 доларів США, які і просить позвиач стягнути з відповідачів на свою користь:

-заборгованість по процентам за користування кредитом = 14938,51 [Долар США] - 7 750,23 = 7188,28 доларів США;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором = 24374,45 [Долар США] - 7 274,75 доларів США = 17 099,70 доларів США.

Представник першого відповідача також просила суд застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин за заявою від 28.09.2016 року (а.с. 42-43).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Що стосується заборгованості із сплати заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 7188,28 доларів США, то у даному випадку строк позовної давності переривався, як вчиненням першим відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу, оскільки він регулярно сплачував відсотки, останній раз 27.02.2015 року у сумі 112,24 доларів США, так і пред'явленням позивачем позову до обох боржників, оскільки предметом позову була лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Що ж стосується пені суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду,

якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, за даними наданого розрахунку, що розмір пені за останній рік, що передував зверненню позивача до суду з відповідним позовом складає 5 883,31 доларів США, тому з урахуванням заяви першого відповідача про застосування строків позовної давності до цих правовідносин, саме ця сума підлягає стягненню.

Проте, оскільки за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.03.2012 року у справі № 2-6232/11 вже раніше стягувалася пеня у розмірі 7 274,75 доларів США за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим же договором, суд вважає, що повторне стягнення пені у повному обсязі не відповідає принципу добросовісності і справедливості договірних правовідносин, оскільки позивачу його втрати від несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом компенсується за рахунок процентів за користування цими кредитними коштами, розмір пені за умови її повного стягнення вже майже у тричі буде перевищувати суму основного боргу, що є неприпустимим, відтак суд вважає за можливе у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені до 100 доларів США.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові наслідки невиконання зобов'язання визначені ст. 611 ЦК України, за якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.09.2014 у справі за № 6-145цс14, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-190цс15 (постанова від 16.09.2015 року) статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в

Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У справі, яка є предметом перегляду, кредитний договір укладено сторонами 31 березня 2008 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

З урахуванням вищезазначених правових позицій Верховного суду України суд дійшов висновку, що оскільки позивач не ставить питання щодо стягнення суми боргу у валюті, відсутні підстави для з'ясування наявності у нього ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачі, внаслідок невиконання зобов'язань по умовах кредитного договору, станом на 24.03.2016 року мають заборгованість перед банком у розмірі 7 288,28 доларів США, яка складається із наступного:

-7188,28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 100, 00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відтак позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності із статтею 88 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід стягнути у повному обсязі по ? частині із кожного з відповідачів на користь позивача, оскільки солідарне стягнення судового збору не передбачено діючим законодавством, крім того, судом було самостійно зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню, яка виникла внаслідок порушення відповідачами своїх договірних зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 1048, 1054, ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570, заборгованість за кредитним договором № 63 від 29.07.2005 року за станом на 24.03.2016 року у розмірі 7 288,28 доларів США, що за курсом 26,01 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.03.2016 року складає 189 568,16 грн. (сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 16 копійок), яка складається з наступного: 7188,28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100, 00 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570, витрати із сплати судового збору у розмірі 4737,98 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень 98 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570, витрати із сплати судового збору у розмірі 4737,98 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень 98 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Н.В. Дергачова