Постанова № 65846025, 06.04.2017, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/19/17

2-а/622/8/2017

ПОСТАНОВА

іменем України

06.04.2017 смт.Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Шабас О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати п.3 протоколу №101 від 11.11.2016р. комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України; визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…», затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013року; зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.; зобов'язати Міністерство Оборони України повторно розглянути висновок та документи, подані Харківським військовим комісаріатом та вирішити питання щодо призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (згідно довідки МСЕК від 06.07.2015р.) відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…», затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 р.; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 5 денний строк після набрання чинності рішенням, звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Міністерство Оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 30 денний строк після набрання чинності рішенням, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 04.11.1983 року по 20.02.1986 року він проходив військову службу в військовій частині 2042, в тому числі у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан. У 1984 році він отримав поранення (контузія головного мозку), пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність. Згідно абз. 2 п. 3 Порядку затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК. Так, у відповідності до довідки МСЕК від 06.07.2015 року позивачу була встановлена ІІІ група інваліда війни з 30.06.2015 року. Пп. 4 п. 2 ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. На підставі положень Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та всіма належними документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, однак отримав відмову. Не погодившись з такими діями ХОВК позивач звернувся до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року по справі № 820/3196/16, яка набрала законної сили його позовні вимоги були задоволені: визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в непопаданні у 15-дений строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…»; визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які полягають у формальному розгляді заяви ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги та пропозиції йому звернутися до Державної прикордонної служби для вирішення даного питання по суті; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, що оскаржувалася Харківським обласним військовим комісаріатом в апеляційному порядку, та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду була залишена без змін. Після цього необхідні документи були направлені ХОВК на адресу Міністерства оборони України. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або внаслідок інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 11.11.2016 року протокол №101 п.3 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Невиплата позивачу належної йому одноразової грошової допомоги позбавляє його можливості реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений ч. 1 ст. 46 Конституції України, що слугувало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідачів Міністерства Оборони України в судове засідання не з'явилися, надали суду письмові заперечення. В письмових запереченнях зазначили, що МОУ є неналежний відповідача, так як вимоги позивача мають бути спрямовані до Адміністрації Державної прикордонної служби України як головним розпорядникам коштів військовослужбовців Державної прикордонної служби враховуючи, що позивач проходив військову службу у прикордонних військах колишнього СРСР, які на той час підпорядковувалися та входили до структури Комітету державної безпеки СРСР та здійснювали розрахунок зі звільненими військовослужбовцями. В той же час МОУ не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, а сучасна Державна прикордонна служба України була утворена на базі Прикордонних військ України, які попередньо були утворені з дислокованих на території України станом на 24 серпня 1991 року Прикордонних військ СРСР та їх органів управління з озброєння і матеріально-технічною базою. Одночасно зазначили, що позивачем не надано доказів про отримання поранення під час виконання обов'язків військової служби у 1984-1986 роках на території Демократичної Республіки Афганістан.

Представник Харківського обласного військового комісаріату в судове засіданні не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що провадження по справі підлягає закриттю з тих підстав, що вимоги ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату вже були розглянуті Харківським окружним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 1ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Положеннями статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 04.11.1983 року по 20.02.1986 року проходив строкову військову службу в військовій частині 2042, в тому числі у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.

Вказане, зокрема, підтверджується даними військового квитка серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1 Золочівським районним військовим комісаріатом Харківської області 04.11.1983 року.

Під час проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_1 у 1984 році отримав поранення голови, правого плеча (контузію).

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи ОСОБА_6 №2252/ж від 10 грудня 2013 року зазначені поранення у ОСОБА_1 могли бути отримані в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році.

За змістом протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 18 грудня 2013 року N 3222, поранення (контузія), так у ОСОБА_1 є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

06 липня 2015 року позивач повторно пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено IIІ групу інвалідності з 30.06.2015 року, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №106216. Згідно з цією довідкою інвалідність встановлено на строк до 01 липня 2018 року.

Згадані обставини встановлені також у судовому рішенні у справі №820/3196/16.

ОСОБА_1, вважаючи, що отримав право на одноразову грошову допомогу звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка пов'язана з отриманням контузії під час виконання обов'язків військової служби, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - постанова КМУ від 25.12.2013 року №975). Однак, на своє звернення отримав формальну відмову від Харківського обласного військового комісаріату, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі N 820/3196/16 визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…", визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які полягають у формальному розгляді заяви ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги та пропозиції йому звернутися до Державної Прикордонної служби для вирішення даного питання по суті, та зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги…" та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

Відповідач Харківський обласний військовий комісаріат, не погодившись із вказаним судовим рішенням подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі № 820/3196/16 апеляційна скарга Харківського обласного військового комісаріату залишена без задоволення, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2016 року по справі № 820/3196/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишена без змін.

На виконання рішення суду та в порядку, передбаченому п. 13 постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975, Харківський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 11.11.2016 року №101 п.3 вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.91 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. п. 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 23 Закону, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року N 21-446а14 та від 21.04.2015 року N 21-135а15, і суд в силу ст. 244-2 КАС України, не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій ВСУ в даних судових актах, так як вони ухвалені по справах за аналогічних правовідносин.

Оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення інвалідності, висновок МСЕК є дійсним, у Міністерства оборони не було підстав для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Щодо доводів Міністерства оборони України про відсутність обов'язку розглянути документи та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, оскільки позивач проходив військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року №К/800/40725/15.

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підтвердження проходження військової служби позивачем надано військовий квиток серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1 Золочівським районним військовим комісаріатом Харківської області 04.11.1983 року, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії, які є дійсними.

Суд зазначає, що призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби відбувалися на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР і відповідно до законодавства, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_2.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975, суд дійшов висновку про те, що з боку відповідача Міністерства оборони України наявна протиправність, яка полягає у відмові ОСОБА_1 в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_9 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1.

Щодо вимог в частині зобов'язання відповідачів відповідно до ст. 267 КАС України подати у 5 денний (Харківський обласний військовий комісаріат) та 30 денний строк (Міністерство оборони України) після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом цієї процесуальної норми слідує, що зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком. Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідачі в подальшому мають намір не виконувати рішення суду, тому вищевказана вимога на думку суду задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 8 та 19 Конституції України, ст. ст. 7-11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дії та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.3 протоколу №101 від 11.11.2016р. комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…», затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013року.

Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Зобов'язати Міністерство Оборони України повторно розглянути висновок та документи, подані Харківським військовим комісаріатом та вирішити питання щодо призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (згідно довідки МСЕК від 06.07.2015р.) відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…», затвердженого постановою КМУ №975 від 25.12.2013р. та наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 р.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя О. С. Шабас