Рішення № 65819534, 05.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/3921/16-ц Номер провадження 22-ц/786/757/17Головуючий у 1-й інстанції Дядечко І. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Триголова В.М.

Суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І.

секретар Діхтяр Т.В.

адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення та

за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що вона перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 з 2000 року, від шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_6 Вона разом з донькою проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. У травні 2016 року відповідач змінив вхідні замки на дверях будинку та не впустив її та доньку. В звязку з тим, що відповідач добровільно її та доньку не впускає, вона звернулася до суду з даним позовом.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності житловим приміщенням квартирою № 1 у будинку № 8 по провулку Малокохнівському в м. Кременчуці Полтавської області, шляхом визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування даним житловим приміщенням.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2017 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням і вселення задоволено.

Зобов»язано ОСОБА_4 не чинити перешкоди у вільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , жилими приміщеннями в будинку та надвірними будівлями, будинку № 8 по провулку Малокохнівському в м. Кременчуці, шляхом передачі ОСОБА_5 ключів.

Вселено ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинок № 8 по провулку Малокохнівському в м. Кременчуці, Полтавської області.

Стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_5 580 грн. 00 коп. судового збору сплаченого при подачі позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_5, 3 200 грн. 00 коп. за надання правової допомоги.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_4, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, прохав оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог

Згідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено,що з 25 серпня 2000 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 18 жовтня 2016 року було розірвано на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 жовтня 2016 року. Від даного шлюбу сторони мають спільну дочку ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КЕ № 069072, виданим відділом РАГС Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука.

Згідно копії договору купівлі-продажу від 03.08.1999 року ОСОБА_4 купив 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в м. Кременчуці по провулку Малокохнівському, 8.

Відповідно до довідки ТОВ «Добробит» від 18.07.2016 року в приватному будинку, за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, провулок Малокохнівський, буд. 8, який належить ОСОБА_4 , зареєстровані: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В ході судового розгляду було втснорвлено, що відповідач ОСОБА_4 замінив замки на вхідних дверях до будинку № 8, розташованому по провулку Малокохнівському в м. Кременчуці, ключі від вхідних дверей відповідач не надає ні позивачці ні своїй дочці.

Також з матеріалів розгляду звернення від гр. ОСОБА_5 складеними відділенням поліції № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області від 27.07.2016 року, вбачається, що відповідач не впускає ОСОБА_5 до будинку, мотивуючи тим, що він їй не належить.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норми ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 405 ЦК України.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів встановила наступне.

Як розяснено в п. 47 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10 (далі Постанова Пленуму), право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Згідно п. 48 Постанови Пленуму, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно витягу з угоди на представництво інтересів у цивільній справі № 0279 від 23 травня 2016 року інтереси позивачки ОСОБА_5 представляє адвокат ОСОБА_2

Задовільняючи частково в цій частині позовні вимоги місцевий суд врахував кількість судових засідань, час, витрачений на складання процесуальних документів, та прийшов до висновку про стягнення на корист позивачки відшкодування у розмірі 3200,00 грн. (5 год. *640=3200).

Але задовольняючи частково позовні вимоги в цій части місцевим судом не було враховано, що позивачем не надано жодних доказів на тпідтвердження таких витрат, а саме актів виконаних робіт, розрахунків тощо .

Таким чином судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду в цій частні з постановленням нового рішення про відмову в задоволення позову в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.303, ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст.315,316, ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовільнити частково.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрат за надання правової допомоги скасувати, відмовівши в задоволенні позову в цій чатині.

В іншій частині рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:/підпис/ ОСОБА_1

Судді:/підписи/ ОСОБА_7

ОСОБА_8

Копія вірно

суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1