Ухвала суду № 65819549, 04.04.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4048/16-ц Номер провадження 22-ц/786/860/17Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2017 року у справі за позовомОСОБА_2 до Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суд із зазначеним позовом, просив визнати інформацію, викладену відповідачем у характеристиці від 25 липня 2016 року, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію. Зобовязати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом видачі нової характеристики із зазначенням у ній достовірної інформації про ділові та особисті якості колишнього працівника Полтавського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_2 Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

В обґрунтування зазначеного позову вказував на наявність у характеристиці від 25.07.2016 року недостовірної та образливої інформації про нього, яка принижує не лише його честь та гідність, а й ділову репутацію та є наслідком особистих неприязних стосунків та упередженого ставлення до нього з боку керівництва Полтавського НДЕКЦ МВС України.

Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку наявним у справі доказам, а саме: не звернув увагу на характеристику, яка була направлена голові експертно-кваліфікаційної комісії ДНДЕКЦ МВС України 15.02.2016 року за підписом директора Полтавського НДЕКЦ МВС України, та не взяв до уваги довідку Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області за вих.№ 72/АЗ від 28.09.2016 року за підписом заступника начальника Кременчуцького ВП ГУНП.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 25.07.2005 року працював на посаді експерта відділення автотехнічної експертизи та оцінювальної діяльності відділу інженерно-технічної, економічної експертизи та впровадження криміналістичної техніки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, де проходив службу до 06.11.2015 року.

В подальшому у зв'язку із реорганізацією системи МВС ОСОБА_2 з 07.11.2015 року працював на посаді старшого експерта сектору автотехнічних досліджень відділу інженерних, економічних, товарознавчих видів досліджень та оціночної діяльності Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, з якої звільнений 29.03.2016 року за власним бажанням.

25.07.2016 року на запит адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 керівництвом Полтавського НДЕКЦ МВС України останньому видано характеристику ділових та особистих якостей колишнього працівника Полтавського НДЕКЦ МВС України, у якій, зокрема, вказано: «За час роботи в займаній посаді зарекомендував себе посередньо, потребував постійного контролю за якістю виконання вказівок, несумлінний при їх виконанні. Проявляв слабкий інтерес до нового та передового досвіду, прихильник старих методів роботи, нововведень не підтримував. Прихильник традиційних методів роботи. Згідно інформації керівництва Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області стало відомо, що ОСОБА_2 значний обсяг робочого часу проводив поза межами робочого місця. Після прийняття рішення керівництвом Полтавського НДЕКЦ щодо переведення ОСОБА_2 до міста Полтави у зв'язку з відсутністю навантаження на працівника у місті Кременчук, останній почав поводити себе неадекватно, виражаючи обурення та незгоду з усталеними методами роботи керівництва. Виконувати покладені на нього обов'язки відмовлявся, і як наслідок написав заяву про звільнення за власним бажанням, після чого оформив листок непрацездатності і 29 березня 2016 року був звільнений» ( а.с.12).

На переконання позивача наведені у характеристиці твердження принижують його честь, гідність та ділову репутацію, за своїм змістом є неправдивими, недостовірними, негативними, образливими та такими, що порочать його ділову репутацію.

Як вбачається з листа Кременчуцького комунального автотранспортного підприємства 1628 Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 26.10.2016 року за вих. №01-06/1293 ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті на роботу на посаду інженера із впровадження нової техніки й технологій на підставі аналізу характеристики його ділових та особистих якостей як колишнього працівника Полтавського НДЕКЦ МВС України (а.с.17).

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на розяснення, викладені у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" №1 від 27 лютого 2009 року та ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виходив з того, що під час судового розгляду справи не доведено факт поширення відповідачем, Полтавським НДЕКЦ МВС України, інформації, зазначеної у характеристиці ОСОБА_4 від 25.07.2016 року, як і того факту, що вона є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до п. 15 Пленум Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Проаналізувавши за правилами ст.212 ЦПК України зміст характеристики у сукупності з іншими наявними у справі доказами, колегія суддів дійшла висновку, що вона (характеристика) не містить викладу фактичних даних, які принижують честь, гідність позивача та його ділову репутацію. Зазначена у характеристиці інформація є відображенням оціночних суджень керівництва Полтавського НДЕКЦ МВС України щодо особистих та ділових якостей колишнього працівника ОСОБА_2, тобто викладені у ній відомості сформовані на підставі субєктивного аналізу ставлення відповідача до виконання позивачем службових обовязків. Окрім того, оспорювана характеристика надана на запит адвоката, представника ОСОБА_2, і жодній іншій особі вказаний документ відповідачем не направлявся, до відому не доводився, а Кременчуцькому КАТП 1628 характеристика надана для ознайомлення особисто ОСОБА_2

У справі також відсутні належні і допустимі докази, які б підтвердили факт того, що керівництво Полтавського НДЕКЦ України діяли з метою принизити честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

Посилання позивача на подання характеристику на імя голови експертно-кваліфікаційної комісії ДНДЕКЦ МВС України від 15.02.2016 року (а.с.13) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки цей документ підписаний директором Полтавського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_5, тоді як оспорювана характеристика завідувачем відділу ІЕТВДОД Полтавського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 безпосереднім керівником ОСОБА_2 Окрім того, зважаючи на зміст подання-характеристики, слід погодитися з доводами відповідача про те, що подання підготовлене за шаблоном.

Також не заслуговує на увагу посилання позивача на лист Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області за вих..№ 72/А3 від 28.09.2016 року (а.с.16), оскільки з його змісту вбачається, що станом на 2016 рік ОСОБА_2 в штаті Кременчуцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області не перебував, а отже керівництвом Кременчуцького ВП ГУНП будь-яка інформація щодо виконання ним своїх обовязків або інші характеризуючи дані надаватися не могли.

Відсутність ОСОБА_2 на роботі підтверджується лікарняними листами, які надані у справу самим позивачем (а.с.14,15).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, отже колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Подана адвокатом ОСОБА_3 заява про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 не може бути задоволена, так як у главі ЦПК України про апеляційне провадження передбачені лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін (ст..306 ЦПК України). Отже, на стадії апеляційного провадження позивач вже не може подати заяву про залишення без розгляду його позову, оскільки такий позов вже розглянутий і судовий розгляд закінчений ухваленням рішення суду (ч.3 ст.208 ЦПК України). Позивач наділений правом на залишення позову без розгляду лише у суді першої інстанції до ухвалення рішення. Крім того, згідно ч.8 ст.193 ЦПК України у суді першої інстанції під час судових дебатів не можна подавати заяву про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 303, ст.307, ст.308, ст.315, ст.319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 10 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.А.Лобов

Судді: П.С.Абрамов

ОСОБА_7

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов